Фото, опубліковане на фейсбук-сторінці Support Syria Civil Defence [Підтримай Сирійську громадську оборону].

Щодня на Алеппо падають бомби.

Коли жителі чують над головою гуркіт літаків, більшість чимдуж тікають, щоб сховатися в укритті.

Але група волонтерів відома як «Білі шоломи», знову поспішає до зруйнованих будівель. І в ці дні здається, що їх робота просто не зупиняється.

Слухайте цю історію в підкасті (англійською):

«Останні кілька днів були адом, — говорить 29-річний представник «Білих шоломів» Ішмаель Алабдулла. — У нас в Алеппо немає електрики, темінь усюди… І зараз у нас тільки бомбування, бомбування, бомбування».

Російські і сирійські військові літаки бомбили Алеппо багато місяців. В останні тижні урядові війська заблокували більшість доріг із міста, і близько 250 тисяч цивільних осіб опинились у пастці у контрольованих поставнцями районах. День за днем волонтери там дістають тіла мирного населення з-під руїн, спричинених авіанальотами. Абдулла говорить, що вчорашня робота була особливо гіркою.

«Ми працювали більше 10 годин, щоб дістати тіла з-під уламків, — говорить він. — Було убито 10 людей, із них троє дітей».

Алабдулла каже, що його команда знайшла поранену жінку, яку відвезли у найближчу лікарню — вона вижила.

«Білі шоломи», також відомі як «Сирійська громадянська оборона», діють в контрольованих опозицією районах Сирії і є одними з небагатьох знаків, що лишилися від колись процвітаючого громадянського суспільства Алеппо. Їх присутність підтримує силу духу багатьох жителів міста, де, як розповідає Адбулла, вулиці часто пусті, а ринки закриті.

Волонтери йдть на величезний особистий ризик. Бомбардування збирають натовпи, які часто стають мішенями для нових авіаударів.

«Коли вони бомблять місце, вони чекають, поки ми туди прийдемо, а потім бомблять знову», — говорить він.

Двое колег Алабдулли були убиті минулого місяця, коли військові літаки повернулись на місце бомбардувань, де працювали чоловіки. Один із «Білих шоломів» загинув на місці під час другого нальоту. Інший втратив руку і ногу і пізніше помер у лікарні.

Але Алабдулла каже, що він і його колеги сповнені рішучості.

«Коли бачиш страждання людей, потрібно зробити щось, щоб їм допомогти, — каже він. — Я вважаю кожного, хто залишається в Алеппо, всіх, героями».