Стадіон Маракана у Ріо-де-Жанейро, незадовго до матчу між Перу та Болівією. Фото: Tânia Rêgo / Agência Brasil, відтворення дозволяється з атрибуцією.
Хоча деякі з кращих футболістів світу знаходяться на полі, телекамери показують тисячі порожніх місць на бразильських стадіонах, що приймають цьогорічний Кубок Америки, футбольний турнір країн регіону Південна Америка. Це — незвичайне видовище для такого гучного міжнародного чемпіонату з футболу, тим більше у світовій столиці спорту. Однак, це стало реальністю цьогорічного турніру.
Кубок Америки (Copa America) — це турнір між збірними країн, що входять до складу КОНМЕБОЛ (CONMEBOL) [1], Південноамериканської конфедерації футболу. Він відбувається кожні чотири роки поинаючи з 1916 року і є найстарішим у світі футбольним чемпіонатом національних команд. Кілька команд за межами країн КОНМЕБОЛ зазвичай запрошуються до участі. У 2019 році це Японія і Катар.
Цьогорічний турнір проходить з 14 червня по 7 липня у Бразилії, країні, яка нещодавно приймала Чемпіонат світу з футболу (2014) і Літні Олімпійські ігри (2016, у Ріо-де-Жанейро).
КОНМЕБОЛ заявив, що перші шість матчів принесли доходів у 42 мільйони бразильських реалів (10 мільйонів доларів США). Матч відкриття між Бразилією та Болівією приніс 22 млн. бразильських реалів (близько 5,72 млн. доларів США), що зробило його найбільш прибутковим матчем в історії бразильського футболу.
Але такі величезні прибутки були забезпечині головним чином крутими цінами на квитки, а не відвідуваністю. Як повідомляє бразильська газета Folha de S. Paulo [2], середня ціна квитків на матч між Бразилією та Болівією коштує 485 бразильських реалів (126 доларів США), що майже половина мінімальної заробітної плати в країні. В той час, як ціни на звичайні квитки коливалися від 190 до 590 реалів (49 і 153 доларів США), VIP місця складали від 1600 до 4300 реалів (415 та 1117 доларів США відповідно).
Матч відкриття на стадіоні «Морумбі» в Сан-Паулу був заповнений на 69 відсотків місць. КОНМЕБОЛ каже, що перші вісім матчів мали середню відвідуваність 29 500 чоловік, але це, мабуть, було зумовлене передусім іграми Бразилії або Аргентини. У свою чергу, більшість інших команд грають за майже порожніх трибун.
Як повідомляє інформаційний сайт UOL [3], на перший матч Уругваю було продано 13 611 квитків. Венесуела та Болівія мали найменшу відвідуваність з лише 4 640 глядачами — менше 7 відсотків всіх місць стадіону Мінейран, де проходив матч.
“Vibra o continente” pic.twitter.com/DyJperAnit [4]
— Jack Lang (@jacklang) June 15, 2019 [5]
Континент пульсує.
Голкіпер Уругваю Фернандо Муслера [3], який грає за турецький «Галатасарай», заявив на прес-конференції:
Ninguém gosta de ver as tribunas vazias. Ninguém gosta. E vocês sabem disso, é estranho, complicado. Esta situação chamou atenção de todos nós até agora
Нікому не подобається бачити порожню трибуну. Нікому. І ви це знаєте, це дивно, це складно. Ця ситуація привернула нашу увагу.
Журналіст Breiller Pires [6], який пише для бразильської версії іспанської газети El País, неодноразово зазначав постійне зростання цін на квитки в недавній історії Кубку Америки:
Em 2007, na Copa América da Venezuela, quando a economia do país ainda estava longe de entrar em colapso, os ingressos mais baratos para assistir à fase final do torneio custavam menos de 10 dólares. Pouco mais de uma década depois, as entradas “populares” dos jogos de menor apelo saem pelo triplo do valor, em que pese a estagnação econômica no Brasil e vizinhos como a Argentina, sem contar a crise crônica dos venezuelanos.
На Кубку Америки 2007 року у Венесуелі, задовго до того, як економіка країни розвалилася, найдешевші квитки на заключний етап коштували менше 10 доларів США. А вже трохи більше як десять років по тому «популярні» квитки на менш привабливі матчі продаються втричі дорожче, незважаючи на економічну стагнацію в Бразилії та її сусідів, таких як Аргентина, і не враховуючи хронічну кризу у Венесуелі.
Маріана Вантіне, яка досліджує футбольну та економічну політику, порівняла ціни на квитки з мінімальною заробітною платою в Бразилії та Франції, приймаючій Чемпіонат Європи 2016 року:
Sobre a Copa América e as arquibancadas vazias:
Fiz uma humilde tabela comparando com a Euro 2016. A relação salário mínimo e preço do ingresso mais barato nos respectivos países sede é um fator que devemos dar atenção pic.twitter.com/QF2e6p4Sgm [7]
— Mariana Vantine (@mari_vantine) June 19, 2019 [8]
Про Кубок Америки і порожні трибуни:
Я зробила цю скромну табличку для порівняння з Євро-2016. Зв’язок між мінімальною заробітною платою та ціною найдешевшого квитка в кожній приймаючій країні — це те, на що слід звернути увагу.
Як показує порівняння, на мінімальну заробітну плата у Франції — 1446,62 євро — можна придбати до 57,9 найдешевших квитків (по ціні 25 євро), тоді як на мінімальну заробітну плату в Бразилії — 998 бразильських реалів — можна придбати лише 8,3 найдешевших квитків.
Багато журналістів і шанувальників зазначили, що захід погано рекламувався КОНМЕБОЛ та містами-господарями. Порожні місця, здається, не турбують федерацію, поки існує гарантія прибуткових продажів, каже Impedimento, анонімний обліковий запис Twitter, який коментує південноамериканський футбол:
Mas a Conmebol não se preocupou em nada disso quando precificou a porra toda. E por quê, né? Está fazendo rendas recordistas mesmo sem lotar. Até 2024 ela inventa uns hologramas para nem ter que se preocupar com a inconveniência de acomodar gente dentro do estádio.
— Impedimento (@impedimento) June 16, 2019 [9]
КОНМЕБОЛ не турбувалася про це, коли вони встановлювали ціни на квитки. А навіщо це їм? Вони б’ють рекорди виручки навіть без упаковки стадіонів. У 2024 році вони могли б використати голограми, тоді їм навіть не доведеться турбуватися про незручність розміщення людей на стадіоні.
Порожній футбольний стадіон у лігах високого рівня є рідкісним явищем у цьому куточку світу. Тільки подивіться на історичні фото переповненого стадіону Маракана у Ріо-де-Жанейро у 1950 році на фіналі чемпіонату світу [10], коли Уругвай переміг Бразилію, і на трибунах повисло гробове мовчання. Будь-який матч у національних чемпіонатах по всьому регіону, наприклад, на стадіоні Ла-Бомбонера [11] в столиці Аргентини Буенос-Айресі, матиме значну відвідуваність.
У Південній Америці неможливо відділити футбольну культуру від соціального класу. Едуардо Галеано, уругвайський письменник і футбольний вболівальник, написав у своїй книзі «Футбол на сонці й у тіні» [12] (El Fútbol a Sol y Sombra, іспанською), що перші клуби, створені в долині річки Ла- Плата, були організовані портовими робочими. Анархісти і соціалісти, стверджує Галеано, у той час звинуватив команди у «буржуазних махінаціях», щоб відмовитися від страйків і маскувати класові відмінності.
Він пише:
Ha entrado usted, alguna vez, a un estadio vacío? Haga la prueba. Párese en medio de la cancha y escuche. No hay nada menos vacío que un estadio vacío. No hay nada menos mudo que las gradas sin nadie.
Ви коли-небудь були на порожньому стадіоні? Зробіть тест. Зупиніться посеред поля і послухайте. Немає нічого більш порожнього, ніж порожній стадіон. Немає нічого більш німого, ніж трибуни без людей.
Breiller Pires стверджує [6], що «процес джентрифікації», який охопив футбол, винен у поганій відвідуваності Copa América. Оточені корупційними скандалами, керівники федерацій і асоціацій «купились на ідею, що виключення бідних допоможе припинити епізоди насильства [13] на стадіонах, ніби насильницький акт забороненої пристрасті виправдає цей експеримент», – каже Пірес.
Залишається питання: чи порожній стадіон гідний футбольної спадщини Південної Америки?