Молдова рідко потраляє в заголовки міжнародної преси. Коли це трапляється, країна, як правило, відіграє епізодичну роль у великій драмі між Росією та Заходом. Але цей сценарій змінився минулого місяця, коли запеклі супротивники відклали в сторону свої суперечки, щоб витіснити номінально прозахідних, але вкрай непопулярних правителів.
Парламентські вибори у лютому виявилися безрезультатними: [1] до червня уряд все ще не було сформовано, і дострокові вибори здавалися ймовірними. Але 8 червня відбулося несподіване: проросійська Партія соціалістів (ПСРМ) і проєвропейський блок ACUM-PAS відсторонилися від правлячої Демократичної партії Молдови (ДПМ) і сформували «антиолігархічну» коаліцію. ДПМ відмовилася прийняти поразку; наступного дня прем'єр-міністр Павел Філіп розпустив парламент [2], а конституційний суд країни назвав нову парламентську більшість незаконною. Це протистояння тривало близько тижня, доки ДПМ не поступилась. Її лідер Влад Плахотнюк, який вважається найвпливовішою людиною в Молдові, втік з країни. Лідер ACUM Майя Санду стала прем'єр-міністром.
Ці події стали можливими завдяки готовності молдавської опозиції відмовитися від своїх геополітичних відмінностей, щоб провести «деолігархізацію» і очистити державу, яку, як сказано в резолюції Європарламенту 2018 року [3] «захопили олігархічні інтереси». Незважаючи на деякі протести, зміни в Молдові були в знайчній мірі викликані інституційною політикою і тиском з боку Росії та Заходу. Ось чому такі спостерігачі, як політолог Думітру Алайба, назвали події «тихою революцією [4]». Тим часом інтернет-користувачі охрестили події в карїні як #PlahaPad [5] (від прізвища Плахотнюк, за прикладом «Ленінопаду [6]», зносу пам’ятників Леніну в Україні після 2014 року).
Так чи інакше, зміни відбуваються. А для журналістів Молдови, які опинилися в облозі, це особливо важливо. Напередодні парламентських виборів було зафіксовано декілька випадків словесних та фізичних нападок на журналістів [7]. У 2019 році Глобальний індекс свободи преси міжнародної організації «Репортери без кордонів» поставив Молдову на 91-е місце [8] порівняно з 81-м у попередньому році. Це був один з найкрутіших спадів у Східній Європі. Журналісти країни скаржилися на непрозорий і недоступний уряд, олігархічний медійний ландшафт з низькими журналістськими стандартами і переслідування з боку влади.
«Міністри не проводили прес-конференції. Уряд проводив лише брифінги без права задавати питання, і вони проводилися в офісах правлячої партії ДПМ, в який не всі журналісти мали доступ. Записи про землю, які мали бути публічними, були доступні тільки за високими цінами, і багато інформації просто не було онлайн. Росповсюджувач преси знаходився під державним контролем, так що іноді газети не доходили до читачів», — пояснює Global Voices Аліна Раду, редакторка і співзасновниця Ziarul de Gardă [9], щотижневої розслідувальної газети, що виходить румунською та російською мовами.
Одразу після нещодавньої зміни влади розслідувальна спільнота RISE Moldova опублікувала документи, що свідчать про широку кампанію стеження [10], яка проводилася попередньою владою проти своїх опонентів. Перелік імен людей, за якими стежили, в основному включав активістів і політиків опозиції, а також таких журналістів, як Володимир Соловйов, кореспондент російської газети «Комерсант» і засновник російськомовного незалежного видання NewsMaker [11]. Раду підозрює, що реальна кількість журналістів, які перебували під стеженням, може бути значно вищою.
У квітні 2017 року Соловйов написав [12], що вулицями молдавської столиці Кишинеу його переслідували невідомі чоловіки і таємничий чорний автомобіль. Є ще більш зловісні історії. У 2016 році хтось спробував шантажувати [13] відому журналістку-розслідувальницю Наталію Морарі інтимним відео, знятою у її власній квартирі.
Морарі повернулася до цієї події під час телевізійної трансляції в період нещодавніх політичних потрясінь, пояснивши, чому вона тоді була у футболці зі словами «Je Suis Moldova» (фр. «Я – Молдова»).
Ровно три года назад в 2016 году я выходила в эфир в майке, на которой написано: «Улыбайтесь, Вас снимает скрытая камера». Это был следующий день после того, как меня за несколько минут до эфира набрал человек, приближенный к Владу Плахотнюку и предупредил меня о том, что в ближайшее время в публичном пространстве будет опубликовано видео того, как мы с моим мужчиной занимаемся любовью в моем доме. […] Я помню, что в тот день сильно переживала, на том эфире я вся тряслась. Придя домой я поняла, что единственный способ себя защитить — заявить о том, что меня шантажируют. […] Я знаю, что многие мне тогда не верили, многие, в том числе коллеги из прессы, обвиняли меня в том, что я пытаюсь сделать пиар. Но поверьте, это не очень приятно видеть съемки из твоей квартиры, как тебя снимали скрытой камерой и ты не понимаешь как долго эта камера была у тебя у тебя дома. […]
По моей информации, я надеюсь ее проверить, теперь, когда у нас будет независимый прокурор, ответственным за операцию по установлению прослушки и видео был Георгий Кавкалюк. Я все эти годы об этом молчала, но по моей информации именно Георгий Кавкалюк отвечал за то, чтобы у меня в доме появилась видеокамера.
Рівно три роки тому у 2016 я вийшла в ефір у футболці з написом «Посміхайтеся! Вас знімає порихована камера». Напередодні мені подзвонили незадовго до ефіру від людини, близької до Влада Плахотнюка, яка попередила мене, що скоро буде опубліковано інтимне відео, де я з моїм мужчиною займаємося любов'ю вдома. […] Я пам'ятаю, як я переживала в цей день. Я тремтіла протягом всієї трансляції. Коли я повернулася додому, я зрозуміла, що єдиний спосіб захистити себе — це заявити, що мене шантажують. […] Я знаю, що тоді багато людей не повірили мені. Багато хто, у тому числі колеги з преси, звинувачували мене в спробі зробити на цьому піар. Але повірте, не дуже приємно бачити запис, зроблений у вашій власній квартирі, і ти не знаєш як довго ця камера там знаходилась.
За моєю інформацією, яку я сподіваюся підтвердити з огляду на те, що зараз у нас є незалежний прокурор, особа, відповідальна за встановлення прослуховування та відеоспостереження за мною, була [колишнім заступником міністра поліції] Георге Кавкалюк. Всі ці роки я про це мовчала, але, за моєю інформацією, за це выдеоспостережння був відповідальний саме Кавкалюк.
— Наталія Морарі, TV8, 15 червня 2019 [14]
Враховуючи кадрові зміни в державних органах, Морарі сподівається, що ті, хто її шантажував, будуть притягнуті до відповідальності. Але Морарі також скаржилася на поведінку ворожих засобів масової інформації, які зловтішалися над нею з приводу цього інциденту. Щоб це змінити, може знадобитись більше часу.
За попереднього уряду, телевізійний ринок Молдови був значною мірою монополізований Плахотнюком та його соратниками. Заангажована рекламна комісія фінансувала угоди лояльним друкованим та телевізійним засобам масової інформації та обходила стороною критичні ЗМІ. Молдавські журналісти вимагають реформувати медіа-сектор. До тих пір, поки нова влада не прийме юридичного рішення заморозити його активи, Плахотнюк все ще може заочно контролювати значну частину медіа-простору Молдови. Канали до сьогодні продовжують транслювати гарячу критику нового прем’єр-міністра Майї Санду і лідера ПСПРМ Ігоря Додона.
Але політолог Владислав Кульмінський, нещодавно призначений радником Санду, сумнівається, що олігарх зможе підтримувати цю медіа-імперію здалеку. «Багато каналів у Молдові належать Владу Плахотнюку: Publika TV, Prime TV, Canal 2 и Canal 3, — і це часто єдині канали, які доступні людям. І він витратив багато грошей на їх підтримку; він незаконно отримав ці гроші з державних підприємств і монополій на імпорті товарів у Молдову», — пояснив Кульмінський під час інтерв’ю в урядовій будівлі в центрі Кишинеу.
«Зрештою, у нас була система, де всі прибуткові підприємства приносили дохід Плахотнюку і його найближчому оточенню; потім ці гроші використовувалися для оплати державних службовців у конвертах і підтримання цієї величезної медіа-імперії. Тому сьогодні питання, чи буде він мати доступ до цих грошових потоків для субсидування своєї імперії. Я думаю, що це лише питання часу, коли його [медіа] вплив закінчиться», — сказав радник прем'єр-міністра Global Voices.
Цей поляризований медіа-ландшафт зумовлює те, як молдавські політики взаємодіють з пресою, говорить Марія Левченко, журналістка і експертка з питань ЗМІ в Інституті стратегічних ініціатив (IPIS) [15], аналітичному центрі в Кишинеу. «Політики в Молдові звикли спілкуватися з журналістами, які є лояльними до них», — продовжує Левченко, яка підготувала один з найбільш повних профайлів Плахотнюка [16] для міжнародної преси. «Чого я не хочу, так це щоб ролі просто змінилися, коли ДПМ знаходиться в опозиції. Журналісти не повинні бути «за» або «проти» будь-якого політика, і я не хочу, щоб ці категорії залишалися основою вибору політиками і чиновниками того, з ким вони будуть спілкуватися», — завершила вона.
Фелічія Недзельські, молдовська журналістка, яка працює в незалежному інтернет-виданні Agora.Md [17], розповіла Global Voices, що її колеги спочатку не розуміли, як реагувати на новий уряд. Чи повинні вони приєднатися до хору критики і ризикнути посилити тон, заданий медіа-імперією Плахотнюка, або ж вони повинні прагнути забезпечити баланс, пом'якшуючи свою критику? Недзельські і Штефан Григоріце, журналіст молдавської служби «Радіо Вільна Європа» / «Радіо Свобода» [18], дійшли висновку, що відповідальна позиція полягає не в тому, щоб стримувати критику, а в тому, щоб критика була обґрунтованою.
«Так, ми цінуємо продемократичну і проєвропейську орієнтацію уряду. Але ми були критично налаштованими протягом останніх 15 років до 12 урядів і будемо продовжувати критикувати їх; ми вже опублікували критичні статті про конфлікт інтересів стосовно двох членів цього уряду. Ми розуміємо, що якщо не критикувати [політиків] своєчасно, вони зайдуть надто далеко і перестануть слухати будь-яку критику», — наголошує редакторка Ziarul de Gardă. Вона додає: «Ми не зупинимося. Ми надто сильно постраждали».