- Global Voices по-українськи - https://uk.globalvoices.org -

У новій книжці представлені малодосліджені аспекти політичних та медійних перетворень у М'янмі

Категорії: Східна Азія, М'янма (Бірма), громадські медіа, законодавство, ЗМІ та журналістика, історія, політика, права людини, управління

[1]

Малюнок на обкладинці цієї книжки називається «Сутінки» і був створений однією з авторів книжки «Медіа М'янми у перехідному періоді» Ейнт Тірі Ту [Eaint Thiri Thu]. За її поясненням, сутінки — це період між днем та ніччю, перед сходом або заходом сонця, період переходу до світла або до темряви. Свобода слова у М'янмі перебуває у сутінках, між темрявою та світлом, між надією та відчаєм. Фотографія та опис обкладинки книжки надані Гаятрі Венкітесваран [Gayathry Venkiteswaran], використовується з дозволу правовласника.

[Усі посилання ведуть на сторінки англійською мовою, якщо не зазначено інше]

У новій книжці, презентація [2] якої відбулася у червні 2019 року, представлене всебічне обговорення історії та поточного стану медіапростору у М'янмі.

Співредакторками книжки під назвою «Медіа М'янми у перехідному періоді: спадщина, проблеми та зміни» стали Ліза Брутен [Lisa Brooten], Джейн Медлін МакЕлхон [Jane Madlyn McElhone] і Гаятрі Венкітесваран [Gayathry Venkiteswaran]. До неї увійшли статті [3] м'янманських науковців, дослідників, членів громадських організацій, митців і журналістів, які писали про вплив політичних перетворень у країні на свободу слова.

М'янма, раніше — Бірма, перебувала під управлінням хунти упродовж кількох десятиріч [4] до проведення у 2010 році реформ, які дали можливість відновлення цивільного управління. Однак військові продовжували панувати у державному апараті. У 2015 році за результатами загальнодержавних виборів беззаперечну перемогу [5] одержала колишня опозиційна партія Національна ліга за демократію [6] [укр] (НЛД) на чолі з лауреаткою Нобелівської премії Аун Сан Су Чжі [Aung San Suu Kyi].

Гаятрі Венкітесваран, одна з редакторок книжки, наводить її короткий огляд у своєму електронному листі:

The book is multidisciplinary and it combines both theoretical and empirical discussions and we have a mix of academics and practitioners who have contributed to the volume. Many of the chapters draw from the work done by civil society groups and other experts on the ground, but we try contextualise these within the history of politics and media in Myanmar and how best we can understand these developments. The volume includes analyses and commentaries about journalism and its challenges, music and film making, the popularity of Facebook and how it affected political discussions and the role it played in the Rakhine crisis, the gaps in the legal frameworks as well as important reflections on the influence of media assistance on the media and civil society in the country.

Книга мультидисциплінарна, і в ній об'єднані теоретичні дискусії та емпіричний аналіз. В роботі над книгою брала участь ціла група науковців і фахівців-практиків. Інформація для багатьох статей була зібрана завдяки роботі місцевих громадських організацій та експертів, а ми намагаємося вписати її в контекст історії політики і медіа у М'янмі і знайти шлях кращого зрозуміння цих перетворень. У книзі викладено аналіз і коментарі про журналістику та її проблеми, створення музики і фільмів, популярність Facebook, його вплив на політичні дискусії та роль, яку він зіграв в ракхайнській кризі, прогалини у законодавстві, а також важливі роздуми про вплив допомоги засобам масової інформації на ЗМІ та громадянське суспільство в країні.

Вона згадує про ракхайнську кризу, яка пов'язана з виникненням і поширенням насильства між громадами [7], що призвело до переселення тисяч етнічних рохінджа на північному заході М'янми. Гаятрі також додає, що робота авторів книги зосереджена на аспектах політичного перетворення, на яких раніше не акцентували увагу в інших дослідженнях:

Much has been written about the political change since 2010 but this is the first volume focused on media, which goes beyond journalism and includes creative expression as well as digital technology in Myanmar. How the transition or political change will play out is difficult to predict but we felt it was important to document the experiences of change affecting the media and hopefully, this will spark conversations about the future of the industry in the country.

Багато було написано про політичні зміни з 2010 року, але це перша книжка у М'янмі, в центрі уваги якої — медіа, і яка не обмежується журналістикою і включає творчість, а також цифрові технології. Важко передбачити, як відбуватиметься перехід або політичні зміни, але ми відчували, що важливо було зафіксувати досвід змін, що впливають на медіа, і хотілося б сподіватися, що це спонукатиме до обговорення майбутнього цієї галузі в країні.

Що особливо важливо, вона також підкреслює цінність розуміння історії медіа і ролі, яку вони відіграли в процесі переходу до демократії:

On the transition itself, we do challenge assumptions held about the situation in the country. For example, there are many who thought Myanmar did not have independent media or practitioners before the opening, or that media development models in other countries would work in Myanmar. A core thesis of our volume is the need to take a historical and contextual approach to understanding the changes taking place, whether these are positive or negative.

Що стосується самого перехідного періоду, ми заперечуємо припущення про ситуацію в країні. Наприклад, багато хто думав, що до визволення М'янми від диктатури в країні не було незалежних ЗМІ або фахівців, або що моделі розвитку медіа з інших країн можуть спрацювати у М'янмі. Основна теза нашої книги — необхідність історичного і контекстуального підходу до розуміння змін, що відбуваються, незалежно від того, позитивні вони чи негативні.

[8]

Редакторки книги (зліва направо): Ліза Брутен, Гаятрі Венкітесваран і Джейн Медлін Макелгоу. Фотографія використана з дозволу правовласника.

Однією з проблем, з якими зіткнулися редакторки в ході проведення дослідження, було продовження використання нібито реформаторським урядом на чолі з НЛД принципів і законів часів правління хунти для залякування тих, хто критикує військових:

There was a lot at stake in terms of the political change and when the NLD government came into power, expectations were high that there would be significant improvements for the media and freedom of expression. But as many of the contributors noted, while the space for expression did open up, the threats against journalists and activists did not reduce. On the contrary, the use of laws, whether Section 66(d) [9] of the Telecommunications Law or the Penal Code, Unlawful Associations Act and the Official Secrets Act has shown that the democratically elected government is deploying the same tactics as the previous regime.

З огляду на політичні зміни багато було поставлено на карту, і коли до влади прийшов уряд НЛД, були високі очікування, що настануть суттєві поліпшення для медіа та свободи слова. Але, як зазначала велика кількість учасників, хоча простір для свободи слова відкрився, загроз для журналістів та активістів не стало менше. Навпаки, застосування законів — чи то Статті 66(d) [9] Закону про телекомунікації, чи Кримінального кодексу, Закону про незаконні об'єднання і Закону про державну таємницю, — продемонструвало, що демократично обраний уряд використовує таку саму тактику, що й попередній режим.

Це створювало труднощі у пошуку джерел, що також відображає [10] стан свободи слова в країні:

While most people were open about their opinions, some were reluctant to identify themselves when interviewed as they were concerned about their own safety. Several contributors note in their chapters how self-censorship and the culture of fear continue to be a problem, especially where criticisms involve the military and even NLD leaders.

Хоча більшість людей відкрито висловлювала свою думку, деякі з них не бажали представлятися під час інтерв'ю через занепокоєння щодо своєї безпеки. Кілька авторів у своїх статтях зазначали, що самоцензура та культура страху залишаються проблемою, особливо, якщо висловлюється критика щодо військових і навіть лідерів НЛД.

Редакторки книги визнають необхідність проведення подальших досліджень, зокрема, щодо прав власності на ЗМІ, і аналізу ЗМІ бірманскою мовою. Тим часом, вони сподіваються, що книга «стане натхненням для інших досліджень і обговорень серед зацікавлених сторін, як у країні, так і за її межами, і посприяє дискусіям про політичні зміни і реформи медіа».

Презентація [11] книги уже відбулася в Янгоні (М'янма) і в Бангкоку (Таїланд). Книга та її вибрані глави опубліковані [12] в інтернеті.

Перекладала Ольга Базяк.