Гваделупська письменниця Маріз Конде. Фото MEDEF через Wikimedia Commons. (CC BY-SA 2.0)

О першій годині ночі за шведським часом 10 жовтня 2019 року були оголошені лауреати Нобелівської премії з літератури за 2018 і 2019 роки. Після збурюючого скандалу з сексуальними домаганнями, Шведська академія вирішила скасувати нагороду за 2018 рік, що призвело до створення альтернативної премії минулого року. Отримавши назву «премія Нової академії у літературі», вона була вручена гваделупейській авторці історичної фантастики Маріз Конде, найвідомішій за її романом «Сегу».

Ставки у перегонах, так би мовити, щодо цьогорічного переможця Нобелівської премії з літератури були вельми обнадійливими — шанси на перемогу Конде оцінювались як 5 до 1:

#MaryseConde or #AntjieKrog?

Who will be #Literature Laurate of 2019?#NobelPrizeLiterature #NobelPrize2019 #NobelPrize #Nobel pic.twitter.com/GMoLxb9iLm

— Ameer Shahul (@ameershahul) October 10, 2019

Маріз Конде чи Антьє Кроґ?
Хто стане літературним лауратом 2019 року? #Нобелівська_премія_2019

Only 14 women have won the @NobelPrize in Literature, compared with 113 men. Only one laureate – the late Toni Morrison – is a woman of color. Let's make it two today! World Editions for #MaryseCondé! #NobelPrize #NobelPrize2019 pic.twitter.com/TAxUQku8or

— World Editions (@WorldEdBooks) October 10, 2019

Лише 14 жінок отримали Нобелівську премію з літератури порівняно зі 113 чоловіками. Лише одна лауреатка — покійна Тоні Моррісон — кольорова жінка. Давайте змінимо ці дві цифри сьогодні! Світові видання для Маріз Конде!

Але прогнози на Нобелівську премію часто завершуються прикрістю, і сьогодні честь отримати нагороду заслужив австрійський автор Петер Хандке. Польська письменниця [українського походження] Ольга Токарчук стала Нобелівською лауреаткою з літератури за 2018 рік за «уяву оповідачки, яка […] представляє перетин кордонів як форму життя».

До цього часу в Карибському регіоні були два нобелівські лауреати з літератури — поет з Сент-Люсії Дерек Уолкотт у 1992 р., Відіадхар Сураджпрасад Найпол з Тринідаду і Тобаго у 2001 р. — або троє, якщо порахувати поета Сен-Джона Перса, який, як і Конде, народився у Гваделупі, але, як і Конде, мав французьке громадянство через статус Гваделупи як французької заморської території. Перс отримав Нобеля в 1960 році. Цього року була велика надія, що Конде знову привезе найбільшу бажану в світі літературну премію в Карибський регіон.

Романи Конде заглиблюють читача у тривалі проблеми раси, статі та культури, що пов'язують Африку та її широку діаспору, і все це викладається в історичних контекстах, таких як судовий процес над салемськими відьмами (роман «Я, Тітуба: Чорна відьма з Салема»,1986) та будівництво Панамського каналу («Дерево життя», 1992). Політика і фемінізм завжди наскрізно присутні у її творах, хоча пізніші її роботи стають більш автобіографічними.

Прочитавши у дитячому віці роман Емілі Бронте «Буремний перевал» (Wuthering Heights), Маріз Конде вирішила бути письменницею. Згодом вона врешті віддячила книзі, яка надихнула її, написавши гваделупський історичний роман «Безвітряні висоти» (Windward Heights), у якому расові та культурні відмінності виступають як потужні роз'єднувальні сили — тема, яка, на думку багатьох користувачів соціальних мереж, сьогодні стає все більш актуальною, за що письменницю і слід було б відзначити:

#MaryseConde should have been recognized by the #NobelPrize2019 to show the world her prize was meaningful, not a European white male genocide apologist. Congratulations to @OlgaTokarczuk & @FitzcarraldoEds for the wisdom to publish translations of her books! #SupportIndiePresses

— Wendy Whidden (@WendyWhidden) October 10, 2019

Маріз Конде мала бути визнана Нобелівською премією 2019, щоб показати світові, що ця нагорода є справді значимою, а не просто премією європейських білих чоловіків — поборників політики геноциду. Мої вітання Ользі Токарчук та видавництву Fitzcarraldo Editions за мудрість опублікувати переклади її книг!

Однак Конде має багато інших нагород. Окрім того, що вона була найпершою лауреаткою премії Нової академії, вона отримала престижну французьку премію з літератури серед жінок «Le Grand Prix Litteraire de la Femme» (1986), нагороду Французької академії «Le Prix de L'Académie Francaise» (1988) і Приз Карбет країн Карибського басейну «Le Prix Carbet de la Caraibe» (1997). Французький уряд також вручив їй титул кавалера Ордену мистецтв і літератури (Commandeur de l'Ordre des Arts et des Lettres).

Однак для деяких шанувальників її творчості всі ці відзнаки не пом'якшили гостроту висловлювань щодо того, що Конде не вручили Нобелівську премію з літератури 2019 року. Арнель Асонто нарікає у фейсбуку:

So disappointing and what a weak choice
I was expecting Maryse Condé of Guadeloupe to win the literature prize but somehow the award is still ‘Eurocentric’ and insular…
They promised some changes despite the scandalous fiasco last year…

Яке розчарування і який слабкий вибір.
Я очікував, що Маріз Конде з Гваделупи виграє літературну премію, але якось нагорода все ще є «євроцентричною» та ізоляціоністською…
Вони обіцяли певні зміни, незважаючи на скандальне фіаско минулого року…

It should have been you, #MaryseConde! #NobelPrize2019 https://t.co/0tcXN7PT69

— World Editions (@WorldEdBooks) October 10, 2019

Це мали б бути ви, Маріз Конде! Нобелівська премія 2019

В даний час дослідниця франкофонної літератури Конде є почесною професоркою французької мови Колумбійського університету, який зберігає її літературний архів.