Ця стаття Керолін Білер [анг] спочатку з'явилася на PRI.org [анг] 8 червня 2017 року. Вона перевидається тут як частина партнерства PRI та Global Voices.

В кутку офіса Аркані-Хамеда, який виглядає в цілому вельми раціонально, стоїть комп'ютер; на екрані помітно на паузі серіал з 90-х «Твін Пікс». Культова класика постійно звучить на задньому плані, коли Аркані-Хамед працює над проблемами з галузі фізики в Інституті підвищення кваліфікації у Прінстоні, штат Нью-Джерсі.

«Мене надихає цей фільм. Вони (герої — ред.) намагаються з'ясувати божевільні речі, і ми теж намагаємось з'ясувати божевільні речі»,— каже Аркані-Хамед. «Тож, мені насправді подобається, коли цей фільм грає фоном».

У «Твін Пікс» жителі міста намагаються розкрити вбивство. Аркані-Хамед у своєму кабінеті намагається відповісти на фундаментальні питання, якими займаються фізики 21 століття.

«Що таке насправді простір і час? Чому Всесвіт такий великий?» — запитує Аркані-Хамед. «І на додаток до цього ми не розуміємо, чому в ньому є великі об'єкти».

Великі, всеохоплюючі питання — це пристрасть Аркані-Хамеда. І він зробив собі ім'я, шукаючи відповіді на них. У свої 45 років Аркані-Хамед вже попрацював у Каліфорнійському університету у Берклі, Стенфордському і Гарвардському університеті, а також отримав престижну премію з фізики у три мільйони доларів.

Його родина об'їздила всю планету у пошуках і на захист науки, і Аркані-Хамед завжди знав, що буде продовжувати свою кар'єру в Сполучених Штатах.

«Було очевидно: якщо ти шукаєш місце, де ти можеш вільно мислити про грандіозні речі, втілювати свої прагнення, де значення мають лише твої ідеї та амбіції, то у всьому світі цим місцем є саме Америка», — каже Аркані-Хамед.

Але зараз він уже не такий впевнений у цьому.

Кругова подорож назад до США

Протягом десятиліть США приваблювали найкращих вчених з усього світу. Альберт Ейнштейн втік від нацистів у 1933 році і опинився у тому ж інституті, де зараз працює Аркані-Хамед. Американські університети та репутація країни як місця для вільнодумців вабили науковців, які шукали притулку від репресивних урядів.

Як і покоління вчених до них, Сполучені Штати приваблювали батьків Аркані-Хамеда — Хаміде Аласті та Джафара Аркані-Хамеда. Вони перебралися до США з Ірану заради кар'єри в галузі фізики в Массачусетському технологічному інституті і НАСА.

Аркані-Хамед народився в Техасі, коли його тато працював над однією з місій «Аполлона». Незабаром після іранської революції 1979 року, коли Німі виповнилося 7 років, Джафар та Хаміде полишили свої позиції у США, щоб повернутися назад до Ірану. Вони сподівалися допомогти відновити міцну наукову традицію в рідній країні.

«Ми сподівалися, що, переїхавши туди, ми зможемо зробити наші університети більш демократичними», — каже Джафар Аркані-Хамед.

Приблизно через рік Аятола Хомейні закрив ці університети, і Джафар Аркані-Хамед публічно висловився про шкоду, яку це може заподіяти становищу науки в країні.

«Багато професорів підписали відкритого листа, де говорилось, що цей крок знищить науку в Ірані», — каже Джафар. — І через це за нами прийшли».

Щоб уникнути в'язниці чи навіть смерті, цього разу сім'ї довелося тікати заради науки. Вони направилися до турецького кордону.

«Це була досить складна пригода, з багатьма злодіями та кількома справжніми героями», — згадує Німа.

Їм доводилося їхати верхи на конях по скелястим горам вночі та ховатися у печерах вдень. Німа та його молодша сестра тоді захворіли.

«Це було жахливо, — згадує Хаміде Аласті. — Я думала, що втрачу дітей одного за іншим».

Однієї ночі Німа ледве тримався в сідлі через лихоманку, він сильно ослаб від температури та зневоднення, тому Хаміде посадила його до себе на коня.

«Раптом я побачила, що небо неймовірно яскраве, і тоді я показала йому Чумацький Шлях, — каже Хаміде. — Він широко розплющив очі і почав говорити про Чумацький Шлях, а потім став задавати питання про фізику. Мені здається, у певному сенсі це повернуло його до життя».

Хаміде вірить, що допитливість сина врятувала йому життя.

Після більш ніж тижня в дорозі сім'я благополучно дісталася до Туреччини. Згодом вони іммігрували в Торонто, де Німа продовжував розпитувати про фізичні явища та досяг неабияких успіхів у математиці та природничих науках.

Але він завжди хотів завершити справу своєї сім'ї і повернутися до США. Після закінчення коледжу він переїхав з Канади, щоб вступити в аспірантуру Каліфорнійського університету в Берклі.

США втрачає своє лідерство в науці

За його словами, це було неминуче, що він осяде у США — країні свого народження та країні, яку він завжди вважав найкращим місцем для тих, хто мислить масштабно. Але зараз він каже, що вже не такий впевнений, що США є глобальним центром науки.

«Це лідерство поступово відходить у минуле», — каже Аркані-Хамед.

Нещодавні політичні події — як-от те, що президент Трамп вивів США із Паризької кліматичної угоди та вирішив скоротити фінансування науки, —  це лише частина цього процесу. Але Німа вважає, що серйозніша проблема з'явилася задовго до приходу в Білий Дім нової адміністрації. Найбільша проблема, на його думку, полягає в тому, що люди в США перестали по-справжньому мріяти про велике.

«Зараз у нас немає конкретних планів щодо наступних великих і очевидних кроків, щоб просунутися в розумінні фундаментальних законів природи експериментальним шляхом. А це і було те, в чому ми [США] лідирували протягом півстоліття», — говорить він.

Німа приводить як приклад фізику елементарних частинок. На початку 1990-х США відмовилися від роботи над суперколайдером, який міг усе змінити, частково через [брак] фінансування. Європа з будівництвом Великого адронного колайдера поблизу Женеви стала лідером у цьому питанні.

Зараз Аркані-Хамед бере участь у розробці колайдера наступного покоління, який допоможе розплутати новітні парадокси у фізиці.

Але цей проект розробляється не в США, де, на думку Аркані-Хамеда, немає ні грошей, ані бажання це робити.

Це робить Китай.