- Global Voices по-українськи - https://uk.globalvoices.org -

Після спекотного літа протестів німці обговорюють роль своєї країни у кліматичних змінах

Категорії: Західна Європа, Німеччина, громадські медіа, катастрофа, навколишнє середовище, політика, протест

Протестуючі під час Глобального кліматичного страйку в Берліні, 20 вересня 2019 року. Фото Максима Едвардса, використовується з дозволу.

Mir ist's zu warm! Для мене це занадто спекотно!

Це гасло було одним із сотень у морі банерів, прапорів та плакатів, які пробивалися через [парк] Тьєргартен в центральному Берліні до Бундестагу, будівлі парламенту Німеччини. На імпровізованій сцені перед Бранденбурзькими воротами з мікрофоном виступає Карола Раккет, німкеня і капітан корабля, яка була заарештована [1] за те, що без дозволу причалила міграційний рятувальний корабель в італійській гавані.

Натовп, який чекає почути її промову, за деякими підрахунками налічує понад 100 000 осіб (загалом, за оцінками організаторів, [2] у той день у Берліні зібралося 1,4 мільйона протестувальників [2]). І якщо була якась радість, це було пов’язано з непереборним почуттям солідарності та загальної мети.

Ця подія стала внеском Берліна у Глобальний кліматичний страйк 20 вересня 2019 року. Це був не перший протест, ініційований «П'ятницями заради майбутнього [3]», екологічним рухом, заснованим 15-річною шведською активісткою Гретою Тунберг. Глобальні кліматичні страйки вже збирались 15 березня та 24 травня цього року. Близько 1,8 мільйона людей з понад 125 країн взяли участь в останній акції.

Дата вересневого кліматичного страйку була обрана не випадково. 20 вересня був скликаний німецький урядовий кабінет з питань клімату, щоб розробити на майбутнє план екологічних дій Німеччини. Також в Нью-Йорку проходила підготовка до майбутнього саміту ООН з питань клімату. Як повідомляється на сайті «П'ятниці заради Майбутнього», в цей день відбулися акції протесту щонайменше у 575 містах Німеччини [4].

Багато людей ділились у соцмережах своїми враженнями від заходів у різних містах по всій країні.

Наприклад, протестуючі у Фрайбурзі зібралися, щоб пошуміти (буквально):

Звук увімкнено!

А Девід Кроє поділився враженням від протесту біля Бранденбурзьких воріт у Берліні:

[кліматичний страйк] Бранденбурзькі ворота у Берліні. Чітке послання до політиків!

Вимоги протесту і загалом усього руху цілком зрозумілі: виконання Паризької кліматичної угоди [15], тобто досягнення цілей цієї глобальної кліматичної домовленості. І ще з початком протестів влітку цього року німці гаряче дискутують, чи сприймає їх уряд ці зобов'язання серйозно.

У грудні 2015 року Німеччина була однією зі 195 країн, які підписали Паризьку угоду [15],  основною метою якої було зменшити глобальне потепління до 2°C, щоб мінімізувати або, якщо можливо, запобігти катастрофічному впливу. Сторони, що підписалися, також погодилися переглядати свій прогрес та підходи до цього питання кожні п’ять років, щоб активізувати зусилля та, якщо необхідно, запровадити більш жорсткі цілі.

У якийсь момент 2018 року стало зрозуміло, що Німеччина не зможе досягти поставлених цілей до 2020 року. Серед усіх держав-учасниць Німеччина в даний час посідає 27-е місце [16] за показником ефективності щодо зміни клімату (Індекс ефективності проти кліматичних змін — CCPI [17]), який відстежує прогрес країн у виконанні Паризької угоди. В останні роки спроба країни зменшити викиди вуглекислого газу переживає застій. За даними Statista [18], у 2016 році викиди вуглекислого газу в Німеччині склали 2,23 відсотка від загальної суми, хоча країна становить близько 1 відсотка населення планети. На вершині діаграми знаходиться Китай з 28,21 відсотками.

Екологічний огляд не небагато кращий і в інших галузях. Наприклад, незважаючи на те, що авіапрельоти є найбільш екологічно несприятливим засобом пересування [19], кількість пасажирів повітряного траспорту в Німеччині зросла [20] з приблизно 136 тисяч осіб у 2004 році до приблизно 220 тисяч осіб у 2018 році. Крім того, Федеральне агентство автомобільного транспорту Німеччини (Kraftfahrt-Bundesamt — KBA [21]) підрахувало, що в Німеччині, країні з населенням приблизно 83 мільйонів, зареєстровано [22] близько 47,1 мільйона легкових автомобілів [22]. У харчовій промисловості країни також переважає марнотратство і надлишок. Загалом у Німеччині щорічно близько 12 мільйонів тонн їжі [23] йде у смітник, що становить приблизно 75 кг на одного споживача.

«Збережіть клімат: боріться з причинами міграції», — зазначено на цьому плакаті від консервативного руху Freie Wähler («Вільні виборці») перед виборами в ЄС. Берлін, 2019. Фото (с): Максим Едвардс. Використовується з дозволу.

Тож куди рухається Німеччина, враховуючи, що навіть ті скромні, існуючі на сьогодні цілі щодо зміни клімату виявляються поза межами досяжності політиків, і ще більше зменшуються, [24] незважаючи на критику щодо початкових планів?

Є ознаки того, що розчарування в цих невдачах позначиться на виборчій ситуації. Одним із найважливіших наслідків політичних розчарувань країни цього року став значний приріст підтримки партії Зелених під час європейських та місцевих виборів.

Важливо зауважити, що то були перші вибори після «кризи біженців» у Європі 2015—2016 років. Відповідно, аналітики побоювалися різкого зростання підтримки правих нативістських [25] партій. До певної міри це сталося, коли останнім часом на різних виборах  [26]підтримка партії «Альтернатива для Німеччини [27]» (AfD [28]) зростала по всій країні.

Однак, наприклад, Союз 90/Зелені (Bündnis 90/Die Grünen) [29] отримав 20,5 відсотка всіх німецьких голосів [30] на європейських виборах 2019 року в Німеччині у порівнянні з 10,7 відсотка голосів [31] у 2014 році.

Але амбітні, повстанські політичні рухи швидко адаптуються. Зрештою, є ознаки того, що в Німеччині, як і в усій Європі [32], праві націоналісти можуть адаптуватися до наростаючого занепокоєння населення екологічними проблемами, надаючи потужне нове обрамлення для своєї антимігрантської політики.

Поки ще не зовсім зрозуміло, яким буде остаточне рішення уряду Німеччини щодо їх заходів протидії клімату. Вже ведуться різні судові процеси проти дій уряду щодо кліматичної кризи та запланованих ним заходів. 31 жовтня було винесено перший вирок за одним із таких позовів: позивачі (три біовиробники та Грінпіс) програли справу [33] на тій підставі, що уряд лише виголосив проголошення наміру і не взяв на себе юридичного зобов'язання як такого. Однак судді надали позивачам можливість оскаржити це рішення у вищому адміністративному суді, залишивши чорний хід для потенційного рішення на користь фермерів та Грінпісу.

Зовсім недавно, на фоні критики за відмову від чистої енергетики, наприклад, вітрової енергії [34], уряд дав зелене світло для запуску вугільної електростанції Datteln 4 [35]  до літа 2020 року. Цей крок злякав екологічних активістів, які підкреслюють, що Німеччина, як промислово розвинена країна, несе особливу відповідальність [36] за зміни клімату. Ці недавні кроки змусили тих активістів замислитися, чи справді канцлер Ангела Меркель мала на увазі саме те, що сказала перед самітом ООН з питань клімату в Нью-Йорку наприкінці вересня, коли вона підкреслила, що «у нас є лише одна земля». [37]

Але, зважаючи на консенсус про те, що світові не вистачає часу, щоб уповільнити темпи кліматичних змін, — як довго німці можуть дозволити собі чекати, поки їхні урядовці співставлять свої слова з ділом?