Бачите всі ці мови? Ми перекладаємо історії Global Voices, щоб зробити громадські медіа світу доступними для всіх.

Дізнайтесь більше про Проект Lingua  »

8 країн Західної Африки перейменують свою валюту в історичному відриві від Франції — але податки колоніальної епохи зберігаються

Президент Кот-д'Івуару Аласан Уаттара висловлює свої зауваження, перш ніж підписати нову угоду для стимулювання економічного зростання та приватних інвестицій у франкомовні західноафриканські країни. 7 листопада 2017 року, Вашингтон, округ Колумбія, США. Загальнодоступне фото з Державного департаменту Сполучених Штатів.

21 грудня 2019 року президент Кот-д'Івуару Аласан Уаттара та президет Франції Еммануель Макрон оголосили про велику валютну реформу у кількох західноафриканських франкофонних країнах.

У 2020 році вісім франкофонних країн Західної Африки, що належать до Західноафриканського економічного та валютного союзу (WAEMU), перейменують свій франк CFA (від фр. Communauté financière africaine — Африканська фінансова спільнота) на Еко: Бенін, Буркіна-Фасо, Кот-д'Івуар, Гвінея-Бісау, Малі, Нігер, Сенегал і Того.

Ця угода передбачає, що французькі чиновники більше не будуть представлені в керівних органах центральних банків цих африканських країн, а країни-члени більше не будуть тримати половину своїх іноземних резервів у Франції, повідомляє France 24.

Але валютна реформа не скасовує того факту, що 14 країн Західної Африки все ще сплачують Франції податок часів колоніальної епохи, і сувора спадщина французького колоніалізму все ще зберігається.

Банкнота західноафриканського франка номіналом 5000 CFA. 31 жовтня 2009 року, зображення через Вікімедію / Західноафриканський економічний та валютний союз (Wikimedia/West African Economic and Monetary Union)

Маючи спочатку назву «Французькі колонії Африки» (French Colonies of Africa), валюта франка CFA пізніше перетворилася на африканське фінансове співтовариство у Західній Африці. Після здобуття незалежності у 14 колишніх французьких колоніях була заснована Фінансова співпраця в Центральній Африці (Financial Cooperation in Central Africa).

Центральноафриканське економічне та валютне співтовариство (CEMAC), до складу якого входять Чад, Камерун, Центральноафриканська республіка, Демократична Республіка Конго, Екваторіальна Гвінея та Габон, — наразі не є частиною угоди, хоча це об'єднання також використовує версію франка CFA .

На думку фінансового аналітика Франсіса Копполи, французький франк став базою для обміну західноафриканського франка після Другої світової війни. У 1999 році, коли Франція прийняла валюту Європейського Союзу, євро було «жорстко прив'язане» до CFA:

Both versions of the CFA franc are hard-pegged to the euro. When the CFA franc was first created, it was pegged to the French franc at 50 CFA francs to 1 French franc. It was devalued in 1994 and then remained at 100 to 1 until France adopted the euro in 1999. At that point, the French franc was converted to the euro at 6.55957 to 1. The CFA franc’s currency exchange rate thus became 655.957 to 1 euro, where it remains pegged to this day.

Обидві версії західноафриканського франка CFA жорстко прив'язані до євро. Коли вперше був створений франк CFA, він був прив’язаний до французького франка по курсу 50 франків CFA до 1 французького франка. Західноафриканський франк був девальвований у 1994 році, а потім залишався на рівні 100 до 1, поки Франція не прийняла євро в 1999 році. У цей момент французький франк був перетворений на євро за курсом 6,55957 [французьких франків] до 1 [євро]. Курс франка CFA таким чином став 655,957 до 1 євро, у цій прив'язці він і залишається донині.

Спадщина французького колоніального боргу

Незважаючи на цей значною мірою символічний відрив від колоніальної історії з Францією, 14 країн все ще платять колонізаційний податок, запроваджений Францією: Бенін, Буркіна-Фасо, Сенегал, Кот-д'Івуар, Малі, Нігер, Того, Камерун, Центральноафриканська Республіка, Гвінея Біссау, Екваторіальна Гвінея, Чад, Конго-Бразавіль (Республіка Конго) та Габон.

Через «колоніальний пакт» Франція змусила ці країни «розмістити 85 відсотків своїх іноземних резервів у Центральний банк Франції», підконтрольний міністру фінансів Франції, писав журналіст Мавуна Кутонін у 2014 році.

«Африканські лідери, які відмовляються [це робити], опиняються вбитими або стають жертвою перевороту. Франція підтримує та винагороджує тих, хто слухається, розкішним способом життя, тоді як їхні народи живуть у надзвичайній бідності та відчаї», — пише Кутонін.

У своєму твітері вчена, феміністка і письменниця Джудіаель Іракозе окреслила всі способи, якими ці 14 колишніх французьких колоній у Західній Африці досі сплачують колоніальні податки до Франції як колишнього колонізатора, — незважаючи на те, що багато хто визнав, що Франція не мала би влади в Західній Африці, яку вона зараз має, якби не було цієї залежності країн від тих податків.

Французький лідер Жак Ширак якось заявив, що «без Африки Франція опуститься в ранг країни третього світу».

Починаючи з 21 грудня, понад 20 000 користувачів поділилися твітами Іракозе про історію французької колонізації та шляхи, черех які колишні колонії все ще залишаються боржниками:

Оскільки я не можу заснути, ось мої роздуми про Францію та 14 африканських країн, які досі платять колоніальні податки.

Я знаю, що ми не можемо порівнювати колонізаторів, але Франція як держава продовжує бути найбільш расистською і зверхньою в своєму супермасизмі, і процвітає за рахунок колоніальних податків!

Іракозе розповідає, як у 1958 році, коли Гвінея боролася за незалежність, французи, які жили в Гвінеї, спричинили масове знищення, руйнуючи все. Ахмад Секо Туре чинив опір і став першим президентом Гвінеї. Коли прикладу Гвінеї послідувала Малі, боєць опору і перший президент Малі Модіба Кейта був убитий французами, і по сьогоднішній день Малі погоджується платити податки Франції. У 1963 році Того також погодилась платити Франції.

Буркіна-Фасо також сплачувала податки Франції з часів своєї незалежності. Томас Санкара намагався скасувати цю угоду і розірвати зв’язки з французами, але за кілька місяців був убитий. Подальше керівництво країни відновило податок.

Блогерка Роузбел Кагуміре зазначає, що, за іронією, про зміну валюти оголосили у день народження Санкари:

У цей Святий день, день народження Томаса Санкари, колонізатор оголошує вихід наполовину з економіки африканських країн!
Франція повинна покінчити з цією нісенітницею, бо те, що вона є гарантом нової африканської валюти у 2019 році, це ганебний факт, який показує, як довго нам ще рухатись [до справжньої свободи].

Іракозе продовжує пояснювати, як лідери, які чинили опір Франції, платили своїм життям. У Центральноафриканській республіці перший президент Давид Дако також був убитий за опір французам у 1966 році. І в Беніні «колишній президент Убер Мага був убитий в 1972 році після того, як він відмовився “прогибатися” під французів. Говорять, що його вбив власний охоронець, який відвідував французьку військову школу», — пише в твітері Іракозе:

5. Центральноафриканська республіка стала п'ятою країною, яка сплачує колоніальні податки. Давид Дако, президент, який чинив цьому опір, тоді був убитий у 1966 році.

Давайте не забувати, що Центральноафриканська республіка все ще дуже небезпечна високим рівнем злочинності.

6. Бенін був шостою країною, яка приєдналася до колоніального податкового причепа. Це було після вбивства президента Убера Маги в 1972 році після того, як він відмовився прогибатися під французів.

Новини на вулицях кажуть, що його вбив власний охоронець із французької військової школи.

Запровадження нової валюти суперечить регіональним цілям

Економічне співтовариство країн Західної Африки (ECOWAS) також планує до 2020 року запустити регіональну валюту під назвою «Еко», яка не буде прив'язана до євро.

«Нью-Йорк Таймс» описав рішення президента Кот-д'Івуару Аласана Уаттара прив'язати нову валюту до євро як «викрадення» Еко, що, ймовірно, може порушити плани ECOWAS. Це пояснюється тим, що інші сім країн ECOWAS мають окремі валюти з жорсткими державними обмеженнями на свої валютні курси.

ECOWAS була створена у 1975 році, до її складу входять Бенін, Буркіна-Фасо, Кабо-Верде, Гамбія, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Кот-д'Івуар, Ліберія, Малі, Нігер, Нігерія, Сенегал, Сьєрра-Леоне і Того.

Щоб спільна валюта трималась на плаву, всі 15 країн ECOWAS повинні відповідати наступним критеріям: «Дефіцит менше 3 відсотків валового внутрішнього продукту, інфляція 10 відсотків або менше та борги на суму менше 70 відсотків ВВП». Але жодна з цих країн не досягла цих показників, повідомляє AFP.

«Продовження колонізації»

У червні 2019 року Арікана Чіхомборі-Куао, колишня посол Африканського союзу (AU) в США, заявила, що Франція бере у франкомовних африканських країн понад 500 мільярдів доларів на основі пакту, який вона змусила ці країни підписати до отримання незалежності. Вона заявила це під час презентації «Пакт для продовження колонізації», яка транслювалась Центральною африканською радіомовною мережею (CABN) з Вашингтону.

Чіхомбори-Куао звільнили з Африканського союзу 1 листопада 2019 року за її критику Франції.

У січні цього року віце-прем'єр-міністр Італії Луїджі ді Майо звинуватив французів у експлуатації Африки та розпалюванні міграції. Майо заявив, що Франція «ніколи й не припиняла колонізувати десятки африканських держав», повідомляє BBC. Далі Майо заявив, що якби не Африка, Франція посідала би 15 місце серед економік світу — а не була би серед шести світових лідерів.

Зміна назви валюти є символічною та історичною, але це не скасовує років французької колонізації у західноафриканських франкофонних країнах.

Почати обговорення

Шановні автори, будь ласка увійти »

Правила

  • Усі коментарі перевіряються модератором. Не надсилайте свій коментар більше одного разу, інакше він може бути ідентифікований як спам.
  • Будь ласка, ставтесь з повагою до інших. Коментарі, які містять мову ненависті, непристойність та особисті образи, не будуть опубліковані.