Ліна Бен Мені, червень 2013. Фото Хабіба Мені (Habib M’henni), використовується з дозволу, Wikimedia Commons.

[Усі посилання ведуть на сторінки англійською мовою, якщо не зазначено інше].

Визначна туніська блогерка і правозахисниця Ліна Бен Мені померла у віці 36 років у понеділок 27 січня 2020 року.

Ліна була ключовою фігурою туніської революції, яка зруйнувала 23-річну диктатуру Зін-аль-Абідіна бен-Алі [укр] у січні 2011 року. Коли революція розпочалася в грудні 2010 року, Ліна вирушила до Сіді-Бузіда [укр] і Касаріна [укр], звідки повідомила про перші протести перш ніж вони поширилися в інші регіони країни. Її звітність [відео] допомогла оприлюднити смертельні дії влади проти протестуючих у той час, коли свобода ЗМІ та свобода преси були сильно обмежені в Тунісі, а інтернет був сильно цензурований.

До краху режиму вона вела блог та писала про ситуацію з правами людини в країні у своєму визнаному нагородами блозі «Туніська дівчина». Вона також була учасницею спільноти Global Voices, де багато писала про інтернет-цензуру, протидію блогерам та утиски свободи вираження поглядів за режиму Бен Алі.

Ліна продовжувала свою невтомну активність після революції. Вона критично ставилася до правління ісламістської партії «Відродження» (Еннадха), яка керувала разом двома іншими партіями з кінця 2011 року до початку 2014 року. У цей період продовжувалися порушення прав людини та особистих свобод, у тому числі на релігійних засадах. Бен Мені також отримувала смертельні погрози за критику ісламістів та влади.

Бен Мені також виступала за соціально-економічні та культурні права всіх тунісців. Вона була рішучим прихильником прав тих, хто постраждав через протести під час революції, включаючи їх право на компенсацію та належне медичне обслуговування. У 2016 році разом зі своїм батьком Садоком Бен Мені, політичним активістом та правозахисником, який був ув'язнений за режиму Бургіби (президента Тунісу після здобуття незалежності у 1956 році), вона розпочала кампанію зі збору книг для ув'язнених, щоб допомогти боротися з радикалізацією в тюрмах. За два роки вони зібрали понад 45 000 книг.

Визнана нагородами блогерка померла від хронічної хвороби, через яку у 2007 році їй пересадили нирку.

У промові на місцевій радіостанції 14 лютого 2019 року, Ліна віддячила своїй матері за те, що вона пожертвувала їй свою нирку, і за підтримку активізму доньки. Вона сказала:

Thanks to her I got to live another 12 years I may not have lived, or I would have lived a prisoner in my own body. But I have fully lived these years thanks to her. I travelled, I moved, I filmed, I ran, I screamed, and I lived the Tunisian revolution, something I may not have been able to live…

Завдяки їй я отримала шанс прожити ще 12 років, які, можливо, не прожила б, або жила би в’язнем у власному тілі. Але я повноцінно прожила ці роки завдяки їй. Я подорожувала, я переїхала, я знімала, бігала, кричала, і я пережила туніську революцію — те, чого я, можливо, не змогла би пережити…