[1]Ліна Бен Мені, червень 2013. Фото Хабіба Мені (Habib M’henni [2]), використовується з дозволу, Wikimedia Commons.
[Усі посилання ведуть на сторінки англійською мовою, якщо не зазначено інше].
Визначна туніська блогерка і правозахисниця Ліна Бен Мені [3] померла у віці 36 років у понеділок 27 січня 2020 року.
Ліна була ключовою фігурою туніської революції, яка зруйнувала 23-річну диктатуру Зін-аль-Абідіна бен-Алі [4] [укр] у січні 2011 року. Коли революція розпочалася в грудні 2010 року, Ліна вирушила до Сіді-Бузіда [5] [укр] і Касаріна [6] [укр], звідки повідомила [7] про перші протести перш ніж вони поширилися в інші регіони країни. Її звітність [8] [відео] допомогла оприлюднити смертельні дії влади проти протестуючих у той час, коли свобода ЗМІ та свобода преси були сильно обмежені в Тунісі, а інтернет був сильно цензурований.
До краху режиму вона вела блог та писала про ситуацію з правами людини в країні у своєму визнаному нагородами блозі «Туніська дівчина» [9]. Вона також була учасницею спільноти Global Voices, де багато писала [10] про інтернет-цензуру, протидію блогерам та утиски свободи вираження поглядів за режиму Бен Алі.
Ліна продовжувала свою невтомну активність після революції. Вона критично ставилася до правління ісламістської партії «Відродження» (Еннадха [11]), яка керувала разом двома іншими партіями [12] з кінця 2011 року до початку 2014 року. У цей період продовжувалися порушення [13] прав людини та особистих свобод, у тому числі на релігійних засадах. Бен Мені також отримувала смертельні погрози [14] за критику ісламістів та влади.
Бен Мені також виступала за соціально-економічні та культурні права всіх тунісців. Вона була рішучим прихильником прав тих, хто постраждав через протести під час революції, включаючи їх право на компенсацію та належне медичне обслуговування. У 2016 році разом зі своїм батьком Садоком Бен Мені, політичним активістом та правозахисником, який був ув'язнений за режиму Бургіби [15] (президента Тунісу після здобуття незалежності у 1956 році), вона розпочала кампанію зі збору книг для ув'язнених, щоб допомогти боротися з радикалізацією в тюрмах. За два роки вони зібрали понад 45 000 книг.
Визнана нагородами блогерка померла від хронічної хвороби, через яку у 2007 році їй пересадили нирку.
У промові на місцевій радіостанції 14 лютого 2019 року, Ліна віддячила [16] своїй матері за те, що вона пожертвувала їй свою нирку, і за підтримку активізму доньки. Вона сказала:
Thanks to her I got to live another 12 years I may not have lived, or I would have lived a prisoner in my own body. But I have fully lived these years thanks to her. I travelled, I moved, I filmed, I ran, I screamed, and I lived the Tunisian revolution, something I may not have been able to live…
Завдяки їй я отримала шанс прожити ще 12 років, які, можливо, не прожила б, або жила би в’язнем у власному тілі. Але я повноцінно прожила ці роки завдяки їй. Я подорожувала, я переїхала, я знімала, бігала, кричала, і я пережила туніську революцію — те, чого я, можливо, не змогла би пережити…