[1]Хелен Захос розповідає школярам про гігієну в Одеде, Кенія, березень 2020 року (Світлина люб'язно надана Хелен Захос).
Ознайомтесь із спеціальним висвітленням Global Voices про глобальний вплив COVID-19 [2] [укр].
Хелен Захос – австралійська медсестра і фельдшерка швидкої допомоги, яка зараз працює у відділенні інтенсивної терапії у лікарні Голд-Кост з пацієнтами COVID-19. Вона володіє великим досвідом роботи у якості гуманітарного волонтера за кордоном для реагування на стихійні лиха, надзвичайні ситуації та кризу біженців. Global Voices вперше розмовляла з нею [3] [анг] у 2016 році, щойно вона повернулась із Греції. Зовсім нещодавно вона приєдналась до програми «Медсестри у дії» у віддаленій Кенії [4] [анг].
Автор узяв інтерв’ю в Хелен після її повернення до Австралії.
Кевін Ренні (КР): Розкажіть, будь-ласка, про деякі ключові речі, яким вам вдалось запозичити під час нещодавнього волонтерства у Кенії в межах програми «Медсестри в дії»?
Хелен Захос (ХЗ): Є велика різниця у системі охорони здоров'я між розвинутими країнами і країнами, які розвиваються, і волонтерські програми повинні постійно залучати і надавати можливості для членів спільноти. Освіта й обмін знаннями є невід'ємною частиною гуманітарного піклування, оскільки завдяки обміну навичками й знаннями, ви розширюєте можливості медсестер у Кенії [5] [анг]. У свою чергу, вони навчають місцевих жителів і стимулюють їх отримувати доступ до необхідної допомоги.
К.Р.: Що є спільного та відмінного з вашим попереднім досвідом роботи з біженцями за кордоном?
Х.З.: Досвід зовсім інший. Криза з біженцями була повільною катастрофою. Це завдало проблем певним країнам, які не могли впоратись із напливом людей, і це було величезним навантаженням для існуючих ресурсів та інфраструктури. Біженці рятували себе, втікаючи подалі від конфліктів і жили не у рідних домівках, а в таборах. Ми мали справу з хронічними захворюваннями, а також фізичними й емоційними травмами.
Хоча Кенія є однією із провідних і багатих країн Східної Африки, але тут також поширена бідність. Глибокі системні проблеми охорони здоров’я полягають в тому, що багато людей не мають доступу до медичних закладів чи не можуть собі дозволити лікування. Існують ендемічні захворювання, такі як малярія і ВІЛ, які вражають багатьох людей. За обмеженого фінансування й недостатніх ресурсів громадянське суспільство часто може заповнити ці прогалини й надати допомогу.
К.Р.: Ви повернулись у відділення інтенсивної терапії в Австралії у неймовірно важкі часи. Ви уже відчули вплив COVID-19?
Х.З.: У моїй лікарні є пацієнти з COVID-19, зокрема у відділенні інтенсивної терапії. Це може налякати, коли ви наближаєтесь до відокремленої території, де знаходяться пацієнти із коронавірусом. Дуже спекотно перебувати у засобах індивідуального захисту і у тісних масках, особливо важко спілкуватись із пацієнтами.
Підготовка до прийому пацієнтів з COVID-19 – навчання персоналу відділення інтенсивної терапії у лікарні Голд-Кост, квітень 2020 року. Світлина люб'язно надана Хелен Захос.
К.Р.: Які найважливіші пріоритети для австралійських лікарень, медсестер та інших працівників системи охорони здоров'я?
Х.З.: Залучити велику кількість персоналу; Підготувати їх; Забезпечити обладнанням; Реалізувати на практиці інструкції щодо боротьби з пандемією. Ми готуємось до найгіршого.
Інтеграція й комунікація життєво необхідні: навчання й підготовка усього персоналу у лікарнях, прозорість і обмін інформацією для надання допомоги іншим країнам і стандартизація системи лікування, щоб впоратись із напливом пацієнтів. Проведення масових замірів температури й тестування у спільнотах має важливе значення для раннього виявлення хвороби.
К.Р.: А як щодо проблем, які стоять перед корінними спільнотами зараз?
Х.З.: Можливість розповсюдження пандемії на наші корінні народи є актуальною та ймовірною. Наші корінні жителі мають багато супутніх захворювань й меншу тривалість життя у порівнянні з некорінними австралійцями. Ми могли б стати свідками масової загибелі цілих спільнот корінних народів, якщо б COVID-19 поширився на ці віддалені райони, де багатодітні сім'ї мешкають у безпосередній близькості та ведуть кочовий спосіб життя.
Північна територія першою закрила свої кордони для протидії поширенню коронавірусу. Медичні центри у віддалених районах повинні своєчасно виявляти будь-які випадки, щоб інформувати корінне населення про вірус й проводити заходи щодо зміцнення здоров'я, зокрема пропагуючи миття рук та соціальне дистанціювання.
К.Р.: Що ви порадите для усіх нас чи маєте пропозицію, як ми можемо допомогти?
Х.З.: Усвідомте, що ви не можете контролювати ситуацію. Ви можете контролювати лише свою реакцію. Залишайтесь вдома, мийте руки й практикуйте дистанціювання. Якщо ви будете на самоізоляції, то використовуйте цей час з користю для себе. Не дивіться часто новини, оскільки вони не завжди є приємними. Якщо ви ізольовані від сім'ї, існує багато соціальних мереж. Якщо ви не можете вийти за продуктами чи квитанцією на оплату комунальних послуг, у місцевій спільноті є люди, які добровільно готові допомогти.
Напишіть щоденник про те, як ви себе почуваєте, сфотографуйте події, які розгортаються на ваших очах. Це життєво важливо для підведення підсумків, щоб поглянути на цей час через декілька років.
К.Р.: Вітаємо вас з обранням послом 2020 року в програмі «Медсестри в дії» для Всесвітньої організації молоді [6] [анг]. Як ви оцінюєте свою роль у Міжнародний рік медсестри та акушерки? Під час пандемії?
Х.З.: Міжнародний рік [7] [анг], дуже багато для мене означає. Я була присутньою під час його проголошення на Всесвітній асамблеї охорони здоров'я у Женеві. Я пам'ятаю, як дуже пишалась тим, що я медсестра. Згодом отримала повідомлення, що я повинна бути послом і я рада була співпрацювати з ними. Я буду завжди цінувати свою мандрівку до Кенії. Я планувала мандрувати Австралією, щоб поділитись своїм досвідом і знаннями, здобутими у Кенії. Святкування й конференції були скасовані з урахуванням поточної невизначеності.
Є країни, де люди не можуть купити мило й не мають доступу до чистої води, і вони постраждають найбільше. Саме цим вразливим групам населення знадобляться медсестри-волонтерки для допомоги у їх одужанні.
Я ніколи не думала, що рік медсестри набуде такого особливого значення.