- Global Voices по-українськи - https://uk.globalvoices.org -

Лукашенка чи Лукашенко? Чому англомовні ЗМІ пишуть по-різному прізвище войовничого лідера Білорусі

Категорії: Центральна та Східна Європа, Білорусь, громадські медіа, етнічна та расова приналежність, мова

Підбірка заголовків з англомовних ЗМІ, які засвідчують різноманітну редакційну практику написання прізвища багаторічного правителя Білорусі. Мапа областей Білорусі [1]. Автор Golbez (CC BY-SA 3.0 [2]). Світлина Олександра Лукашенка [3], створена Сержем Серебро [4], Вітебські народні новини [5] (CC BY-SA 4.0 [6]). Колаж Джорджії Попплуелл (CC BY 3.0 [7])

Після суперечливих президентських виборів 9 серпня 2020 року, Білорусь потрапила у заголовки газет усього світу і тому в міжнародній пресі почали з’являтись різноманітні варіанти написання прізвища багаторічного президента. Lukashenka чи Lukashenko: як правильно написати?

Відповідь – обидва варіанти є правильними. Прізвище Лукашенко має два різних варіанти правопису: білоруською мовою воно пишеться Аляксандр Лукашенка, а російською – Александр Лукашенко. Відповідно, англійська транслітерація на основі білоруського першоджерела буде Alyaksandr Lukashenka, а транслітерація на основі російського правопису – Aleksandr (Alexander) Lukashenko.

Білоруська та російська мови є офіційними [8] [укр] у Республіці Білорусь, населення якої є здебільшого двомовним. Хоча ці дві мови є взаємозрозумілими, оскільки належать до східної гілки слов’янських мов [9] [укр], тим не менш, між ними є відмінності. Сьогодні білоруську мову можна побачити чи почути на святкових державних заходах, на вуличних вказівниках або в державних установах по всій країні. Тим не менш, переважна частина повсякденного життя у великих містах проходить на російській мові, а присутність білоруської мови останніми роками зменшилась, частково через зменшення її вагомості у державній системі освіти [10] [анг].

Такі засоби масової інформації, як The Guardian, The New York Times [11] [анг] і BBC [12] [анг] використовують російську латинізацію (Lukashenko), Радіо Вільна Європа [13] [анг], мовлення якого відбувається білоруською мовою, використовує білоруську версію (Lukashenka). Цікаво, що ми знайшли одну публікацію в New York Times за 2006 рік [14] [анг], де використовувався білоруський варіант написання прізвища Лукашенка.

Аналогічні відмінності простежуються і в написанні прізвища лідера опозиції Білорусі: її називають Sviatlana Tsikhanouvskaya англійською мовою, якщо брати за основу для латинізації білоруську версію Святлана Ціханоўская. Але вона стає Svetlana Tikhanovskaya  у російському варіанті написання (Светлана Тихановская).

Зважаючи на те, що масові акції протесту поширились усією країною, ми могли б також обговорити написання різноманітних білоруських міст. Застрайкували робітники в Grodno (російський варіант) чи в Hrodna (білоруський варіант), мітингували люди у Гомелі (російський варіант – Gomel ) чи в Гомелі (білоруський варіант – Homyel).

Ще більше ускладнює ситуацію той факт, що білоруська мова має власний латинський алфавіт (хоча зараз вона користується кирилицею), який використовувався в ХІХ і на початку ХХ століть (називався лацінкой [15] [укр]), а також під час нацистської окупації Білорусі на початку 1940-х років. Ще один стандарт правопису, відомий як тарашкевіцу [16] [укр], використовується деякими носіями білоруської мови за кордоном; у ньому використовується майже та ж сама кирилиця, як і в сучасній білоруській мові, але відкидаються деякі лінгвістичні реформи білоруської мови, проведені радянською владою у 1933 році.

Крім того, з ХV століття татарська мусульманська меншість, яка проживала у Великому князівстві Литовському, до складу якого входила сучасна територія Білорусі, також писала білоруською мовою, використовуючи адаптовану форму арабської писемності [17] [укр] під назвою Кітаб [Kitab] чи ارابیصا [Арабиця]. А все тому, що вони поступово відмовлялись від своєї рідної тюркської мови, адаптувавши її до слов’янської білоруської мови, але залишались вірними ісламу.

Ця дискусія може нагадати деяким читачам про Україну, південну сусідку Білорусі. Після подій 2014 року і війни на Донбасі, країна дедалі частіше потрапляла на шпальти міжнародних видань. Гарячі дебати призвели до того, що декілька видань виявили бажання писати столицю України Kiev в українському варіанті транслітерації Kyiv. Російською мовою вільно спілкуються мільйони громадян України і багато з них є етнічними українцями. Щоправда, російська мова немає офіційного статусу в Україні, тому східні міста Харків та Луганськ пишуться в україномовній формі, а не російськомовній Харьков и Луганск, як їх називають мешканці цих міст.

Політична та соціолінгвістична ситуація у Білорусі разюче відрізняється від України. Але ці проблеми й надалі збиватимуть з пантелику редакторів в цілому світі. Деякі німецькі видання продовжують називати країну – Weißrussland (буквально «Біла Росія»), а не Білорусь, як того хочуть самі білоруси. У російських виданнях країну масово називають Белоруссия, всупереч критиці білорусів.

Аналогічні нюанси надалі змушуватимуть редакторів з усього світу міркувати над тим, кому вони підзвітні – державній мовній політиці, лінгвістичній практиці громадян країни чи іноземним читачам, яким далекі місця відомі під зовсім іншими, іноді архаїчними назвами? Не завжди є проста відповідь на складні запитання. Але коли увага світу прикута до незнайомої країни, прозорість – це найкращий вихід із ситуації, який дозволяє читачам зрозуміти, яке велике значення може мати лише одна-єдина літера.

Дізнавайтесь більше про масові акції протесту у Білорусі тут. [18]