Чи існує в Білорусі розрив поколінь?

«Чесні вибори. Трибунал. Свободу політв'язням», ідеться на цьому плакаті під час протестів у Мінську, Білорусь, 16 серпня 2020 року. Фото CC-BY-SA-3.0: Homoatrox / Wikimedia Commons. Деякі права захищені.

[Всі посилання ведуть на сторінки англійською мовою, якщо не зазначено інше].

Білорусь сьогодні знаходиться у сум'ятті. Відважні протестуючі стикаються з жорстим апаратом сил безпеки, який став на бік давнього лідера країни Олександра Лукашенка. Це придушення народного спротиву триває після того, як сотні тисяч громадян Білорусі, обурених шахрайством під час проведення президентських виборів 9 серпня, вийшли на вулиці, щоб висловити свою незгоду. Одні не хочуть надалі жити під «окупацією» диктаторського режиму Лукашенка, який насправді не має народної підтримки. Для інших стабільність в Білорусі підривається змовами зі США. Окрім цих звинувачень і вимог є більш складна реальність країни, поділеної на багато рівнів ще навіть до цих подій. Існування такого поділу суспільства можна побачити з національного репрезентативного опитування, яке ми провели в Білорусі на початку цього бурхливого року.

Наше опитування в січні 2020 року було частиною великого проекту, що вивчає геополітичні погляди людей у ​​країнах та територіях на кордонах з Росією. Проект виник тому, що ми стаємо свідками, як різні геополітичні орієнтири змінюють пострадянський простір — з потужною підтримкою глибшої інтеграції із західними інституціями в Україні та Грузії, але продовженням тісних зв’язків з Росією в інших державах. Білорусь особливо цікава тим, що її тісні економічні та військово-політичні зв’язки з Росією ослабли за останні 10 років. Але Білорусь також створила головний біль для дослідників через труднощі зі збору надійних даних про внутрішню політику, особливо про фактичний рівень підтримки президента Лукашенка. Регіональні експерти, в тому числі Російська рада з міжнародних відносин (Russian International Affairs Council — RIAC), надали свою оцінку [підтримки влади в країні]. У нашому національному опитуванні ми порахували підтримку Лукашенка у 26% за методологією, яка збирає надійні відповіді — і ця цифра близька до інших оцінок.

Це репрезентативне національне опитування 1209 респондентів було проведено місцевою авторитетною соціологічною компанією в Білорусі, під нашим наглядом та з консультацією і комп’ютерною підтримкою зовнішніх експертів із соціологічних досліджень для формування вибірки та програмування опитувальників. Ми не хочемо тут називати організацію, яка проводила дослідження, з обережності, враховуючи поточну репресивну ситуацію в Білорусі. Наші процедури відповідали найкращим практикам опитування за випадковою вибіркою населення для очних співбесід. Результати, які ми наводимо тут, — це відповіді, скориговані з урахуванням незначних відмінностей між останніми статистичними даними про населення та кількістю [опитаних] в нашому дослідженні по регіональним та демографічним групам. Враховуючи обмеження, які виникають при особистому опитуванні, ми вважаємо, що ці дані є найкращими, і що важливо, вони показують суспільний розкол, який лежить в основі недавніх протестів проти президентства Лукашенка. Найголовнішим тут є величезний розрив точок зору між поколіннями тих, хто виріс за радянського періоду, і тими, хто народився після 1990 року.

Вкрай неймовірний сценарій перемоги Лукашенка з показником у 80% на серпневих виборах підривається даними нашого опитування. Події літа 2020 року, ймовірно, ще більше знизили його підтримку, ніж вона була у січні. Оскільки він продовжував своє майже 30-річне президентство у статичній політиці, його суспільство безповоротно змінювалося без нього. Кількість його прихильників у старших вікових категоріях (старше 60 років) з часом зменшилась, так що на момент проведення перепису населення Білорусі 2009 року їх було менше (від 3,5 млн до 2 мільйонів), ніж тих, хто молодший 45 років. Як видно з графіків нижче, молоді білоруси (45 років і менше) різко відрізняються за політичним світоглядом від старшого покоління.

Значний розрив стосується поглядів на радянську систему (графік 1). Молоді виборці (віком від 30 років і молодше) втричі частіше схвалюють розпад Радянського Союзу, ніж ті, хто старше 60 років. Хоча радянська система була глибоко недосконалою та репресивною, багатьом вона давала соціальну стабільність та певне соціальне забезпечення, про яке люди похилого віку тепер згадують з ностальгією. Ми спостерігали цю демографічну закономірність у десятках опитувань, які ми проводили за останні 25 років на пострадянському просторі, але пробіли між поколіннями в Білорусі в 2020 році є одними з найбільших. Хоча Білорусь не бачила тих масштабів переміщення робочих місць та матеріальних ресурсів, як це було в інших місцях, але стагнація за останні три десятиліття все ж породила серед молодших поколінь відчуття, що вони залишились позаду.

Графік 1. Кінець Радянського Союзу — правильний крок чи ні? Синій — так, помаранчевий — ні, сірий — не знаю/складно відповісти. Відповіді у відсотках по віковим категоріям респондентів: 18-30 років, 31-45, 46-60, старші за 60 років.

Просте, але потужне запитання про «загальний напрямок країни» постає перед суспільством, і респондентам пропонується суворий вибір: як вони оцінюють — правильним чи неправильним напрямком рухається країна. Ці коефіцієнти дуже добре вказують як на поточний стан, так і на сприйняття найближчого майбутнього. Що стосується Білорусі під керівництвом Лукашенка (графік 2), молодші люди більш ніж удвічі частіше (55%), ніж старші (22%), вважають неправильним шлях, яким рухається країна. Зі збільшенням віку респондентів пропорційно змінюється перехід від негативного до позитивного бачення напрямку. Загалом, лише 29% вважають, що країна рухається в правильному напрямку, 52% — в неправильному напрямку, а 17% не змогли відповісти. У будь-якому суспільстві з чесними виборами такі співвідношення віщували б зміну влади, оскільки чинний режим був би звинувачений у цих поганих перспективах.

Графік 2. Шлях, яким зараз рухається Білорусь — вірний чи ні? Синій — так, помаранчевий — ні, сірий — не знаю/складно відповісти. Відповіді у відсотках по віковим категоріям респондентів: 18-30 років, 31-45, 46-60, старші за 60 років.

З огляду на тісні, давно встановлені економічні та політичні відносини між Білоруссю та Росією, у відповідь на питання «Яка сила має найбільший статус?» відмінності думок між поколіннями дивують (графік 3). Термін «найвищий статус» свідомо розмитий. Для одних це може означати визнання військової сили, для інших — економічне лідерство, а для третіх — культурну привабливість та м’яку силу. Можна було б очікувати, що Росія буде близька до цього статусу, але, як показує графік 3, відмінності між поколіннями очевидні. У двох поколіннях, молодших 45 років, більшість респондентів дають «найвищий статус» Сполученим Штатам; у групі 46-60 більшість називають Росію, а у віковій групі старше 60 Росію назвали понад половина респондентів. Цікаво, що Китай перевищує показники ЄС у різних вікових групах і наближається до статусу Росії в молодих вікових групах. Ці результати відображають визнання змін геополітичних реалій та відносне зменшення статусу Росії для молоді. Інші нещодавні дослідження підтверджують ці загальні тенденції серед молодих білорусів.

Графік 3. Яка сила має найбільший статус? Червоний — Росія, синій — Сполучені Штати Америки, зелений — Китай, жовтий — Європейський Союз, сірий — не знаю/складно відповісти. Відповіді у відсотках по віковим групам респондентів: 18-30 років, 31-45, 46-60, старші за 60 років.

Що криється за цими великими розривами у думках поколінь? Як показано на графіку 4, важливу роль в оцінках ситуації відіграють джерела інформації, яким віддають перевагу білоруси різного віку. Але точні причини залишаються незрозумілими. Можливо, молоді люди уникають телебачення, тому що воно постійно «годує» населення контрольованою державою інформацією, і замість цього переходить в інтернет та соціальні мережі? Або доступ до веб-інформації про природу західних суспільств призводить до неприйняття того суспільства, яке десятиліттями контролював президент Лукашенко? У будь-якому випадку, переважна залежність від телебачення у споживанні інформації людьми, старшими за 60, різко контрастує з роллю інтернету приблизно для половини респондентів віком до 45 років (графік 4). 

Графік 4. Головне джерело інформації по віковим групам: синій 18-30 років, помаранчевий 31-45, зелений 46-60, жовтий — старші 60 років. Зліва — направо: ТБ, інтернет, соціальні мережі, інше.

Ця західна орієнтація пропагується, зміцнюється та підтверджується перевагою фільмів з Голлівуду та меншою мірою з Європи (графік 5). Чітка різниця в уподобаннях фільмів між віковими групами 18–30 та 31–45 років свідчить про ширшу популярність західного кіно серед молодших груп. Для тих, хто народився або дорослішав у радянські часи (зараз у віці старше 45 років), радянські та сучасні російські фільми зберігають свою традиційну привабливість.

Графік 5. Які фільми ви любите? Синій — голлівудські, червоний — радянські, зелений — російські, жовтий — європейські, сірий — інші/складно відповісти.

Якщо підвести підсумок, то ми виявили за цими даними молоде покоління, культурно орієнтоване на Захід, яке віддає перевагу західній демократії перед нинішньою [білоруською] чи радянською моделлю, відкидаючи радянські традиції та, звичайно, Лукашенка. На питання про найкращу політичну систему (графік 6), люди у віці від 18 до 30 років переважно обрали загальний варіант «західна демократія» порівняно з більш конкретними варіантами поточної системи в Білорусі, російської політичної системи та радянської системи, які вони пережили. Навпаки, люди старші 60 років чітко відкидають «західну демократію» та віддають перевагу радянській системі. Дві політичні системи, найбільш віддалені від сучасної Білорусі (західна та радянська моделі), отримують більшу підтримку, ніж ті, що знайомі за останні 30 років. Звичайно, не існує єдиної моделі «західної демократії», але сила цього ідеалу, на відміну від реальності в Білорусі та Росії, є однією з причин, чому ми бачимо, стільки молодих людей виходять на протести по всій Білорусі кожні вихідні.

Графік 6. Яка найкраща політична система? Червоний — радянська, помаранчевий — теперішня білоруська, синій — західна демократія, зелений — російська, сірий — не знаю/складно відповісти.

Хоча на цих графіках видно однозначні відмінності між різними віковими групами, покоління не завжди демонструють різні думки щодо інших питань. Наприклад, немає суттєвих розбіжностей між поколіннями ні в релігійних переконаннях, ні в консервативних соціальних звичаях щодо питань про те, чи «чоловік повинен приймати важливі рішення», чи «шлюб повинен бути між чоловіком і жінкою» (більшість відповіли «так» в усіх вікових групах). Усі покоління категорично не погоджуються з тим, що революція Майдану 2014 року була позитивною подією для сусідньої України, і не погоджуються з видаленням пам'ятників Леніну — тривалої спадщини радянських часів на просторах Білорусі. 

Таким чином, західні ліберали, які дивляться на молодих протестуючих у Білорусі, повинні знати, що ті дотримуються певних консервативних позицій. Хоча вони орієнтовані на Захід, віддаючи перевагу його політичним інститутам та культурним продуктам, вони також відкидають, як і їхні старші, багато ліберальних соціальних та політичних установок, які зараз є основними в певних частинах Європейського Союзу (хоча не в деяких урядових колах, як у сусідній Польщі). На даний момент, однак, їхні прагнення затьмарені репресивною диктатурою.

Автори визнають фінансування цієї роботи за рахунок спільного гранту Національного наукового фонду/Дослідницької ради Великобританії (премія NSF №1759645; премія ESRC №ES/S005919/1).

Почати обговорення

Шановні автори, будь ласка увійти »

Правила

  • Усі коментарі перевіряються модератором. Не надсилайте свій коментар більше одного разу, інакше він може бути ідентифікований як спам.
  • Будь ласка, ставтесь з повагою до інших. Коментарі, які містять мову ненависті, непристойність та особисті образи, не будуть опубліковані.