- Global Voices по-українськи - https://uk.globalvoices.org -

Французькі ЗМІ ігнорують меншини під час висвітлення теми COVID-19

Категорії: Африка на південь від Сахари, Бенін, Франція, громадські медіа, етнічна та расова приналежність, ЗМІ та журналістика, ідеї, культура і містецтво, COVID-19, The Bridge

Хлопчик у масці на руках у батька. Фото Xavier Donat [1] з Flickr за ліцензією CC BY-NC-ND 2.5 [2].

П'ятнадцять років тому бестселер соціолога Еріка Моріна «Французьке гетто» («Le Ghetto Français») [3] [фр] описував процеси, що відповідають за соціальну та географічну сегрегацію [4], що характеризують французьке суспільство.

Невже французьке телебачення повторює ті самі процеси? Французьке телебачення, яке часто звинувачують у сегрегації проти меншин, особливо чорношкірих, не виправилося. Прикладом є висвітлення пандемії COVID-19.

12 березня рекордні 35 мільйонів [5] [фр] людей спостерігали, як президент Еммануель Макрон пояснював, що він вирішив запровадити загальнодержавний карантин, щоб запобігти поширенню нового коронавірусу.

Майже відразу великі телевізійні мережі почали організовувати тривалі дебати, в яких брали участь лікарі, дослідники та фахівці з питань охорони здоров’я з найвідоміших лікарень, наукових інституцій чи лабораторій Франції, Швейцарії та США. Мільйони громадян слухали, затамувавши подих, коли ці експерти [6] [фр] щодня передавали важливу інформацію, яка могла би пом'якшити наш страх і потенційно врятувати життя.

Будучи дуже інформативними, ці щоденні дебати розкрили сумну і болісну істину: у сучасній етнічно різноманітній Франції люди, які з'являються на телебаченні завдяки тому, що їхня кваліфікація визнана унікальною для пояснення глобальних криз та пропонування рішень світових проблем, — всі вони мають однаковий колір шкіри. Усі вони є білими.

За збігом обставин, у щорічній доповіді про боротьбу з расизмом, антисемітизмом та ксенофобією у Франції [7] [анг], проведеною Французькою національною консультативною комісією з прав людини (CNDH), однією з основних рекомендацій на 2020 рік є:

The CNCDH calls on the Higher council for the audiovisual sector (CSA) to encourage representation of black men and women, including in advisory roles.

CNCDH закликає Вищу раду з аудіовізуального сектору (CSA) заохочувати представництво темношкірих чоловіків і жінок, у тому числі на дорадчих посадах.

Рекомендація лише підтверджує те, що вже протягом кількох років засуджують десятки статей, документів та веб-сайтів — що французькі телевізійні мережі занадто часто не показують представників меншин у позитивних, лідерських ролях. Це важливо, оскільки телебачення має силу створювати зразки для наслідування і, таким чином, розширювати можливості молодих людей різних походжень.

Спроба виправити вікове ігнорування меншин

Франція, колишня колоніальна держава, добре усвідомлює, що їй потрібно краще працювати для просування та інтеграції меншин.

В дослідженні Катерін Госн 2013 року [8] [анг] порівнюються представництво меншин на американському, бельгійському, британському, канадському та французькому телебаченні. Госн зазначила, що французька політика в цій галузі набагато менш ефективна і дієва, ніж у всіх інших країнах дослідження.

У 2007 році вчена Кетрін Хамблот [9] [анг] зауважила, що, хоча Франція демонструє прогрес у представництві меншин, ще багато чого потрібно зробити. Наприклад, пояснює вона, лише у 2006 році великий французький канал прийняв сміливе рішення, щоб «чорний» журналіст Гаррі Розельмак вів новини у праймтайм — і це лише тимчасово. Для порівняння, того ж року, за словами голландського журналіста Штефана де Фріза [10] [анг], перша негритянка, яка вела новини на голландському телебаченні, вийшла на пенсію.

«Бачити – це вірити»

Наприкінці минулого року Джуді Вудрафф, ведуча американської програми PBS Newshour, представила молоду афроамерикку, інженера-біомедика на ім'я Елізабет Вейн [11] [анг] такими словами:

More than half the children in American schools are students of color, but their teachers are overwhelmingly white. [Tonight] we hear from an African-American biomedical engineer on why it is so important to see ourselves in front of the classroom.

Більше половини дітей в американських школах — це кольорові учні, але їх вчителі в переважній більшості білі. [Сьогодні ввечері] ми почуємо від афро-американського інженера-біомедика про те, чому так важливо бачити себе перед класом.

Доктор Елізабет Вейн мала потужний досвід в аспірантурі, коли відвідувала конференцію, на якій виступала чорношкіра жінка. Вейн пояснила:

I had never realized that I had never had someone who looked like me, teaching me. … I have always thought that seeing is believing …

Я ніколи не усвідомлювала, що в моєму житті не було нікого, схожого на мене, хто навчав мене… Я завжди думала, що бачити – це вірити…

Відкриття Вейн було опубліковано та згодом обговорено у понад 700 статтях. Вона розповідає, що деякі електронні листи, які вона отримувала, надходили від людей, які сказали їй: «Я ніколи не бачив, щоб чорношкіра жінка в лабораторному халаті зображалась як така, що сприяла великому відкриттю».

Чи проблема у Франції, можливо, іншого характеру? Чи може Франція має занадто мало спеціалістів з національних меншин у медичній професії? Здається, ні. У 2007 році французька щоденна газета «Libération» цитувала [12] [фр] представника Організації Об'єднаних Націй Хабіба Уане, який сказав: «В одному лише Іль-де-Франс більше бенінських лікарів, ніж у самому Беніні!»

А журналіст Маджед Неме писав у квітні минулого року [13] [анг]:

French health care system is increasingly benefiting from the massive influx of sub-Saharan African health professionals coming especially from Senegal, Mali, Benin, Burkina Faso, Congo and all French-speaking countries.

Французька система охорони здоров’я все більше виграє від масового напливу медичних працівників з Африки на південь від Сахари, особливо з Сенегалу, Малі, Беніну, Буркіна-Фасо, Конго та всіх франкомовних країн.

Цілком може бути, що існує певна зловісна причина, чому меншини, особливо чорношкірі, постійно виконують певні стереотипні ролі на французькому телебаченні. Звичайно, в сфері розваг взірці для наслідування з числа меншин є надзвичайно важливими, і молодь меншин, дивлячись на них, сподівається, що колись може стати володарем Оскара чи олімпійською легендою. Але як щодо перспективних молодих вчених з числа меншин, які могли б допомогти винайти нові ліки?

ЗМІ, особливо телебачення, відіграють значну роль у тому, як люди бачать себе. Телебачення може допомогти створити позитивні зразки для наслідування для дітей з меншин, допомагаючи їм вийти за межі того, що вони коли-небудь вважали можливим.

Ми всі чули історію про «орла, який жив, як курка [14]» [анг]: Впавши з гнізда, орленя потрапляє на курячу ферму, де його швидко усиновляють квочки. Він росте, думаючи, що він курка. Одного разу він зустрічає старшого орла, який вчить його літати і допомагає розвинути його справжній потенціал.

Політика безперервної та систематичної сегрегації з боку французького телебачення не тільки запобігає появі позитивних зразків для наслідування з числа представників меншин, але й може посилити соціальну напруженість шляхом консолідації старих гетто.