- Global Voices по-українськи - https://uk.globalvoices.org -

Сербський уряд спочатку хизується, а потім заперечує, що продавав зброю як Вірменії, так і Азербайджану

Категорії: Центральна Азія і Кавказ, Центральна та Східна Європа, Азербайджан, Вірменія, Сербія, війна і конфлікти, громадські медіа, економіка і бізнес, політика, How the Karabakh conflict is transforming regional politics
[1]

Президент Сербії Александр Вучич та озброєння збройних сил Сербії під час військових навчань 21 серпня 2020 року. Офіційне фото [2] з сайту Президента Сербії / Димитріє Голл. Використання дозволено.

[Усі посилання ведуть на сторінки сербською мовою, якщо не зазначено інше].

Оригінал статті опублікований [3] [анг] в Istinomer («Правдомір»), ініціативі з перевірки фактів Центру досліджень, прозорості та підзвітності (CRTA [4]) [анг]. Відредагована версія публікується нижче в межах угоди про обмін контентом з Global Voices.

Бурхливий конфлікт на Південному Кавказі за територію Нагірного Карабаху почав впливати на кілька інших країн часто несподіваними способами — серед них і Сербія.

Вірменія та Азербайджан знову ведуть бої за Нагірний Карабах [5] [рос], регіон, міжнародно визнаний територією Азербайджану. Під час розпаду Радянського Союзу етнічне вірменське населення регіону проголосувало за об’єднання з сусідньою Вірменією. Почалася війна [6] [рос], яка призвела до тисяч жертв і сотень тисяч цивільних осіб — етнічних вірмен та азербайджанців, які тікали з обох країн. У 1994 році було укладене крихке перемир'я, внаслідок якого територія, контрольована карабаськими вірменами, залишилася невизнаною державою, яку підтримує Вірменія.

Хоча в наступні роки відбулось багато сутичок, нинішній конфлікт [7] [укр] є найсерйознішою ескалацією з кінця першої Карабаської війни.

Вірменія є членом Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ) [8] [укр], військового союзу під проводом Росії. Азербайджан не є її учасником, хоча він також підтримує гарні відносини з Москвою та з ворогом Вірменії Туреччиною. Анкара, здається, надала Баку значну політичну та військову допомогу у конфлікті, що триває.

Відтак лінії фронту в цьому гірському регіоні наповнені зброєю. Кілька країн, не в останню чергу Росія, Ізраїль та Туреччина, вели жваву торгівлю, підтримуючи поповнення цих армій. Сербія також має добре розвинену збройну промисловість [9] [анг], яка виробляє боєприпаси, вогнепальну зброю, вибухівку, захисні пристрої та деталі транспортних засобів. Це спадщина від колишньої Югославії, яка під час холодної війни [10] [рос] приділяла особливу увагу самозабезпеченню як частині своєї політики неприєднання [11] [рос] до Східного та Західного блоків.

Коли справа доходить до геополітики, Сербія залицяється до всіх сторін. Країна є кандидатом у члени ЄС, але рішуче відкидає ідею вступу до НАТО і є спостерігачем при ОДКБ. Белград має тісні зв'язки з Москвою і за останні роки наблизився до Анкари; турецькі фірми вкладають значні суми інвестицій у цю балканську державу.

Останні заяви президента Сербії Александра Вучича, який заперечував, що сербська зброя могла бути використана в останньому конфлікті між Азербайджаном та Вірменією в Нагірному Карабасі, були оцінені як неправдиві, оскільки служба перевірки фактів Istinomer порівняла загальнодоступні докази за останні кілька років.

У заяві [12] сербського державного інформаційного агентства Tanjug від 29 вересня президент Сербії Вучич виголосив:

Što se tiče njihovog sukoba, naslušao sam se gadosti u prethodnih 48 sati o tome kako je otprilike Srbija kriva jer se tamo ubijaju srpskim oružjem. Nema tamo srpskog oružja.

Що стосується їхнього конфлікту [між Азербайджаном та Вірменією], то за попередні 48 годин я чув огидні речі про те, що Сербія певною мірою винна в тому, що вони вбивають один одного сербською зброєю. Сербської зброї там немає.

Президент Вучіч заявив, [12] що Сербія вважає Вірменію та Азербайджан друзями та «братніми народами». Вучич визнав, що, хоча сербська зброя, очевидно, не використовувалася в Нагірному Карабасі, Белград все ж продавав боєприпаси обом сторонам, «насправді більше Азербайджану, ніж Вірменії». Він також наголосив, що експорт зброї та матеріального забезпечення не є незаконним:

To su bile dozvoljene “end user” destinacije, ali topovi i tenkovi, bespilotne letelice i avioni koji koriste, ništa nije srpska proizvodnja. Pa jesu li time Amerikanci, Rusi, Turci, Francuzi i svi ostali krivi za sukob? Pa šta to znači? … Mi želimo mir i to su naša dva bratska, prijateljska naroda. Želimo im da to što pre sve stane. Mir je važniji od svega.

То було дозволено за призначенням для «кінцевих споживачів», але гармати і танки, безпілотні літальні апарати та літаки, що використовуються там — це не сербська продукція. Чи означає це, що за конфлікт слід звинувачувати американців, росіян, турків, французів та інших? Що б це означало? (…) Ми хочемо миру, і це два наших братні народи, друзі. Ми хочемо, щоб все це якнайшвидше закінчилося. Мир важливіший за все.

Згодом уряд Сербії почав публікувати оманливу інформацію про ці продажі зброї. Протягом останніх кількох місяців представники сербського уряду виступали з різними заявами про роль їхньої країни в гонці озброєнь між двома країнами Південного Кавказу. Вони багато в чому не узгоджуються зі словами Вучича.

Літній скандал

У липні Міністерство закордонних справ Азербайджану висловило «глибоке розчарування і збентеження» через інформацію про те, що Сербія перевезла величезну кількість мінометів та іншої зброї різного калібру до Вірменії, яка, як повідомляється, використовувала їх для нападу на азербайджанський особовий склад.

Вірогідно, минулого року була отримана ліцензія на експорт зброї до #Вірменії, прямих доказів, що пов'язують міномети та минулорічну ліцензію, немає, про це ніде не згадується, але це можливо. #Азербайджан #Сербія #конфлікт

— Нагірно-Карабаський огладач, 19 липня 2020 року

Як повідомляв [20] телеканал N1, заступник міністра закордонних справ Азербайджану Калаф Калафов повідомив про це посла Сербії Даніку Вейнович та підкреслив, що ця справа «ставить під сумнів дружні відносини та співпрацю між двома країнами на найвищому рівні».

У серії пояснень, наданих місцевими політиками, Расим Ляїч, міністр торгівлі Сербії, заявив, що такий вид експорту повинен бути дозволений трьома міністерствами, і що Агенція безпеки та інформування [21] країни (SIA) [21] [рос] теж дала «зелене світло».

«У 2020 році одна приватна компанія експортувала до Вірменії зброю, і державні компанії в цьому не брали участі. Я не можу сказати, що це за компанія, але відомо, що вони в основному експортували рушниці та пістолети вартістю менше одного мільйона євро, і що товари були доставлені двома партіями, у травні та червні», — заявив Ляїч порталу Nova.rs. [22]

Кілька днів потому Ляїч надав більш детальне пояснення у заяві [23] для Радіо «Вільна Європа».

U 2020. godini, u maju i junu, Srbija je odobrila dva ugovora za izvoz naoružanja u Jermeniju i u pitanju je bila municija za puške i pištolje. U ranijem periodu, 2015. godine, mislim da je bilo i izvoza te vrste naoružanja o kojoj govori Azerbejdžan.

У 2020 році, у травні та червні, Сербія затвердила два контракти на експорт зброї до Вірменії, це були боєприпаси для рушниць та пістолетів. Раніше, у 2015 році, я думаю, що такий тип зброї, про який говорить Азербайджан, експортувався.

«Співпраця у сфері військової промисловості не є публічною», — заявив [24] посол Вірменії в Чехії Ашот Овакімян наприкінці липня, відповідаючи на питання про те, чи купувала Вірменія зброю у Сербії, і якщо так — то коли і у якої компанії. (До компетенції Овакімяна входять також дипломатичні відносини із Сербією).

Врешті-решт, останнє слово у цій дипломатичній справі дав сам Вучич. Наприкінці липня він заявив, що «обом було продано зброю, вироблену в Сербії, оскільки це єдиний спосіб забезпечити успіх вітчизняної військової промисловості».

«Ми дружимо і з Азербайджаном, і з Вірменією. За останні пару років ми продали Азербайджану в десять разів більше зброї», — сказав Вучич на прес-конференції в офісі правлячої Сербської прогресивної партії (СНС), повідомляє [25] RFE 31 липня.

Уряд в Белграді дотримувався своєї позиції, згідно з якою ці дії не порушили дружбу Сербії з Азербайджаном. Незабаром після цього міністр внутрішніх справ Небойша Стефанович прилетів до столиці Азербайджану Баку, хоча громадськість не була проінформована про мету цього візиту. Оскільки громадськості було надано лише розмиту інформацію, темою зустрічі було визначего співпрацю у сфері безпеки [26].

Суперечливий торговець зброєю та звинувачення проти колишнього уряду

Коли мова зайшла про торгівлю зброєю, знову виплило старе ім’я. 29 липня авторитетний незалежний щотижневик NIN [25] повідомив, що компанія, яка знаходиться під контролем Слободана Тешича, експортувала до Вірменії велику кількість зброї із заводу «Крушик [27]» [анг] у Валєво, «ППТ-Пєтолєтки [28]» («Перша Пєтолєтка») [анг] зі Трстеніка та «Застави зброї [29]» [рос] з Крагуєваца.

[30]

Одне з небагатьох загальнодоступних фото Слободана Тешича [31] — із колишнього ордера Інтерполу від 2012 року. Скріншот Istinomer. Добросовісне використання.

Торговець зброєю Тешич раніше займався експортом сербської зброї до Лівії та Ємену і з 2017 року був внесений до чорного списку ООН за порушення ембарго на експорт зброї до Ліберії [32] [анг], а також знаходиться під санкціями Казначейства США [33] [анг] з 2017 року. Сербська опозиція заявляє, що він виступає ключовим донором [34] правлячої партії СНС на чолі з Вучичем.

NIN стверджував, що його журналісти переглянули документи, які свідчать про те, що зброя із сербських фабрик була перевезена з аеропорту Ніша на півдні Сербії в аеропорт недалеко від столиці Вірменії Єревана 14 і 15 липня, лише через кілька днів після чергового спалаху сутичок [35] між Вірменією та Азербайджаном [рос].

Як і очікувалося, сербські політики не гаючи часу закидали звинувачення колишньому уряду в порушенні відносин з Азербайджаном. 10 серпня міністр оборони Александр Вулін заявив, [36] що уряд Мірко Цвєтковича, який був прем'єр-міністром з 2008 по 2012 рік, видав указ, що дозволяє експорт зброї до Вірменії.

Moraju da se ispune svi zakonski uslovi, a da ne bi oružje otišlo u bilo koju zemlju, potrebno je da ta zemlja, na prvom mestu, nije pod sankcijama UN. Ja ću vam reći da je značajno veća oprema i oružja, uključujući i tehnologiju, izvezena u Azerbejdžan nego u Jermeniju.

Повинні бути дотримані всі законодавчі вимоги, щоб зброя не потрапила до певної країни; потрібно, перш за все, щоб ця країна не перебувала під санкціями ООН. Скажу вам, що до Азербайджану було експортовано значно більшу кількість обладнная та зброї, включаючи техніки, ніж до Вірменії.

Незабаром виявилося, що пройшло п’ять років з моменту прийняття цієї постанови урядом у 2012 році до першого експорту зброї до Вірменії у 2017 році, коли нинішня правляча партія (СНС) вже була при владі. На той момент Сербія, очевидно, експортувала до Вірменії майже тисячі тонн зброї.

«З 2017 року було видано 19 дозволів на експорт зброї до Вірменії, і експорт був дозволений компаніям Vectura Trans, Partizan Tech і Zastava Oružje» сказав [37] міністр Ляїч.

Згідно з документами, перевіреними NIN, із заводу «Крушик» мали доставити 142 000 мін різного калібру та десять 120-міліметрових снарядів Град. Крім того, було укладено контракт та перевезено мінімум 100 мінометів із 120-міліметровими снарядами від «Першої пєтолєтки» та три 20-міліметрові зенітні гармати з позначенням M55A4 від Zastava Arms. Ця зброя була предметом контракту, який компанія Тешича Vectura Trans підписала з міністерством оборони Вірменії у 2018 році.

На закінчення, нещодавні заяви сербських офіційних осіб не співпадають. Не виключено, що їхні неоднозначні повідомлення можуть бути спробою не викликати неприємностей у відносинах з російськими або турецькими партнерами.

Сам президент Вучич вказує, скільки зброї Сербія продавала обом ворогуючим країнам; ця тема була предметом великої дискусії цього літа, коли найвищі посадові особи азербайджанського уряду забили на сполох через використання сербської зброї в липневих сутичках на Південному Кавказі. Міністр оборони Сербії Александр Вулін та міністр торгівлі Расим Ляїч зробили численні заяви щодо зброї, яку продавав Белград, а сам Вучич заявив, що балканська країна продала Азербайджану в десять разів більше зброї, ніж Вірменії.

Тому, хоча президент Вучич заявив, що «сербської зброї там немає» і що Сербія продавала лише боєприпаси ворогуючим країнам Кавказу, Istinomer оцінив його останню заяву як неправдиву.