Алі Банісадр та мистецтво «образного мислення»

Виставка МАТРИЦЯ 185 (ориг. MATRIX 185) у художньому музеї «Водсворт Атенеум ^[1]» [анг] стала для її автора, ірано-американського художника Алі Банісадра ^[2] [анг] першою персональною виставкою у США. Вона відкрилася 22 жовтня 2020 року і буде працювати до 14 лютого 2021 року.

10 картин та два плакати Банісадра увійшли у добірку робіт, яку художник сам вибрав з водсвортської колекції ^[1] [анг]; туди ж потрапив і відео-колаж, який Банісадр створив, щоб показати й інші роботи з музейної колекції, якими він надихався. Візуальний та наративний сенс його робіт народжується під впливом війни, поп-культури, кіно та європейського художнього мистецтва. Музею мистецтва Метрополітен ^[3] [анг] він сказав, що малює звуки та картини війни.

Банісадр ^[4] [анг] народився у Тегерані в 1976 році, а у 12 років, під час ірано-іракської війни (1980-1988), його сім'я перебралася у Сполучені Штати. У 2000 році він переїхав до Нью-Йорка здобувати ступінь бакалавра образотворчого мистецтва у Школі образотворчих мистецтв, а пізніше — й магістра у Нью-Йоркській Академії мистецтв.

Зараз йому 44, і він — один з найперспективніших та найуспішніших художників у США, а його картини поповнюють колекції найвпливовіших музеїв світу, таких як Музей мистецтва Метрополітен у Нью-Йорку, Музей сучасного мистецтва у Лос-Анджелесі, Центр Жоржа Помпіду у Парижі та Британський музей у Лондоні. 

Полотна Банісадра дарують естетичне задоволення, захоплюють ідеями та багатошаровістю сюжету. Вони запрошують глядача поринути у вигаданий світ знаних та невідомих елементів, які разом створюють лабіринти сенсів, форм та кольорів. Його роботи також певним чином є ремінісценціями таких титанів як Франциско Гойя, Пітер Брейгель та Ієронім Босх; проте його енергія, символізм мови, місця та образи, а також таємні та зашифровані світи, які він творить у своїх картинах, вирізняють його серед згаданих митців. Банісадр створює таку собі магічну комбінацію гармонії та хаосу, яка не дає глядачеві зазирнути всередину, а навпаки, надихає на власне, унікальне тлумачення полотна.

Далі уривки з інтервю:  

Омід Мемаріан: Ви ніколи не малюєте одночасно декілька картин — працюєте над однією. Чому і як це відбувається?

Алі Банісадр: Коли я беруся за нову картину, вона стає дуже кропітким процесом. Як тільки я починаю створювати полотно, у нас із ним зав'язується такий собі діалог, який змушує мене багато досліджувати, читати, переглядати твори мистецтва в ракурсі їх спорідненості з картиною, яку я малюю тощо. Я постійно думаю про картину над якою працюю, і якщо б я розпочав діалог з іншим полотном, то це б просто було занадто. 

ОМ: Ваше дитинство минуло в Ірані, а у 12 років ви переїхали до Сан-Дієго. Як досвід життя в Ірані вплинув на вас в подальшому, особливо в плані творчості та життя у США?

АБ: Важко відповісти на це питання. Очевидно, що все, що ми переживаємо. певним чином впливає на те, чим ми займаємося. Одне можу сказати напевне —можливість розмірковувати про речі та явища крізь призму двох різних культур водночас дуже мені допомагає. Замість однієї точки зору, можна послухати різноманіття думок, які інколи можуть виявитися зовсім протилежними одна одній. Мені здається, що така можливість провокує здорове розуміння цього світу; і мені завжди імпонувала ідея різноманіття поглядів і думок. Ніколи немає лише одного шляху чи єдиної відповіді.

ОМ:  У 2000 році ви переїхали до Нью-Йорка навчатися у Школі образотворчих мистецтв, а пізніше отримали ступінь магістра образотворчого мистецтва у Нью-Йоркській Академії мистецтв. Як навчання змінило чи сформувало вашу творчу уяву та позначилося на вашій креативності та роботі?

АБ: Коли я почав навчатися у школі мистецтв, я був готовий вчити стільки, скільки зможу осягнути. В мене була жага до навчання, тому що довгий час до того я самотужки експерементував, щоб зрозуміти своє внутрішнє «я» та його бажання. Під час навчання я просто мав вивчити певні структури, які допомогли б мені розкрити світу це «я». 

ОМ: Ви — один з найталановитіших та найуспішніших художників сьогодення у США. Ваші картини поповнюють колекції найвпливовіших музеїв світу та колекціонерів. Цей щабель успіху якось впливає на вашу творчість?

АБ: Коли я пишу, я маю на меті вимкнути раціональне мислення —  «голоси інших», як сказав Філіп Густон, — і мислити по-іншому — мислити образно. Тому я не думаю, що такі зовнішні фактори, як успіх, грають роль у моєму творчому процесі.

ОМ: Ваше визначення успіху твору та митців.

АБ: Кожна наступна робота має бути кращою від попередньої; кожна наступна робота має навчити мене чогось нового. 

ОМ: Як можете описати власну техніку та стиль викладу думки на полотні стосовно до інших митців чию творчість ви вивчали або чия творчість вплинула на вас?  

АБ: У цьому випадку я б радше просто пошукав відповіді у самих моїх картинах. Мені важко намагатися розкласти все по поличках на полотні; глядач просто має дивитися на картини, і всі сліди минулого, сьогодення та майбутнього виринуть самі собою, але вони з'являються і зникають як сни, їх важко спіймати та закарбувати в памяті. 

ОМ: Як щодо традиційного для Ірану 19 століття мистецтва Coffee House?  Наскільки ви були з ним знайомі, розпочинаючи свою кар'єру? І чи взагалі ця традиція була частиною вашого образного мислення?

АБ: Це дуже цікавий спосіб розповіді; мені це мистецтво подобається тим, що на картинах бачимо одні світи в інших. В одній історії може бути зображений один і той же персонаж молодим і старим. Це трохи така собі машина часу, над якою я розмірковую та яку аналізую в процесі власної творчої діяльності.

ОМ: Хороша музика та романи — два ваших джерела для натхнення. Яким чином вони приходять у ваші роботи?

АБ: Музика проникає в моє тіло і перетворюється у візуальні слова на полотні. Романи та поезія, окрім того, що також можуть народжувати сильні образи, ще й створюють такий собі музичний оркестр в моїй уяві. Фільми стають сукупністю звуків, образів, а також рухів. Все це разом певний опорний пункт, який то з'являється то зникає в процесі малювання. Оскільки я ніколи не роблю конкретних посилань у своїх картинах, то все згадане радше є частиною мого візуального словникового запасу, який я використовую під час роботи над полотном. 

ОМ: Який він ваш інтелектуальний та творчий процес створення сцен та мотивів, які об'єднують усі ваші картини та наділяють їх винятковим рівнем символізму? 

АБ: Кожен початок нової картини — як занурення у безодню та невідомість. Коли я не малюю, я досліджую тему, яка мене цікавить в той час — її може спровокувати якась подія сьогодення, але мені недостатньо лише її сучасного обрамлення. Я хочу заглибитися у її історію, почути її відголосся у минулому, в книгах на цю тему, мистецтві, присвяченому цій темі. Таким чином, з кожною новою картиною я нібито падаю у прірву досліджень, і мої відкриття можуть відображатися у моїх картинах, а можуть і зовсім не проявитися. 

ОМ: В одному інтерв'ю, ви нещодавно сказали: «Я хочу, щоб мої картини створювали відчуття метаморфози зображених речей в момент коли глядач дивиться на них. Тому що таке відчуття це правдиве відображення уяви, спогадів та снів — речі навколо нас постійно змінюються». Як ця філософія зародилася у вас, та що допомогло її сформувати?

АБ: Мені завжди було цікаво як працюють уява, спогади, сни та галюцинації. Саме вони будують світ навколо нас та єднають нас з тим, що лежить поза раціональним мисленням. Я просто у захваті від цієї теми.

ОМ: Ваша картина 2019 року називається Поліція Думок. Звідки походить ця назва?

АБ: Ця назва з роману Джорджа Орвела “1984” над яким я останнім часом багато думав. Дуже пророчий твір, особливо в наш час! 

Алі Банісадр опікується частиною колекції  музею Водсворт Атенеум (туди входять Гойя, Вільям Блейк, Хірошіґе, Макс Ернст). Також з 3 листопада стартує його персональна виставка у Музеї Бенакі в Афінах. Вона триватиме до 30 січня 2021 року. А ще наступої весни, паралельно з виставкою Банісадра у галереї Касмін в Нью-Йорку, у видавництві Ріцоллі виходить друком його монографія.

Фото: Джефрі Старджес та Адам Райх