В Росії з’явився новий журнал з жахливими історіями про життя у провінції

Гірська дорога в Республіці Хакасія, Росія. Світлина Джеймса Звадло для Holod Media. Використовується з дозволу.

Зараз «Холод», мабуть, найкраще видання серед російських незалежних ЗМІ.

Незалежний онлайн-журнал «Холод» [рос] підкорив російську аудиторію детальними історіями з віддалених регіонів та публікаціями, які часто лише поверхнево висвітлюють у федеральних ЗМІ. Ці жахливі історії написані з метою привернути увагу до численних соціальних і економічних проблем і нерівності в найбільшій країні світу.

«Холод» заявив про себе в серпні 2019 року. Тоді це був невеличкий сайт з однією статтею про вбивство в Хакасії – регіоні на півдні Сибіру. Чоловік з обласного центру Абакана вбив чотирьох місцевих жінок, а зґвалтував ще більше. Правоохоронні органи знали про це і поліції було відомо, як він виглядає. Проте, злочинець уникнув покарання.

Таїсія Бекбулатова працювала над цією статтею три місяці. До цього вона два роки працювала репортером в незалежному виданні «Медуза». Ще раніше вона працювала кореспондентом відділу політики національної щоденної газети ділового спрямування «Комерсант».

Бекбулатова зібрала невелику команду професійних журналістів і редакторів. Через рік з часу заснування, «Холод» отримав три премії «Редколегії» [рос], однієї з найпрестижніших нагород Росії в галузі журналістики.

Максим Едвардс поспілкувався з Таїсією Бекбулатовою про мету журналу, погляди на Росію і майбутнє цього проекту.

Максим Едвардс (МЕ): За вашими словами [рос], проект був натхненний ідеєю «Росія – наша батьківщина; вона нагадує крижану пустелю, по якій ходить лихий чоловік. Це великі історії про Росію і про лихих людей, які в ній живуть». Чи не могли б ви детальніше розповісти про це, а також пояснити, чому онлайн-журнал назвали саме так?

Таисия Бекбулатова: Это название так долго жило в моей голове, что я даже не помню, как оно возникло. Холод — это ощущение от России, со всеми ее бескрайними просторами и безысходностью. У Георгия Иванова есть стихотворение про Россию со строчкой «И не растают никогда снега». Оно похоже по духу на те истории, которые мы пишем.

Таїсія Бекбулатова (ТБ): Ця назва так довго крутилась в моїй голові, що я навіть не пам'ятаю, як вона виникла. Холод – це відчуття від Росії, з усіма її безмежними просторами і безвихіддю. У Георгія Іванова [рос] є вірш про Росію з такими рядками «І не розтане ніколи сніг». Він схожий за духом на ті історії, про які ми пишемо.

МЕ: Перша стаття [рос] видання була про серійного вбивцю з Абакани в Хакасії, регіоні, про який, ймовірно, не знають багато російських читачів. Мені здається, що «Холод» намагається заново винайти регіональну журналістику в Росії – тенденція, якої дотримуються й інші сайти, наприклад «Медуза» [рос], «Такие Дела» [рос] і «Батенька» [рос]. Як йдуть справи з публікацією історій з різних регіонів Росії і що варто було б покращити?

ТБ: Россия — огромная страна с сотнями историй, которые любой хороший журналист должен бы быть рад осветить. Но у нас почти уничтожена качественная региональная журналистика (за исключением нескольких отличных изданий), и они остаются без должного освещения. «Холод» пытается бороться с этой ситуацией. Я изначально решила, что писать только на темы, которые интересуют москвичей, в такой стране просто глупо. Но получился интересный эффект — москвичей, как оказалось, тоже очень интересуют истории про остальную Россию. К сожалению, несмотря на усилия нескольких качественных федеральных медиа, которые интересуются жизнью регионов, их проблемы все равно во многом остаются без внимания. На мой взгляд, решить эту проблему нельзя без развития сильных региональных СМИ.

ТБ: Росія – величезна країна із сотнями історій, про які будь-який добрий журналіст радий би був написати. Але у нас майже знищена якісна регіональна журналістика (за винятком кількох відмінних видань), і вони залишаються без належного висвітлення. «Холод» намагається боротися з цією ситуацією. Я спочатку вирішила, що писати тільки на теми, які цікавлять москвичів, в такій країні просто недоцільно. Але вийшов цікавий ефект – москвичів, як виявилося, теж дуже цікавлять історії про російську провінцію. На жаль, незважаючи на зусилля декількох якісних федеральних медіа, які цікавляться життям регіонів, їх проблеми все одно багато в чому залишаються без уваги. На мій погляд, вирішити цю проблему можна без розвитку потужних регіональних ЗМІ.

МЕ: Ви висвітлюєте депресивні і часто тривожні історії про реальне життя багатьох людей в сучасній Росії. Здається, що вас мотивують не лише «розповіді про лихих людей»; ви публікували статті про секти [рос], права трансґендерних людей [рос], домашнє насильство [рос], алкоголізм [рос] та інцелів [укр]. Ви відчуваєте нерівність, несправедливість, безвихідь, але й надію суспільства. Чим ви керуєтесь у професійному сенсі і на яких темах спеціалізуєтесь?

ТБ: Мы делаем медиа про реальную Россию, и это невозможно делать, не освещая те тяжелые истории, которые в ней происходят. Россия — страна бедная, с высоким уровнем насилия и крайне ограниченными свободами. Невозможно это игнорировать. Мы стараемся писать про тех, кому не хватает силы голоса, чтобы громко говорить о себе самостоятельно. Это ситуации несправедливости, равнодушия, опасного неравенства человека и государства. Вместе с тем наше внимание привлекают и другие темы — в первую очередь, это интересные общественные феномены и истории отдельных отчаянных людей: от инцелов — до человека, который 30 лет изучал белых медведей, и от сект — до полицейского, который выбросил свои награды, возмутившись насилием со стороны ОМОНа по отношению к протестующим.

ТБ: Ми творимо медіа про реальну Росію, але це неможливо робити, не висвітлюючи важкі історії, які в ній відбуваються. Росія – країна бідна, з високим рівнем насильства і вкрай обмеженими свободами та правами. Неможливо це ігнорувати. Ми намагаємося писати про тих, кому не вистачає сили волі, щоб вголос про себе говорити. Це ситуації несправедливості, байдужості, небезпечної нерівності людини і держави. Разом з тим нашу увагу привертають й інші теми – передусім, цікаві феномени у суспільстві та історії окремих відчайдушних людей: від інцелів – до людини, яка 30 років вивчала білих ведмедів, і від сект – до поліцейського, який викинув свої нагороди від обурення через насильство з боку ОМОНу щодо мітингувальників.

МЕ: «Холод» також відомий своїми підкастами. Підкаст «Траса 161» [рос] виявився неймовірно популярним. Яку роль сьогодні відіграють підкасти в російських медіа?

ТБ: Российская аудитория пока не открыла для себя в должной мере подкасты, даже очень популярные подкасты слушают, как правило, несколько десятков тысяч человек. С миллионными прослушиваниями на западе это не сравнить. Пока производство подкастов остается во многом имиджевой историей. Мы сделали «Трассу 161» в первую очередь потому, что нам самим хотелось попробовать создать качественный тру крайм подкаст — в России этого жанра почти нет. Мы не ожидали такого успеха. Зато сейчас вышел уже второй сезон — «Объездная дорога» — на этот раз про ангарского маньяка, который убил больше 80 женщин.

ТБ: Російська аудиторія поки що належно не відкрила для себе підкасти, навіть дуже популярні підкасти слухають, як правило, кілька десятків тисяч чоловік. З мільйонними прослуховуваннями на Заході це не порівняти. Поки що виробництво підкастів залишається багато в чому іміджевою справою. Ми зробили «Трасу 161», насамперед тому, що нам самим захотілося створити якісний тру крайм підкаст – в Росії цього жанру майже немає. Ми не очікували такого успіху. Зате зараз вийшов уже другий сезон – «Об'їзна дорога» – цього разу про ангарського маніяка, який убив понад 80 жінок.

МЕ: Якого успіху досягнув «Холод», використовуючи краудфандинг та інші методи, які допомагають виданню залишатися фінансово незалежним? Чи можете ви дати якісь поради іншим російським незалежним ЗМІ?

ТБ: Поддержка читателей нам уже очень сильно помогает. Пока содержать редакцию на эти средства невозможно, но мы уже можем организовывать за счет них командировки, платить гонорары авторам и иллюстраторам и т.п. Мы планируем перейти на полностью краудфандинговую модель в скором будущем. Мы видим благодарную реакцию аудитории, и рассчитываем на ее поддержку.

ТБ: Підтримка читачів нам уже дуже допомагає. Поки що утримувати редакцію за ці кошти неможливо, але ми вже можемо організовувати за ці гроші відрядження, платити гонорари авторам та ілюстраторам і т.д. Ми плануємо перейти на повністю краудфандингову модель найближчим часом. Ми бачимо вдячну реакцію аудиторії, і покладаємось на її підтримку.

МЕ: Які у вас плани на майбутнє щодо журналу?

ТБ: Не так легко строить планы, если речь идет о медиа в России. Но у «Холода» сейчас одна цель — стать главным качественным журналом в стране.

ТБ: Не так легко будувати плани, якщо йдеться про мас-медіа в Росії. Але «Холод» зараз має єдину мету – стати головним якісним журналом в країні.

Почати обговорення

Шановні автори, будь ласка увійти »

Правила

  • Усі коментарі перевіряються модератором. Не надсилайте свій коментар більше одного разу, інакше він може бути ідентифікований як спам.
  • Будь ласка, ставтесь з повагою до інших. Коментарі, які містять мову ненависті, непристойність та особисті образи, не будуть опубліковані.