Google-дудл на честь економіста та лауреата Нобелівської премії сера Артура Льюїса змусив пишатися жителів Карибського басейну

Знімок екрана від 10 грудня 2020 року з Google-дудлом економіста сера В. Артура Льюїса, народженого у Сент-Люсії.

Увійшовши до своїх браузерів уранці 10 грудня, інтернет-користувачі країн Карибського басейну отримали приємний сюрприз: ілюстрований портрет сера Артура Льюїса [укр], чия голова замінила другу літеру “О” на Google-дудлі того дня.

Сьогодні річниця від дня, коли Сер Вільям Артур Льюїс був нагороджений Нобелівською премією за свою роботу з моделювання економічних сил, які впливають на країни, що розвиваються

Народжений у Сент-Люсії економіст, який став відомим завдяки своїй “моделі Льюїса” у сфері економічного розвитку, був нагороджений Нобелівською премією з економіки [укр] 1979 року. Він був першим [укр] (і до сьогодні єдиним) темношкірим, хто отримав заповітний приз у галузі економічних наук.

Окрім того, він був першим темношкірим студентом, якого прийняли [укр], надавши стипендію, до відомої Лондонської школи економіки [анг] (London School of Economics, LSE), де він мав можливість навчатися у провідних економічних [анг] мислителів [укр] того часу [укр]. Після закінчення університету, Льюїс певний час працював у LSE, а у 1947 році був прийнятий на посаду викладача до Манчестерського університету Вікторії.

У своєму відеовшануванні [анг], де пояснюється, чому саме Льюїс був обраним персонажем дудлу, Google визначає його як “афроамериканського економіста і професора”, який був “один із піонерів сучасної економіки розвитку”.

Символічно, що дудл створила Камілла Ру, художниця з Манчестеру, оскільки перебуваючи саме у Манчестерському університеті, Льюїс розробив деякі зі своїх найважливіших положень про економіку країн, що розвиваються. Пізніше ці положення виявляться безцінними для країн Карибського басейну, з огляду на їх прагнення отримати незалежність [укр] від Великобританії наприкінці 1950-х.

У 1959 році Льюїс переїхав до Сполучених Штатів, щоб обійняти посаду [укр] професора у Принстонському університеті, де він працював до виходу на пенсію у 1983 році. Проте, у душі Льюїс усе життя залишався вірним своїй Батьківщині.

Глибоко вражений ідеями прем'єр-міністра Тринідаду і Тобаго та одного з архітекторів незалежності Карибського басейну, доктора Еріка Вільямса [рос], Льюїс залишився з ним другом на усе життя. Льюїс також використовував свої знання на користь регіону, будучи економічним радником у різних урядах Карибського басейну, включаючи Барбадос, Ямайку, Тринідад і Тобаго. У 1959 році він був призначений віце-канцлером Університету Вест-Індії [анг] (UWI), а у 1970 році став першим президентом Карибського банку розвитку [анг].

У своєму дописі на Facebook викладач університету Амілкар Санатан підсумував [анг] значення Льюїса та його діяльності:

W. Arthur Lewis was a genius. Unfortunately, in Sixth Form and undergraduate Sociology we are taught more about the shortcomings of his theory and the failures of ‘industrialisation by invitation.’ What a way to minimise his thoughts, life and contributions to development economics. Thankfully, at The UWI, there has been a historical commitment to preserve his memory in conferences and architecture on campuses.

Lewis was an outstanding child of St. Lucia whose contributions to the Caribbean, Third World and global community are unparalleled. He was to Economics what Bob Marley was to music. His anti-imperialism and decolonial thought emphasised political responsibility of little countries with bold political imaginations.
We are the governors of our reality and we are responsible for our futures. His ascension to high-level institutions cloaks the image of a young Arthur Lewis writing pamphlets and notes about social unrest in the West Indies and making the case for self-determination and nationhood.

Much respect to you, elder.

В. Артур Льюїс був генієм. На жаль, у старшій школі та на студентській соціології нам більше розповідають про недоліки його теорії та про невдачі “індустріалізації за запрошенням”. Що за спосіб нівелювати його думки, життя та внесок в економіку розвитку. На щастя, в університеті Вест-Індії історично прагнули зберегти його пам’ять під час конференцій та в архітектурі кампусів.

Льюїс був видатним уродженцем Сент-Люсії, його внесок у розвиток Карибського басейну, Третього світу та світову спільноту немає рівних. Для економіки він був тим, ким Боб Марлі — для музики. Його антиімперіалізм та деколоніальні міркування підкреслювали політичну відповідальність маленьких країн із сміливими політичними уявленнями.
Саме ми керуємо нашим сьогоденням і несемо відповідальність за наше майбутнє. Його сходження до інституцій високого рівня маскує образ молодого Артура Льюїса, який писав брошури та нотатки про соціальні заворушення у Вест-Індії та обґрунтовував необхідність самовизначення та незалежності.

Велика Вам шана, професоре.

Положення Люїса продовжують бути актуальними і донині. Зовсім нещодавно професор сер Хіларі Беклз, голова Комісії з питань репарацій КАРІКОМ [анг], назвав [анг] “парадигму Артура Льюїса” способом для регіону порушити питання компенсацій за рабство [укр].

Така модель економічного розвитку Карибського басейну [анг] була заснована на рішучих заходах підтримки економічних реформ та більш справедливого розподілу багатства — підходу, який, за висловом ямайського письменника Джеффрі Філпа [анг], мав на меті позбавити регіон образу “славнозвісної тяглової сили.”

У 1963 р. британський уряд посвятив Льюїса у лицарі за його новаторські досягнення та внесок у сферу економіки. Помер відомий економіст на Барбадосі 15 червня 1991 року у віці 76 років, проте його діяльність — та його образ — продовжують жити і досі.

Переклад: Ольга Гончарова

Почати обговорення

Шановні автори, будь ласка увійти »

Правила

  • Усі коментарі перевіряються модератором. Не надсилайте свій коментар більше одного разу, інакше він може бути ідентифікований як спам.
  • Будь ласка, ставтесь з повагою до інших. Коментарі, які містять мову ненависті, непристойність та особисті образи, не будуть опубліковані.