Дану історію спочатку опублікувало інтернет-видання De Wereld Morgen [бел], а потім вона з'явилася і у блозі спільноти Global Voices.
На світанку повітря у Сальвадорі свіже та вологе. Завжди коли я відвідую цю тропічну та спекотну вулканічну країну Центральної Америки, я пробуджуюся о 6 ранку від голосу хлопця, який продає хліб, викрикуючи:„El pan, el pan”. Навіть мене соню не дратують ці звуки з самого ранку, такі звичні для тутешнього життя. Коли я востаннє відвідувала батьківщину своєї матері, то не відчувала ностальгії, бо мене ніби щось душило всередині.
Мені розповіли, що група бандитів, які проживають наприкінці вулиці доручили продавцю хліба наглядати за околицею. Велосипед служить прикриттям, і продаючи щоранку хліб, хлопець наглядає за людьми. Відтоді моя любов до цього краю випарувалася.
З кожним разом мені стає все важче і важче повертатися до Ель-Сальвадору, країни, яку відділяє від Мексики кілька сотень кілометрів. Моя мама сальвадорка, а тато бельгієць, і я інколи приїжджаю додому, аби відвідати батьків і знайти матеріал для свої статей.
Багато хто вважає територію, де живуть мої батьки, „favelas”, нетрями, де панує насильство та вмирають люди, але для мене це місце завжди буде асоціюватися з люблячою сім'єю, іграми з моїми кузенами та домашньою їжею. Однак з часом я почала помічати, що батьки все більше хвилюються за своє життя.
Безкінечне насильство
Життя в Ель-Сальвадорі це сонце, пляжі і тропічна погода. Все те, що полюбляють серфери [анг]. Тут люди обожнюють танцювати, бо не знають, коли їм ще раз випаде така нагода. В Ель-Сальвадорі щоби залишитися живим варто прораховувати кожен свій крок за межами дому. Банди контролюють [анг] всі сфери життя і встановлюють на перший погляд невидимі, але реальні правила, які люди повинні дотримуватися. Сальвадорці втікають від цього порочного круговороту вбогості, криміналу, незрозумілих результатів громадянської війни [рос] 1980-х, слабкої та ненадійної [анг] влади, кліматичних змін [анг], котрі спричинили нестачу продовольства і в результаті ще більшу бідність. Протягом кількох минулих років десятки тисяч [анг] сальвадорців, включно з членами моєї сім'ї звернулися за допомогою в Сполучені Штати Америки, Мексику, Іспанію та Бельгію з проханням про притулок.
З 2014 по 2017 роки було вбито близько 20 тисяч сальвадорців. За інформацією [анг] брюссельської неприбуткової організації Crisis Group ці вбивства були жорстокіші в порівнянні зі смертю людей в Лівії, Сомалі та Україні, де теж тривала війна в ті роки. В Ель-Сальвадорі існують також одні з найвищих у світі показники феміциду [анг] (вбивства жінок).
Біженці з Ель-Сальвадору часто згадують, що бандитами були підлітки та дорослі, які жили за рахунок [анг] здирництва та торгівлі наркотиками. Банди сформувалися [анг] ще у Штатах коли в Ель-Сальвадорі тривала громадянська війна (ремарка редактора: тоді сотні тисяч ель-сальвадорців дизертувалися з „ескадронів смерті”, які були зібрані у Сполучених Штатах Америки. Втікачі залишилися без засобів для існування і незабаром стали злочинцями. В пізні 90-ті вони були депортовані в Ель-Сальвадор.) І тепер встановлюють [анг] там свої правила.
Наприклад, я не можу зайти до батьківського дому без когось із родичів, хто також проживає в моєму кварталі, і повинен зустріти мене при вході. В іншому випадку всі б подумали, що я нетутешня і становлю загрозу для бандитів. Якщо ти на машині, то слід їхати з відкритими вікнами і виключеними фарами. Якщо людина не дотримується їхніх правил, то вона автоматично кидає їм виклик своєю поведінкою, і її можуть в будь-який момент вбити. За несплату так званих „щомісячних податків” людину також вбивають. І не важливо хто це: заможний власник транспортного бізнесу чи скромний продавець у магазині.
Щомісячні податки
Одного дня, роздратована, я поскаржилась своїй бабусі, як підлітки, котрі курили марихуану, змусили мене пройтися по яєчній шкаралупі. „Вони падлюки, ці малі діти,— відповіла вона,— і їхні руки вже заляпані кров'ю”.
Для Ель-Сальвадору це буденна річ, коли твого знайомого вбивають, або він зникає безвісти. Одного разу мій кузен зайшов на чашку кави до моєї матері і розповів, як його сусіда-таксиста вбили через те, що той не сплатив бандитам податку.
Підлітки вже привикли з острахом їхати автобусом до школи, дорогою куди, вони бачать закривавлені трупи на вулицях, вкриті білими простирадлами. Молоді хлопці і дівчата бояться їздити машиною після 6 вечора. А що як ця машина зламається на чужій території? Коли це сталося з моїм однокласником, то на нього напали та вбили.
Тут люди знають всіх: хто втік з країни, кого вбили бандити чи замордував їхній ватажок. Щасливчики ті, хто не має й одного вбитого родича. Зараз в Ель-Сальвадорі зникає [ісп] багато юних хлопців та дівчат. Кажуть, що їхня смерть була жахливою.
Тож коли сальвадорцю погрожують вбивством, він сприймає це серйозно. Жертви намагаються знайти безпечне місце на рідній батьківщині. Однак це завдання не з легких, адже територія Ель-Сальвадору не набагато більша від Бельгії і до то ж з двічі меншою чисельністю населення. В 2010 році близько півмільйона [анг] людей переїжджали з місця на місце в межах країни, з огляду на те, що 94% міст [анг] контролюються злочинними бандами. Важко заховатися від добре організованих мафій, бо за допомогою зв'язків тебе легко можуть вистежити та вбити.
Добровільне повернення додому
„Ерік”(його ім'я змінено заради безпеки) в минулому шукав прихисток в Бельгії, але в листопаді 2020 року його “добровільно” відправили назад в Ель-Сальвадор на дуже розрекламованому чартерному літаку [нід], наданому державою. Тут в Ель-Сальвадорі Ерік влаштувався працювати в ресторан, однак завжди спить на роботі і зрідка виходить на вулицю аби купити собі їжі.
„Пройшло дуже багато часу відколи я тут жив, тому вже не пам'ятаю добре місцевості”,— сказав мені Ерік, коли ми з ним розмовляли в грудні по WhatsApp, — бандити мене обшукують з ніг до голови, деколи запитуючи звідки я родом. Я наляканий. Дуже боюся аби знову не мати тих проблем і залишити свій дім, не повернувшись.”
Еріку 25 років. Два роки тому він виїхав у Бельгію, після того, як бандити зайшли в його дім, пограбували його і сказали, що він труп, якщо щось розпатякає. „Перед тим були невеликі неприємності як от дрібні грабежі, напади на вулиці, котрі часто закінчувалися стріляниною”,— розповідав хлопець. Однак кінцевою точкою стало викриття його перебування в Бельгії. Злочинці не переставали чекати на повернення Еріка, стежачи за його будинком в Ель-Сальвадорі.
Еріку відмовили в наданні прихистку в Бельгії, так як хлопець не мав достатньо підстав для отримання статусу біженця. Кілька місяців він просто спав під відкритим небом на вулицях Брюсселя.
Банди як окремий прошарок суспільства
Ерік стверджував, що влада Ель-Сальвадору не допомогла йому ні в чому. Відомо, що ці злочинці контролюють не лише окремі збіднілі райони. Вони проникли всюди: від поліцейських [ісп] відділків до мерії [анг]. Злочинцем може виявитися однокласник твоєї дитини чи навіть його батьки. Усі успішні політичні партії і урядовці [анг] Ель-Сальвадору в інтересах передвиборчої кампанії таємно ведуть справи разом з бандами. Також вони домовляються [анг] з ними про штучне зниження показників вбивств жінок.
Коли Ерік повернувся на батьківщину, п'ять днів потому зник [ісп] його знайомий. Знайшли лише його мотоцикл.
Багато сальвадорців як і Ерік шукали прихистку в Бельгії. В 2015 році 35 сальвадорців просили притулку в Бельгії; через чотири роки їхня кількість збільшилася вже до 1365. В 2018 році Бельгія надала статус біженців майже всім тим сальвадорцям, які шукали притулок, а це 96,5%. Згідно Євростату [анг], станом на 2020 рік їхній коефіцієнт впав до 9,5%.
В той час як Бельгія вважає [фра] Республіку Ель-Сальвадор надзвичайно небезпечною країною для життя, бельгійський офіс, який вирішує кому із сальвадорців можна надати статус біженця, а кому ні, стверджує, що сальвадорцям нічого не загрожує [нід] на батьківщині. В результаті сальвадорці не знають, що робити.
Стіни теж мають вуха
В Ель-Сальвадорі люди і досі пошепки згадують про насильство і зниклих безвісти, адже їх можуть почути. Вікна у будинках захищені переважно залізними ґратами, але не засклені; стіни зроблені з бетонних блоків і такий перехожий як продавець хліба може почути вашу розмову, якщо не говорити тихенько.
Ерік планує вивчати французьку та англійську мови, коли знову повернеться в Бельгію. Ну а я не знаю, коли ще раз ризикну приїхати в Ель-Сальвадор, аби обійняти своїх рідних і відчути свіже й вологе повітря його світанків.
Перекладач: Лілія Мацюра