- Global Voices по-українськи - https://uk.globalvoices.org -

Венесуела відновлює свої територіальні суперечки з Гаяною у зоні величезного прибережного родовища нафти

Категорії: Кариби, Guyana, Венесуела, громадські медіа, економіка і бізнес, міжнародні відносини, політика

[1]

Знімок екрану нафтового родовища Liza у Stabroek Block, що знаходиться у власності корпорації ExxonMobil, узятий з анімаційного відеоогляду  [1][анг] про акваторію Гаяни, опублікованого на YouTube каналі Hess Corporation [2] у 2017 році. Родовище є частиною суперечливої прикордонної зони між Венесуелою та Гаяною.

Політична напруга між Гаяною та Венесуелою переходить на рівень довготривалої прикордонної суперечки  [3][укр] через територію яка охоплює дві третини  [4][укр] меншої англомовної південноамериканської країни. Зона, про яку йде мова, є багатою на ресурси провінцією Ессекібо, у якій такий енергетичний велетень як ExxonMobil розпочав пошук нафти  [5][анг] у 2008 році. Компанія нещодавно відкрила  [6][анг] значні запаси нафти та газу у Гаяні, поставивши країну на порозі  [7][анг] економічного збагачення.

9 січня президент Венесуели Ніколас Мадуро проголосив  [8][анг], що він волів би «відвоювати» провінцію, розташовану на заході від гаянської річки Ессекібо. У той час, коли територія багата на золото, діаманти та деревину, фокус претензій Венесуели скерований на прибережні води, а саме на розташування величезного нафтового родовища Liza  [1][анг] корпорації ExxonMobil. За прогнозами компанії, родовище буде виробляти приблизно 120 000 барелів нафти на день. У своєму плані-огляді, ExxonMobil приписує цю зону до Stabroek Block  [9][анг], називаючи її  [10][анг] «першим значним родовищем нафти в акваторії Гаяни».

Відкриття нафтогазових ресурсів Гаяни перетворило країну на нового гравця у світовій енергетичній галузі, тоді як Венесуела вже давно є досвідченим гравцем. Попри те, що Венесуела відзначається  [11][анг] найбільшими запасами нафти у світі – на рівні 300 мільярдів барелів, протягом останніх декількох років держава балансує  [12][рус] на межі соціально-економічної катастрофи. Криза посилилася у 2017 році, після того, як Верховний суд країни ліквідував  [13][рус] власне Національне зібрання.

У 2019 році президент Мадуро наказав  [14][анг], що звинувачення у зраді зводяться на опозиційного лідера Хуана Гуайдо  [15][рус] за те, що він начебто погодившись відмовитися від претензій Венесуели на провінцію Ессекібо. Поновлений наступ Венесуели відбувся після інавгурації  [16][анг], 5 січня цього року, промадурського Національного зібрання, законність якої піддається сумніву з боку опозиції.

Тим часом, президент Гаяни Ірфаан Алі назвав  [17][анг] заяву Мадуро «юридично нікчемною», зазначивши:

I remind that sovereignty over this coast, and the land territory to which it is attached, were awarded to Guyana (then British Guiana) in the 1899 Arbitral Award, whose validity and legally binding character Guyana is confident the International Court of Justice (ICJ) will uphold unequivocally.

Я нагадую, що суверенітет усього цього узбережжя, та території до якої воно прилягає, визнані територією Гаяни (Британської Гаяни) у 1899 році третейським рішенням, чинність якого та юридично обов'язковий характер Гаяни буде без сумніву підтверджена Міжнародним судом.

Одразу ж після спільних навчань з берегової охорони США/Гаяни 8 січня, адмірал Крейг Фаллер  [18][анг], командувач Південним Командуванням Збройних сил США, прибув у Гаяну 11 січня з триденним візитом, і це є символом того, що доброзичливі інтереси адміністрації Трампа рішуче збігаються з гаянськими  [19][анг].

Венесуела, колись важливий партнер, мала войовничі стосунки  [20][рус] з США, починаючи з виборів 1998 року, коли президентом було обрано соціаліста Уго Чавеса. У 2018 році Міністерство закордонних справ Венесуели заявило  [21][анг], що участь США у суперечці була рівнозначна «втручанню».

Сара-Енн Лінч, посол США у Гаяні, виступала за законне та мирне вирішення суперечки:

Сполучені Штати Америки вже давно закликають до законного та мирного вирішення прикордонної суперечки Гаяни та Венесуели, і ми продовжуємо закликати до цього й сьогодні.

У червні 2020 року  [24][анг] справу подали на розгляд Міжнародного суду, головного судового органу ООН. Венесуела неодноразово відмовлялася  [8][анг] брати участь у провадженнях Міжнародного суду, віддаючи перевагу  [25][анг] двостороннім переговорам.

Як відомо, міністр Хорхе Родрігес, який посів місце Гуайдо у парламенті Венесуели, звинуватив  [26][анг] опозицію у змові з Міжнародним судом щодо винесення постанови на користь Гаяни у прикордонній суперечці.

Хоча корпорація ExxonMobil й намагалася продовжувати роботу як зазвичай, траплялися випадки  [21][анг], коли військові кораблі з Венесуели перехоплювали їхні судна та відвертали їх від цієї території, стверджуючи, що це не входило до юрисдикції Гаяни.

У минулому Карибська співдружність (CARICOM  [27][анг]) винесла  [28][анг] своє зобов'язання «допомагати Венесуелі та Гаяні у цій суперечці», натякаючи, що гарно було б знайти «мирне вирішення» такого безвихідного становища. 12 січня новий голова CARICOM  [29][анг], прем'єр-міністр Тринідаду і Тобаго Кіт Роулі, буде організовувати віртуальну зустріч країн-членів, однак незрозуміло, чи буде територіальна суперечка на порядку денному.