Ян Інкстер

Оскільки велика частина Америки, Європи та багатьох англомовних країн мають багато доступних варіантів для дій, коли вступають у «другу хвилю» COVID-19, їх ЗМІ постійно згадують невелику групу країн, досвід яких варто запозичити для ефективної боротьби з коронавірусом.

Для початку, звернімо увагу на два нюанси. Протягом деякого часу залишалось невідомим, чи була ця нова хвиля безпосереднім наслідком мутації багатьох ДНК самого вірусу або, здебільшого, штучним циклом після того, як люди почали сумлінно дотримуватись усіх правил особистої гігієни, а згодом різко відмовились від цього. Чи виникли усі ці проблеми через розслабленість суспільства? Другий нюанс якраз випливає з цього аргументу розслабленості суспільства: впевнено можна стверджувати, що здатність країни знизити захворюваність і смертність від COVID залежить від якості її влади. В такому випадку, хороше управління ситуацією з коронавірусом стає мірою сили і масштабів політики, наполегливості уряду у закликах до своїх громадян дотримуватися правил карантину і його власної здатності адаптуватися до мінливих обставин, викликаних зовнішніми факторами. Виходячи з цього, можна стверджувати, що позитивні результати щодо боротьби з COVID слугують індикатором того, наскільки добре уряд приведе свою країну до відновлення економіки після пандемії. Таким чином, на карту тут може бути поставлено досить багато.

Отже, вибір кращого досвіду боротьби з коронавірусом може відображати глибоко вкорінене переконання великої кількості людей в тому, що конкретна країна має переваги над іншими у світі. Тобто успішні результати боротьби з COVID можуть розглядатися багатьма людьми у світі, як приклад успішного управління та міцної економіки. А от провал напередодні «другої хвилі» коронавірусу, може вважатись атрибутом країни-невдахи. Усі ми стали свідками публічного засудження Дональда Трампа.

Цілком очевидно, що відомі приклади для запозичення не можуть бути настільки маленькими, щоб яскраво виділятися, адже такі різноманітні місця, як Фолкленди чи Гренландія, переберуть на себе ініціативу. Це кидає тінь на такі країни, яким дійсно варто аплодувати – Гонконг і Сінгапур. Це також стосується ізольованих островів і великих територій з дуже низькою щільністю населення – Ісландії, Мадагаскару, Фінляндії або навіть Норвегії. Якщо говорити відверто з тими, хто шукає приклади для запозичення, то їм, безумовно, варто виключити країни, які не повідомляють про кількість тестувань на мільйон людей, зокрема Буркіна-Фасо з населенням понад 24 мільйони осіб і вражаючим Cm (кількістю випадків коронавірусу на мільйон) – 122 і вкрай низьким Dm (кількістю смертей від коронавірусу на мільйон) – лише 3, але тут враховується кількість тестувань. Звичайно, є й такі країни, у яких насправді було вкрай обмаль випадків шпиталізації або смертей, що вони взагалі не проводили тестування, але їх важко чітко відокремити від тих, де випадків було зафіксовано надто багато, начебто там проводили ретельне тестування.

Оцінка досвіду боротьби з коронавірусом і вибір моделей

У таблиці 1 внизу запропонована детальна характеристика з 10 країн, 5 з яких досить часто згадуються в світі, а 5 інших – ні, але їх досвід заслуговує на увагу. Світова статистика відображена в останньому рядку. Світовий вимірювач коронавірусу [анг]

Таблиця 1 пропонує безліч повчальних прикладів. Cm означає загальну кількість випадків COVID на мільйон, Dm означає загальну кількість смертей від коронавірусу на мільйон, D/C – це кількість смертей як частка від загальної кількості зареєстрованих випадків, що ми вважаємо хорошим індикатором ефективного рівня смертності; Tests/m – це кількість проведених тестів на коронавірус на мільйон населення. Цифри отримані на основі загальних показників за період з 13 січня 2020 року, дня першого підтвердженого випадку захворювання в Японії, до 11 листопада 2020 року.

П'ять загальних прикладів виділені жирним шрифтом, і насправді вони викликають дуже різні враження від ефективності боротьби з коронавірусом, зважаючи на їх власну офіційну статистику за весь період. Здається очевидним, що Німеччина і Швеція є прикладами для запозичення, особливо на Заході, тому що вони мають хороші результати в боротьбі з COVID-19 в порівнянні з іншими великими європейськими країнами (наприклад, Великобританією або Бельгією з показниками DM 719 і 1112 відповідно) і США (DM 734). У них також високі показники щодо кількості тестів на мільйон, особливо у Швеції. Але основним недоліком Швеції є мала чисельність населення і незвичайні для Європи особливості – відносна просторова ізоляція в порівнянні з країнами із високим рівнем захворюваності на COVID, такими як Італія. Крім того, показник смертності у Швеції, що становить 3,6%, насправді є найвищим з 10 країн в цій таблиці, незважаючи на високий рівень тестування. Це може означати або прорахунки в процедурах ефективної шпиталізації після того, як тести виявляться позитивними, що призводить до більшої смертності, або це може бути результатом високої частки літніх громадян – 20,3% населення старше 65 років, у порівнянні, скажімо, з близько 16% в Австралії і США. Однак цей аргумент виглядає слабким, якщо ми поглянемо на Німеччину, де частка населення в цій старшій групі становить 22,2%, а в Японії – ще більше – 28,2%. В обидвох країнах D/C становить 1,7%. З огляду на невелику чисельність населення Швеції, вона не може слугувати прикладом для запозичення з точки зору фактичних результатів COVID на сьогодні.

В Європі це робить Німеччину, ймовірно, кращим прикладом для запозичення, тим паче що, на відміну від Швеції, вона межує з країнами з високим рівнем захворюваності на коронавірус, такими як Бельгія, Франція і Нідерланди (де показники DM знаходяться на рівні 1185, 651 і 484 відповідно).

За межами Європи також є проблеми

На перший погляд, жодна з європейських країн не може зрівнятися з Австралією, Японією і Тайванем, де надто низький показник Dms (зокрема, Тайвань з його неперевершеними 0,3%) і значно нижчий показник Cms. Основний недолік японських і тайваньських прикладів – низький рівень тестів на мільйон населення. За інших умов це означає, що менша кількість протестованих людей призводить до меншої кількості «зареєстрованих випадків», якщо країна покладається на кількість тестів в якості основного джерела статистики коронавірусу, а не на офіційні дані з лікарень і лікарів загальної практики про пацієнтів, у яких діагностовано коронавірус. Це в жодному випадку не є рішучим запереченням якихось загальноприйнятих фактів. Цілком можливо і закономірно, що країни з реально низькими показниками захворюваності на коронавірус не будуть мати такої потреби в масових тестуваннях, як країни з великими показниками захворюваності. Красномовно, що і США, і Великобританія мають найвищі коефіцієнти пропорційного тестування серед усіх великих країн – близько 50% протестованого населення. З огляду на те, що кількість тестів ще не означає їх високої якості, здається, є вагомі підстави вважати Тайвань і Японію прикладами для запозичення.

В Австралії немає такої проблеми, її показники тестування є одними з найвищих у світі і помітно вищими, аніж в Німеччині. Показник Dm в Австралії – низький. Єдина проблема в цій країні – незвичайний характер демографії (величезна частина населення проживає на великих узбережжях), відсутність сухопутних кордонів, загальна відносна ізоляція від всіх гарячих точок з високим рівнем захворюваності на COVID і здатність ізолюватись, незважаючи на велику кількість туристів і ділових зв'язків. Ці особливості не можна просто емулювати, але вони можуть більшою мірою визначати успіх у стримуванні поширення коронавірусу, аніж будь-який окремий елемент політики чи особливої практики втручання держави у цей процес.

Можна ще більше сказати про те, чому одні країни здаються зразковими, а інші – ні, не дивлячись на їх дані, безпосередньо пов'язані з COVID. Це розкрито в трьох рядках Таблиці 1. Pol-FrR [анг] є індикатором політичної волі всередині країн, який вимірюється з 1973 року міжнародною організацією Freedom House [анг]. Це рейтинг зі 100 провідних країн світу, де Швеція посідає перше місце серед усіх основних країн. В нашій Таблиці 1 також відзначені зірочкою * 10 країн, які Freedom House називає «виборчими демократіями», і можна побачити, що всі 5 основних зразкових націй відносяться до цієї категорії, і кожна з них має високий рейтинг в індексі Pol-FrR, що варіюється від 93 до 100. Ці зразкові 5 країн формують вільну демократичну групу, яка має низку спільних атрибутів політичної культури, з багатьма країнами, які вважають їх зразковими.

Незважаючи на те, що Тайвань з його дивовижним успіхом в боротьбі з COVID офіційно не визнаний незалежною країною іншими 4 членами цієї обраної групи, його характеристики ідеально відповідають характеристикам цієї групи загалом. Колонка PPP показує, що ці країни є одними з найбагатших та найбільш усталених індустріальних націй в світі, і оцінки їх провідними світовими ЗМІ, безсумнівно, повинні відображати щось на кшталт культурного клубу. Стовпець РРР є показником паритету купівельної спроможності на душу населення від Світового банку, який порівнює доходи на душу населення для обліку відмінностей у вартості життя шляхом заміни нормальних обмінних курсів валюти на курси для вирівнювання цін стандартного «кошика товарів» і послуг.

Індекс 100 країн базується на США. Здається досить очевидним, що обрані приклади вважаються придатними для запозичення – демократичними і вільними – і це те, що мусується в засобах масової інформації, як «уроки, які потрібно засвоїти». Це підтверджується в стовпці Econ-Fr [анг], який вимірює індекс політичної свободи за 2020 рік, розрахований Heritage Foundation [анг], в його величезному і доступному Індексі економічної свободи за 2020 рік, де Сінгапур посідає перше місце в світі з показником 89,4, Австралія посідає 4-е місце з 82,6, Швеція займає 22-е місце з 74,9 і так далі. Таким чином, ця група вважається зразковою, незважаючи на величезні відмінності в показниках COVID всередині неї, на підставі глобальної культури, в якій через міжнародні ЗМІ ринковий лібералізм з високими доходами отримує найвищий статус серед країн в нашому світі. Зі статусом з’являються поняття правдивості, добросовісності та високої довіри, а високий дохід стає другорядним.

Таким чином, можна стверджувати, що уявлення про зразкову націю в світі COVID, в основному грунтується не на статистиці, а на деяких досягненнях у боротьбі з COVID та інших ознак високого статусу серед інших країн в нашому світі. Таким чином, незважаючи на всі застереження і недоліки, зазначені у цій статті, може здатися, що дуже різні нації в одній групі країн залишатимуться прикладами для запозичення.

За межею: ще один погляд на кращий досвід боротьби з COVID

Інші 5 країн – це зовсім інша справа. Хоча Польща і Індія є парламентськими демократіями, вони мають однаковий з цією другою групою нижчий дохід на душу населення, при цьому Ефіопія є однією з найбідніших країн на Землі. Всі вони мають меншу ступінь економічної та політичної свободи, але всі вони також мають дуже хороші показники боротьби з COVID, зазначені в колонках Dm і D/C, і загалом розумна кількість тестувань на мільйон (найгіршою з них є Ангола, яка фактично перевищує показник для Тайваню!). Це чималі країни з демографічної точки зору, і в цьому відношенні вони заслуговують деякої уваги як можливі приклади для запозичення.

Польща з її великим показником Cm спочатку виглядає не дуже гарним прикладом для запозичення, але зверніть увагу, що її показник дорівнює показнику Швеції і набагато нижчий, аніж в Іспанії (29 692), Франції (26 769) чи Бельгіїї з її величезною цифрою у 42 547 осіб. Кількість тестів на мільйон у Польщі перевищує аналогічні показники Японії. Показник D/C у Польщі дуже низький, набагато нижчий, аніж у Великобританії, Італії, Франції і навіть в Німеччині. Він межує з 7 країнами з високим або невизначеним рівнем захворюваності на коронавірус, такими як Чехія. І, звичайно ж, європейськими. Ми можемо припустити, що його ніколи не вважали зразковим на Заході через культурні особливості, які полягають в низькому доході на душу населення, що дорівнює доходу Малайзії, і більш низьких ступенях економічної і політичної свободи, аніж ті, які можна знайти в групі зразкових країн. І, звичайно ж, те ж саме варто сказати про Ефіопію і Анголу. Найбільш ймовірні причини їх низьких показників захворюваності на COVID – це відсутність інфраструктури для ефективного тестування і невелика кількість літніх людей, в першу чергу через низькі доходи. Як уже зазначалося, лише це може знизити рівень смертності. Індія і Малайзія – більш ймовірні приклади для запозичення іншими країнами. Величезне населення Індії і крайня бідність, зазначені в Таблиці 1, не стали причиною низького показника Cm і особливо низького рівня смертності. В Індії як країні з глибоко вкоріненою парламентською демократією спостерігається відносно високий рівень політичної свободи, хоча її рішучість у плануванні високих темпів економічного зростання (щорічні темпи зростання ВВП становлять понад 7% з 2012 року) означає, що уряд не дозволяє ринку примусово керувати виробництвом і розподілом товарів та послуг. Завдяки віковому розподілу, але з урахуванням величезної кількості населення, Індія цілком може розглядатися як зразкова країна з низьким рівнем захворюваності на COVID.

Малайзія як найкращий приклад?

Прикладом для запозичення у багатьох сферах є Малайзія, яка найбільше ігнорувалася міжнародними засобами масової інформації. Проте, володіючи високим рівнем економічної свободи, вона має чудову статистику у боротьбі з коронавірусом, яка базується на оптимальному рівні тестування. Цьому сприяло те, що Малайзія межувала з країнами з низьким рівнем захворюваності на коронавірус, такими як Індонезія (Dm = 55) або Таїланд (Dm = 0,9, а загальна кількість випадків – лише 3861!). В Малайзії рівні Dm і D/C є чудовими. Більше того, історія боротьби з COVID в Малайзії показує набагато більшу жвавість та інтелект, аніж у більшості країн Заходу. Тотальна перевірка була запроваджена у всіх аеропортах країни після того, як 13 січня зафіксували перший випадок захворювання в Таїланді, а Малайзія повідомила про свій перший випадок тільки 25 січня – значно пізніше Японії, Південної Кореї, США і Тайваню. Теплові сканери в Малайзії також почали застосовувати завчасно. Відповідно до Розпорядження про контроль за пересуванням людей від 18 березня 2020 року, уряд Малайзії при тісній співпраці із засобами масової інформації активно поширював інструкції «# залишайся вдома», неурядові організації та в’язні виготовляли засоби індивідуального захисту для тих, хто перебуває на передовій боротьби з коронавірусом, а початкові фінансові стимули для запобігання повного економічного спаду були запроваджені ще в лютому 2020 року. Малайзія вчасно усвідомила досвід Китаю, що пандемію можна стримати, ізолювавши інфіковану групу людей і практикуючи соціальне дистанціювання. З метою фінансування нових лікарень і створення резерву ліків Міністерство охорони здоров'я Малайзії і Tenaga Nasional Berhad (TNB) створили «коаліцію дій» для отримання матеріальної допомоги від приватних та державних компаній та інших організацій в Малайзії. Це форма фінансування приватного і державного сектора, яку Захід ще не використав по-справжньому. Уряд Малайзії зменшив будь-який поділ між приватним і державним секторами, заручившись допомогою безпосередньо з соціальних мереж та неурядових організацій (не приватні компанії), яка використовувалися на ранньому етапі для забезпечення захисними масками, дезінфікуючими камерами і просвітництва громадян про COVID-19. До 11 квітня 2020 року в Малайзії було зареєстровано 4 346 випадків захворювання, 1830 людей одужали, що становить 42% від загальної кількості. Сьогодні в Малайзії загалом зареєстровано 45 095 випадків коронавірусу і 32 969 людей одужали, що становить 73% від загальної кількості.

Влада Малайзії набагато швидше, аніж у Великобританії, усвідомила ключову проблему літніх людей в будинках престарілих. Ще 27 березня 2020 року уряд Малайзії презентував Пакет економічних стимулів Prihatin Rakyat (PRIHATIN), в якому 25 мільйонів рінггітів виділено на надання допомоги будинкам престарілих, включаючи грошові виплати, постачання продуктів харчування і предметів медичного призначення, а також 250 рінггітів – для виплати пенсіонерам. Малайзія скерувала набагато більшу частину своїх дуже обмежених ресурсів на допомогу людям похилого віку, аніж більшість західних країн і це стало передумовою низьких показників Dm і D/C.

Після несподіваних результатів – уважно все проаналізуйте

Приклад Малайзії є яскравим свідченням аналогічного позитивного досвіду в країнах, які досі не вважалися зразковими, але показували набагато кращі результати боротьби з COVID в порівнянні з багатшими країнами. Звісно, це не може бути прикладом для запозичення усіх, без винятку, країн. Вибір прикладу для запозичення на основі окремих випадків навряд чи допоможе. Але є очевидним той факт, що світові приклади не обов'язково повинні виглядати однаково з точки зору політичної структури, доходів або економічної ідеології. Краще, щоб будь-яка країна дивилася на свої власні обставини і вибирала методи, які вважаються оптимальними для неї. Ефективніше розглядати глобальну ситуацію, але з урахуванням відмінностей в розподілі доходів і віку, характеру кордонів, щільності і рівнів урбанізму, а також ступеня забруднення повітря в кожній країні. Такі елементи можуть скеровувати вибір в сторону країни чи країн з аналогічними обставинами, і найкращі з них у боротьбі з коронавірусом можуть бути вашим кращим прикладом для запозичення. Але тільки не поспішайте стрибати від радості!

Такі елементи, як вікова структура або кордон, можуть бути досить об'єктивними показниками. Політичні системи і політика абсолютно протилежні, вони змінюються з режимами (ми можемо очікувати розвитку подій в США). Єдине розв’язання уявної головоломки – спочатку визнати, що захворюваність і смертність від COVID лише частково пов'язані з офіційною політикою управління в будь-якій країні. Насправді, зараз лише промінчик світла пролився на те, який взаємозв'язок є між захворюваністю та смертністю від коронавірусу і якістю влади в багатьох країнах світу. Вже з однієї цієї причини, приклад країни у боротьбі з COVID не може бути прекрасним прикладом політичного і суспільного життя, яке визначають можновладці в парламентських демократіях. Можливо, вибір між Австралією і Японією, між Індією або Малайзією не повинен бути таким нормативним. Можливо, варто ретельно зважити гадану ефективність у боротьбі з COVID в контексті всіх елементів, визнавши, що якість влади в кожній країні не може бути головним серед них.