Бурундійська активістка Шанталь Мутамуріза. Фото використовується з дозволу автора.
Журналістки, феміністки, активістки та правозахисниці всього світу стикаються з онлайн-переслідуваннями. В серії цих публікацій світовий альянс громадянського суспільства CIVICUS [1] [анг] висвітлює сексистську природу онлайн-переслідувань через історії жінок, які працюють на захисті наших демократичних свобод. Ці свідчення публікуються тут завдяки партнерській співпраці між CIVICUS та Global Voices
В Бурунді у 2015 році, коли попередній президент П'єр Нкурунзіза [2] [укр] вирішив балотуватись на третій термін, спалахнула [3] [анг] політична криза. Протягом усього періоду свого правління, яке завершилось, внаслідок його смерті у 2020 році, уряд країни розпочав систематичні репресії ЗМІ, журналістів, громадських організацій та правозахисників. Журналісти ставали жертвами [4] [анг] юридичних переслідувань, тоді як ЗМІ були вимушені боротись із обмеженнями [5] [анг] та закриттям [6] [анг].
Під час правління наступника Нкурузіза, президента Евариста Ндаїшиміє [7] [укр], журналісти та правозахисники продовжують стикатися з труднощами. Арешт [8] [анг] політичних активістів та нещодавнє повідомлення про засудження 34 висланих осіб [9] [анг], зокрема журналістів та правозахисників, до довічного ув'язнення за спробу державного перевороту проти колишнього президента, ілюструє перешкоди, на які наражається свобода слова в країні. Такі активісти, як Жермен Рукукі, досі знаходяться [10] [анг] у в'язниці за свою правозахисну діяльність, багато інших перебувають у вигнанні або вважається зниклими безвісти [10] [анг].
У контексті цих порушень, у 2017 році у своєму звіті Слідча комісія ООН з питань Бурунді закликала Міжнародний кримінальний суд відкрити відповідне провадження. Проте, уряд Бурунді відхилив звіт, стверджуючи, що він не викликає «довіри».
Шанталь Мутамуріза [11] [анг] — феміністка, правозахисниця та засновниця неурядової організації «Світло для всіх [12]» (Light For All) [анг], яка працює над вирішенням проблем економічної стійкості та засобів для існування бурундійських жінок та дітей-біженців в Уганді. Раніше вона працювала в правозахисних організаціях високого рівня в Бурунді, Гамбії, Женеві та Малі. Шанталь стала мішенню в сексистській наклепницькій кампанії, яка була спрямована проти звітів Комісії ООН.
Ось історія Шанталь Мутамурізи:
Одного дня моє ім'я згадувалось у Twitter 2000 разів
Це психологічний стрес.
Ви прокидаєтеся, відкриваєте свій телефон та бачите дописи у Twitter, які намагаються делегітимізувати вашу роботу:
«Скандал в ООН #ШантальМатамуріза (#ChantalMutamuriz) коханка та людожерка».
Переслідування почалося у вересні 2017 року. Перша Слідча комісія ООН публікує у той час звіт [13] [фра] із звинуваченнями у порушеннях прав людини в Бурунді. І от, несподівано-негадано мене звинуватили у причетності до формування цього звіту.
Уряд Бурунді заявив, що звіт був необ'єктвним [14] [фра], оскільки голова комісії перебував у стосунках із молодою бурундійською жінкою, тобто зі мною. Уявляю плітки: «В неї інтимний зв'язок із головою слідчої комісії!».
Вони навіть сказали, що саме я складала цей звіт:
?Scandal Onusien#ChantalMutamuriza [15] фатальна жінка та подружка #Ouguergouz [16] колишня співробітниця #Ngasou [17] відіграє головну роль у складанні звіту?? @unhrcpr [18] pic.twitter.com/0TyLZ6PDSj [19]
— Ренегад Жіана (@GianaRenegade) Вересень 24, 2017 [20]
Намагаючись дискредитувати висновки комісії, вони вигадали цю історію. Зважаючи на моє професійне минуле та громадську діяльність правозахисника у Бурунді, я була чуловою здобиччю.
Скріншот екрана з Twitter.
Вони змонтували фотографії, де я опинилась поруч із головою Комісії. Вони знайшли моє резюме та профіль у LinkedIn. А також дізнались, що я працювала в Африканській комісії в якості юридичного асистента одного з членів Слідчої комісії та в Африканському союзі в якості спостерігача за дотриманням прав людини. Тоді моїм керівником був П'єр Бюйуайа, колишній президент Бурунді. Правляча партія не симпатизувала йому через ймовірну причетність до спроби державного перевороту у 2015 році та звинуватили його у спробі захоплення влади:
«Вона працює із колишнім президентом, який підтримував державний переворот!».
Вони казали, що я буда «прихильницею» Бюйуайа, «чарівним командосом», якого він передав до рук голови Комісії, щоб ООН змогли криміналізувати ситуацію в Бурунді.
Я була шокована та не могла думати: я навіть не зустрічалась із комісарами; навіть не зустрічалась із слідчими; я взагалі нічого цього не робила.
Скріншот екрана з Twitter.
Звинувачення почались під час розмови на радіостанції в Брюсселі, яку тоді вважали голосом правлячої партії. Проте, одразу після трансляції радіопередачі, у Twitter почали з'являтись дописи: одного разу моє ім'я згадали 2000 разів.
Я була налякана. Чи будуть вживатись якісь заходи проти мене?
Бурундійський режим переслідує правозахисників, деякі жінки навіть зникли безвісти [21] [анг]. Чи стежили за мною? Це жорстокі люди, вони можуть піти на все. Я боялась виходити на вулицю, страждала від безсоння. Так тривало понад три тижні.
Я відчувала себе безпомічною. Правозахисні організації, до яких я звернулась, не знали, що робити — вони говорили, що це не фізична загроза, а психологічна. На їхню думку, дії у відповідь можуть ще більше погіршити становище; мене закликали зберігати спокій, допоки це можливо. То як вирішити цю проблему? Тоді за допомогою друзів ми написали до кабінету голови Слідчої комісії та опублікували лист у соціальних мережах; це була спроба відгородити мене від необґрунтованих звинувачень, бо ми ніколи не знали, що на нас чекає у майбутньому.
Але я упевнена, що мої заперечення, спростування або відповіді могли надати їм підстави сказати щось більше. Тож я змовчала.
Це було важко, справді важко. Тому що все це відбувається онлайн, і ти не знаєш що робити та не знаєш, хто є автором повідомлень. Деякі правозахисники з Бурунді перевірили та виявилось, що власники аккаунта у Twitter, схоже, були пов'язані із правлячою партією та, навіть, із офісом президента. Як до цього ставитись? На яку юридичну базу опиратись? Як вести цю справу, коли тебе переслідує уряд, який здатен на більш серйозніші речі, такі як вбивство людини? Важко це усвідомлювати.
Дехто мене запитував: «Чому б не вимкнути телефон?», та я відповідала: «Ні, я повинна збирати докази». Якщо через 10, 20 чи 30 років хто-небудь прийде до мене та скаже: «Ви були вплутані у любовні зв'язки», я зможу відповісти: «Ні, у мене є докази». В Африці обмаль країн, які ухвалили закон про захист правозахисників, тож, мабуть, вони могли б додати пункт про безпеку в мережі Інтернет.
В той день, коли я наважуюсь розміщувати щось у Twitter стосовно Бурунді, я одразу отримую відповідь. Іноді, я думаю, що вони забули про мене, однак щоразу, коли я викладаю щось, вони миттєво реагують.
Нападки на жінок знаходяться на іншому рівні, аніж ті, що адресовані чоловікам — це питання статі. Найкращий спосіб атакувати жінку — через її сексуальність. В Бурунді починаючи із 2015 року деякі правозахисниці зникли, а інших було вбито. Більшість моїх колег знаходяться зараз у вигнанні [22] [анг].
Шанталь Мутамуріза разом із жінками у таборі біженців у Наківале в Уганді, 8 березня 2020 року. Фото “Світло для всіх” (Light For All) використовується з дозволу автора.
Громадська спільнота Бурунді була колись найбільш динамічною в Африці, а жінки брали в її діяльності активну участь. Але зараз я відчуваю, що їх змусили замовкнути. Крім переслідувань з боку уряду, це дуже важко.
Я покинула Бурунді давно та не наважуюсь повертатись. Я правозахисник, я там, напевно, не буду у безпеці.
Зараз я боюсь повертатись додому. Я не можу; я не знаю, що зі мною може трапитись. Саме це має на мене вирішальний вплив — я не знаю, чи буду я у безпеці, чи ні.
[23]