- Global Voices по-українськи - https://uk.globalvoices.org -

В Азербайджані протипандемічні застереження стають особливими перешкодами для людей з інвалідністю

Категорії: Центральна Азія і Кавказ, Азербайджан, громадські медіа, права людини, розвиток

«COVID-19 та інвалідність в Індонезії». Фото розміщено МОП Азії та країн Тихого океану. Ліцензовано CC BY-NC-ND 2.0

У вересні 2020 року міністерство праці та соціального захисту Азербайджану різко скоротило [1] [азе] розмір пенсії по інвалідності в рамках пакету заходів, спрямованих, на думку чиновників, на «зменшення випадків удаваної інвалідності [2]» [анг].

У цих заходах йдеться про те, що тільки люди, які потребують щонайменше одну госпіталізацію на рік, матимуть право на отримання державних пільг. Вони мають пред'явити виписки відповідним органам влади, щоб вимагати свої виплати.

Те, що вже само по собі було суперечливим заходом, ще більше погіршило справу з обмеженнями під час COVID-19, які стали причиною тимчасового закриття державних реабілітаційних центрів Азербайджану [3] [азе] по всій країні з метою зменшення кількості соціальних контактів.

Як наслідок, більшість азербайджанців з інвалідністю наразі не можуть підтвердити наявність у себе інвалідності, оскільки не можуть отримати лікування через закриття медичних центрів.

Державні пенсії залишаються єдиним джерелом доходу для багатьох непрацездатних громадян. За даними самого міністерства понад сім тисяч азербайджанців [4] [азе] втратили свої виплати по інвалідності з вересня місяця.

Під час інтерв’ю [5] [азе] у вересні 2020 року прессекретар Державного агентства з питань медичної та соціальної експертиз та реабілітації Гульнар Азізова заявила, що влада відкриє реабілітаційні центри після скасування обмежень COVID-19. 19 березня влада Азербайджану подовжила [6] [анг] режим карантину до червня.

Ці затримки спонукали [7] [азе] багато сімей на початку березня розгорнути протести перед будівлею Міністерства праці та соціального захисту з вимогою відновити пенсії.

Сім'ї протестують біля Міністерства праці та соціальних служб у столиці Баку 10 березня 2021 року. Знімок з відео/Azadliq Radio [8].

Матері, розмовляючи [9] [азе] з місцевими ЗМІ біля будівлі міністерства, заявили, що хочуть аби влада відкрила реабілітаційні центри, відновила видачу пенсії та збільшила виплати, враховуючи затримки, які виникають у нинішніх економічних умовах.

У березні 2020 року спеціальний доповідач ООН з питань прав людей з інвалідністю Каталіна Девандас запевнила [10] [анг], що «дуже мало заходів було прийнято, аби забезпечити людей з інвалідністю консультацією та підтримкою, що є необхідними для їх захисту під час тривалої пандемії COVID-19». Вона додала, що держави повинні задовольнити потреби людей з інвалідністю, вживаючи додаткових заходів для «гарантування постійної підтримки» груп, які вже стикаються зі структурною дискримінацією у своїх громадах.

Однією з рекомендацій, висловлених Девандас, було збільшення фінансової допомоги цій громаді, щоб задовольнити базові потреби, такі як доставка їжі та ліків.

Не маючи доступу до державної підтримки, деякі громадяни з інвалідністю зверталися за підтримкою до сім'ї та проходили реабілітаційні процедури в приватних клініках.

58-річний Рефаіл Ветен-Дас Кулієв [11], колишній викладач фізики, написав у Facebook:

Səhhətimdə yaranmış çox ciddi problemlər məni özəl bərpa reabilitasiya mərkəzinə müraciət etməyə məcbur etdi. Dövlət müəssisələrindən imdad diləsəm də səsimə səs verən tapılmadı. Rəhmətlik Məlik Abbasovun taleyini yaşamayım deyə qohum-dostların köməyindən istifadə edərək özəl reabilitasiya mərkəzi olan Suraxanı Tibbi Bərpa Mərkəzində hal hazırda müalicə alıram. Çox gülərüz, mehriban kollektivi var. Müalicələr qaneedicidir. İşlərinə məsuliyyətlə yanaşırlar. Xəstələrə xüsusi diqqət və qayğı göstərilir. Həkimim Sevinc xanım savadlı, işgüzar və bacarıqlı həkimdir, peşəsinə hörmətlə yanaşır. Hər zaman xəstələrinin vəziyyəti ilə maraqlanır, proseduraları qəbul edərkən onları nəzarətdə saxlayır. İmkanı olan əlillərimiz bu müalicə məkəzinin xidmətindən istifadə edə bilərlər.

Вельми тяжкі проблеми зі здоров’ям змусили мене почати лікування в приватному реабілітаційному центрі. Попри мої численні спроби, громадські реабілітаційні центри ігнорували мене. Щоб не повторити долю Маліка Аббасова [чоловіка з інвалідністю, який помер у березні 2021 року], за підтримки моїх друзів та сім’ї я перебуваю на лікуванні в приватному Центрі медичної реабілітації у Сурахані. Персонал чуйний та турботливий. Лікування задовільне. Вони виконують свою роботу з відповідальністю. Пацієнтам приділяється особлива увага. Мій лікар пані Севіндж є добре освіченою, професійною та компетентною лікаркою, яка поважає свою професію. Вона зацікавлена в самопочутті своїх пацієнтів і проводить постійні перевірки під час проходження пацієнтами процедур. Люди з інвалідністю, які здатні дозволити собі перебування у цьому місці, можуть скористатися їх послугами.

Згідно з національними правилами, азербайджанці з інвалідністю та пацієнти, які прикуті до ліжка, мають право на професійну медичну допомогу від уряду не виходячи з дому. Однак, згідно з національним повідомленням [12] [азе] від Міжнародної федерації Червоного Хреста та Червоного Півмісяця (IRFC) від листопада 2020 року про вплив COVID-19 на людей похилого віку та піклувальників, ця допомога не є широко розповсюдженою та доступною в країні.

У звіті також зазначається, що особливо люди похилого віку з хронічними захворюваннями та люди з інвалідністю особливо важко сприймають обмеження доступу до лікарень, аптек, екстрених служб та поліклінік.