[1]Микола Чаус, український суддя, який проживає в Кишиневі і його начебто викрали у квітні 2021 року. Світлина люб'язно надана RISE Moldova [2].
На початку квітня в столиці Молдови Кишиневі невідомі викрали українського суддю Миколу Чауса. Чаус втік до Молдови у 2016 році з України, де він є фігурантом розслідування за звинуваченням в отриманні неабиякого хабара.
За п'ять днів до свого зникнення Чаус був фігурантом розслідування [3] [анг] журналістських груп з RISE Moldova [4] (веб-сайт, присвячений розслідуванням, на якому я працюю журналістом) і Слідство.інфо [5] (українське агентство журналістських розслідувань), які відстежували події навколо його таємного візиту в Молдову у 2016 році. Ще один звіт про розслідування [2] [анг] був опублікований через п'ять днів після ймовірного викрадення Чауса і присвячений його зникненню в Кишиневі. Цей матеріал для Global Voices резюмує наші розслідування про Чауса, ймовірну участь спецслужб України в його переміщенні, а також передісторію корупційних скандалів, які зараз ускладнюють відносини України з Молдовою.
Чому Молдова?
Микола Чаус, суддя Дніпровського районного суду Києва, столиці України, вперше потрапив у заголовки новин 9 серпня 2016 року, коли детективи Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) зловили [6] [укр] чиновника на хабарі у 150 000 доларів, який він вимагав і отримав на початку 2016 року, у двох скляних банках. Оскільки суддя мав імунітет від обвинувачення, він уникнув негайного арешту та втік. Незважаючи на численні повістки від прокурорів та міжнародний розшук, ініційований українськими правоохоронними органами, через кілька тижнів Чаусу вдалося врятуватися від судового переслідування та покинути Україну.
Після прибуття до Молдови та поселення в Кишиневі, втікач попросив притулку на підставі політичного переслідування. Цей судовий апеляційний процес дозволив магістрату відкласти ще на чотири роки його екстрадицію, якої вимагала Україна у 2017 році через обвинувачення у корупції.
За іронією долі, парламент Молдови нещодавно визнав [7] [анг] корупцію «національною катастрофою» і «ключовою загрозою свободі, безпеці та добробуту» в декларації [8] [мол], ухваленій у червні 2019 року після того, як один з найбагатших олігархів країни Володимир Плахотнюк втік з країни. Напередодні, його партія була відсторонена від влади опозиційною коаліцією.
Плахотнюк, колишній депутат і голова правлячої Демократичної партії Молдови (ДПМ), вважався усіма неформальним керівником республіки, незважаючи на те, що протягом кількох років не обіймав жодної державної посади. Його вплив зміцнювався завдяки клану доброзичливих державних службовців, які керували Молдовою за його вказівкою.
Крім усього іншого, Плахотнюк також є колишнім діловим партнером екс-президента України Петра Порошенка. Таким чином, вибір Молдови як країни-притулку для Чауса було передбачуваним та закономірним рішенням. Такої думки [3] [анг] дотримуються представники правоохоронних органів у Києві та Кишиневі, які висловились про це неофіційно.
«Кишеньковий суддя», який занадто багато знає?
У Києві суддю-втікача часто називали «кишеньковим суддею» [9] [укр] Порошенка, оскільки він начебто був обізнаний з різними судовими справами, в яких брала участь команда екс-президента, і з уже традиційним впливом «телефонного права» на судові розгляди, фігурантами яких виступають політики. Це також означало, що він був потенційним свідком будь-яких майбутніх розслідувань щодо зловживання владою або переслідування політичних опонентів колишнім главою держави.
В інтерв’ю Global Voices Євгенія Моторевська [10] [укр], українська журналістка-розслідувач Слідство.інфо [5] та авторка розслідувань про Чауса, зазначила, що в Україні було кілька сторін, зацікавлених у місцеперебуванні Чауса:
Його швидке повернення в Україну цікавить чинного президента Володимира Зеленського. Микола Чаус є цінним свідком однієї з кримінальних справ, в якій також фігурував екс-президент України Петро Порошенко. Порошенко зараз є головним суперником Зеленського. Чинна влада неодноразово заявляла про намір притягнути Порошенка до кримінальної відповідальності.
Моторевська каже, що зникнення судді «також може бути зручним для екс-президента Порошенка», оскільки це відверне увагу від поточного розслідування його власної діяльності.
Тиша з Києва
Повернення Чауса в Україну багато хто вважав вигідним для команди Зеленського – до тих пір, поки він не був викрадений 3 квітня 2021 року. Ймовірне викрадення може викликати дискомфорт як для Зеленського, так і для його молдавської колеги, президентки Майї Санду.
ЗМІ обох країн зараз припускають [11] [рос], що викрадення судді могло бути організовано спільно спецслужбами України та Молдови з мовчазного благословення як офісів Санду, так і Зеленського. Однак будь-які докази, що підтверджують ці твердження, ще не з’явились.
Джерела в Міністерстві закордонних справ Молдови повідомили нам, що через два тижні після зникнення Чауса президентка Санду зробила щонайменше три спроби зв'язатися з українським колегою по телефону для обговорення інциденту, але їй так і не вдалося.
У той же час київські чиновники заперечують будь-який зв’язок із зникненням Чауса. Прес-секретар Головного управління розвідки України Андрій Черняк назвав [12] [рос] викрадення «провокацією російських спецслужб».
Підозрювані
Поки українська влада спростовує звинувачення, Молдова активно збирала докази щодо причетних до викрадення в рамках активного кримінального розслідування. Цей репортер зміг переглянути деякі деталі справи. На основі цих матеріалів та інших відкритих джерел, якими користуються репортери RISE Moldova та Слідство.інфо, можна зробити кілька висновків.
По-перше, молдавські криміналісти, мабуть, змогли простежити пересування більшості підозрюваних, від їх прибуття з України до Молдови та до виїзду з молдавської території.
Як факти, зібрані офіційним кримінальним розслідуванням, так і інформація, отримана нашою міжнародною групою журналістів-розслідувачів, свідчать про те, що викрадення було спецоперацією, запланованою принаймні за кілька місяців до цього. Станом на 20 квітня наша команда змогла знайти та ідентифікувати п’ять підроблених українських паспортів, власники яких залишили Молдову 3 квітня – у день викрадення Чауса.
Насправді в операції зникнення могли брати участь як особи, які прибули з України в лютому-березні 2021 року, так і особи, які кілька років проживали в Кишиневі. Серед них – Сергій Сметанюк, військовий аташе посольства України в Молдові. Він оперативно виїхав з Молдови до України на транспортному засобі з дипломатичними номерами через кілька годин після того, як стало відомо, що Чаус зник. Слідчі вважають, що викрадена людина могла знаходитися в транспортному засобі. Досі Україна не задовольнила клопотання Кишинева [13] [рос] про зняття недоторканності дипломата, щоб його могли допитати слідчі.
Команда журналістів-розслідувачів перехресно перевірила інформацію про близько 20 потенційних підозрюваних, яку надали джерела, близькі до молдавського розслідування щодо офіційних відкритих державних реєстрів України. Деякі з цих осіб раніше працювали в українських правоохоронних органах.
Офіційна кримінальна справа також включає факти, виявлені командою RISE Moldova та Слідство.інфо, які були опубліковані під час другого розслідування [2] [анг], оприлюдненого після зникнення Чауса. Серед них – подвійне громадянство одного з підозрюваних з України у справі про викрадення, який має причетність до української розвідки.
Загалом матеріали кримінальної справи заповнені фактами, які виявили журналісти-розслідувачі. Наприклад, є фотознімки з десятків камер відеоспостереження, записи яких з дня зникнення Чауса були проаналізовані нашою командою.
Справа з політичними наслідками
Окрім офіційного розслідування, парламент Молдови також вивчає ключові факти прибуття Чауса до Кишинева та його подальшого зникнення. Молдавські законодавці навіть створили спеціальний слідчий комітет [14] [анг] з цього питання.
На спеціальному засіданні комітету за закритими дверима нещодавно були заслухані свідчення представників правоохоронних органів Молдови; цього репортера також запросили [15] [мол] розповісти про спільне розслідування. Законодавців особливо зацікавила методологія розвідки з відкритим кодом (OSINT), яку група журналістів використовувала для збору доказів для звіту про розслідування справи щодо викрадення під назвою «Суддя за контрабанду» [2][анг].
Члени парламенту були вражені тим, що буквально за кілька днів журналістам з Молдови та України вдалося зібрати відеодокази з камер відеоспостереження, перевірити записи виїздів десяти підозрюваних осіб у справі про викрадення, переглянути їх біографії та попередній досвід роботи і навіть розкрити фальшивий паспорт, яким користувався один із підозрюваних. Деякі підозрювані особи навіть коментували [16] [укр] розслідування (відео українською мовою).
Джерела, близькі до офіційного молдавського розслідування, повідомили цьому репортерові, що, на жаль, «замість того, щоб зміцнювати співробітництво між Києвом і Кишиневом, українські спецслужби необачно діяли самостійно, не проінформувавши молдавську сторону, і через це система безпеки Молдови загалом виглядала погано».
Один із членів спеціального парламентського комітету зазначив у коментарі GV, що «в нинішньому політичному кліматі цей інцидент грає на руку Кремлю і «кремлівцям» [17] [анг] (термін, який використовується для опису молдавських політичних гравців, які підтримують російську владу)».
За словами законодавця, який попросив залишитися анонімним через поточне розслідування справи Чауса,
… для відновлення довіри українська сторона повинна або визнати свою участь у цій суперечці, або допомогти у встановленні справжніх винуватців та їх керівників, які можуть бути пов'язані з викраденням. Підтвердження може бути державним або приватним, але воно повинне містити істотну інформацію, здобуту за допомогою правоохоронних каналів.
Експерти, які спілкувалися з цим репортером, вважають, що викрадення судді може призвести до тимчасового похолодання двосторонніх відносин між Молдовою та Україною.
Незалежно від результатів, історія втечі українського судді Миколи Чауса до Молдови та його подальше зникнення демонструють ризики для регіональної безпеки від зловживання елітою правоохоронними та судовими повноваженнями заради особистої вигоди.
Олексій Тулбуре, директор Інституту усної історії Молдови, вважає, що дві країни «мають можливість шукати спільні рішення подібних проблем (таких як сепаратизм) і встановлювати спільні пріоритети у внутрішній та зовнішній політиці, а також налагоджувати взаєморозуміння між главами держав. Втратити таку можливість було б неприпустимо».