[1]Марш українських жінок, Київ, Україна. Фото ООН Жінки/Володимир Шуваєв на Flickr [2], CC BY-NC 4.0 [3].
За роки, що минули після великих громадянських і політичних потрясінь [4] [анг], Україна домоглася скромних успіхів у викритті корупції [5] [анг] і оцифруванні державних послуг [6] [анг] для громадськості, хоча і не без деяких перешкод [7] [анг] на цьому шляху. Незважаючи на ці успіхи, громадянські свободи і статус прав людини в країні залишаються нестабільними.
У новому моніторинговому звіті [8] [анг] Правозахисного центру ZMINA основна увага надається поточному переслідуванню активістів і правозахисників в підконтрольній уряду частині України. У документі фіксуються ключові тенденції і висвітлюються найгучніші випадки тиску на громадянське суспільство у січні-березні 2021 року.
У звіті, підготовленому разом з Гельсінським комітетом Нідерландів за фінансової підтримки Європейського союзу, стверджується [8] [анг], що в першому кварталі 2021 року було зареєстровано загалом 30 випадків переслідування за громадянську діяльність порівняно з 26 випадками за аналогічний період 2020 року.
В умовах децентралізації, мобілізації зусиль у солідарній боротьбі з наслідками пандемії COVID-19 та соціально-економічних потрясінь, проблема переслідування активістів та правозахисників, а також безкарності за такі переслідування набуває дедалі більшого значення для просування і дотримання стандартів прав людини і захисту громадських інтересів.
[9]Фізичні напади, пошкодження майна та залякування є одними з ключових загроз для активістів в Україні. Інфографіка від ZMINA, скріншот з моніторингового звіту zmina.ua [10].
Серед інцидентів, що трапились в перші три місяці 2021 року, найбільш поширеними були фізичні напади, руйнування або пошкодження майна активістів, а також спроби залякування (по шість випадків в кожній категорії). Крім того, ZMINA зафіксувала п'ять випадків наклепницьких кампаній, три спроби перешкодити мирному зібранню, два випадки судового переслідування, один випадок порушення конфіденційності і один випадок обшуку без законних підстав.
[11]Які види діяльності є найбільш ризикованими? Інфографіка від ZMINA, скріншот з моніторингового звіту zmina.ua [10].
У звіті наголошується [8] [анг], що деякі з найбільш ризикованих дій, за які переслідували правозахисників, пов'язані з роботою з питань боротьби з корупцією, правами ЛГБТК і правами жінок. ZMINA зафіксувала по три випадки переслідувань в кожній категорії, автори визнають, що «важко визначити один захід активістів як найбільш ризикований», оскільки вони часто збігаються. По одному випадку переслідування активістів було зареєстровано за протидію незаконному будівництву, захисту навколишнього середовища, підтримку і захист прав пацієнтів і захист прав журналістів.
Цифрові загрози
У звіті також задокументована низка цифрових загроз громадським активістам і журналістам. Digital Security Lab [12] [укр], некомерційна організація із захисту цифрових прав в Україні, яка відстежує такі інциденти і надає допомогу постраждалим, зафіксувала 25 окремих випадків за перші три місяці 2021 року: шість в січні, дванадцять в лютому і сім у березні.
Моніторинг зафіксував 10 фішингових атак (одна з яких була великомасштабною на Telegram у січні 2021 року); сім випадків крадіжки, скидання або повторного використання паролів акаунтів активістів; три випадки перехоплення текстових повідомлень (зазвичай використовуються для обходу двофакторної аутентифікації), два випадки злому веб-сайтів, а також блокування контенту або тимчасове блокування акаунтів в соціальних мережах. Кілька активістів також повідомили, що отримували повідомлення із залякуванням та погрози по цифрових каналах.
Хто загрожує українським активістам?
У звіті ZMINA виокремили кілька основних типів суб'єктів, які перешкоджають роботі громадських активістів і правозахисників. До них належать законодавці, які обговорюють або ухвалюють закони, які є дискримінаційними щодо громадянського суспільства, наприклад, законопроекти, які прирівнюють захист інтересів до лобіювання, які вводять позначення «іноземних агентів» в російському стилі або загрожують праву на мирні зібрання та свободу об'єднань. Низка випадків у звіті стосується правоохоронних органів і, зокрема, непропорційної реакції поліції під час мирних мітингів протесту.
Також надходять численні повідомлення про судовий тиск, а саме про розслідування та судові процеси щодо гучних кримінальних справа за участю правозахисників і громадських активістів, порушених державними прокурорами або приватними особами. З іншого боку, дослідники підкреслюють безкарність нападів на правозахисників: давні розслідування декількох гучних справ про напади на активістів (таких як Катерина Гандзюк [13] [анг] або Ірина Ноздровська [14] [анг], обидві загинули) так і залишаються нерозкритими уже багато років.
Одна з авторок доповіді ZMINA Анастасія Москвичова заявила [15] [укр] радіостанції «Громадське радіо», що безкарність залишається ключовою перешкодою для роботи правозахисників в Україні.
Зараз більше уваги привертають напади на активістів, тож, можливо, саме тому кількість повідомлень зростає. Але статистика дуже невтішна.
Москвичова вважає [16] [укр], що тим паче важливо підвищувати поінформованість про загрози і перешкоди для активістів в Україні, оскільки «мета переслідування – змусити їх замовкнути та припинити свою діяльність».
Останній звіт ZMINA читайте повністю тут [8].