Мурал на честь Марії Ефігенії Васкес, створений колективом «Іскра» в місті Попаян, використаний з дозволу.
Ремарка редактора: цей короткий нарис є частиною поглибленого висвітлення загроз проти корінних журналістів у Кауці (Колумбія). Перша історія [1] [анг] охоплює безкарність щодо злочинів проти репортерів, а друга [2] [анг] — контекст корінних народів та їх боротьбу за висвітлення земельних конфліктів.
Це була звичайна неділя, без жодного натяку на неприємності. Марія Ефігенія Васкес Астудільо та її партнер Джон Міллер, обидва корінні репортери з півдня Колумбії, взяли свою камеру та пішли до заповідника корінного населення Коконуко.
Робота Міллера полягала в тому, щоб зафіксувати протест громади корінного населення Коконуко та їх подальшу зустріч із спеціальним підрозділом цивільної служби безпеки (ЕСМАД). Події відбувалися в заповіднику Коконуко, в Пурасе, маленькому містечку за кілька годин від великого міста Попаян.
Міллер сказав Global Voices, що йому та Ефігенії Васкес зателефонували люди з їхнього району, щоб задокументувати можливі зіткнення з поліцією. Громада Коконуко зібралася, щоб протестувати проти приватного туристичного проекту, очолюваного Дієго Ангуло, на території серця свого заповідника (ресгуардо, іспанською), який є колективною власністю відповідно до колумбійського законодавства [3] [ісп].
Вранці 8 жовтня 2017 року пара була біля входу в Agua Tibia N.2, у заповіднику, де також розташована компанія Angulo з екотуризму, спа та термальних ванн під назвою Centro de Turismo y Salud Termales Agua Tibia [4] [ісп].
Міллер сказав, що не відволікаючись та зосереджено, записував за допомогою їхнього обладнання, як його навчила Васкес, протистояння між поліцією та корінним населенням. Близько 15:00 Васкес запропонувала їм повернутися додому, щоб подбати про її трьох дітей.
Коли вони спускалися з гори, вона раптом подивилася на нього і сказала: «Я йду сюди». Вона пішла на інший бік гори. Міллер продовжив запис.
Він зняв члена ЕСМАД, який стріляв, але не міг побачити ціль, а згодом почув, як члени громади кричали на допомогу. Відразу ж він відклав камеру й почав шукати, звідки лунають крики.
Джон Міллер (праворуч) показує автору (ліворуч) гору, де Ефігенія була вбита збройними силами. Фото Вілліана Мавісой Мучавісой, використане з дозволу.
Він був шокований, коли побачив тіло Васкес, яке лежить на землі, і підійшов до неї разом з іншими членами громади. На дорозі внизу ЕСМАД все ще боровся з людьми і унеможливлював проїзд карети швидкої допомоги.
Водій, який проїжджав повз, відвіз Васкес до карети швидкої допомоги, щоб вони доставили її до найближчої лікарні. Однак у маленькому містечку не вистачало обладнання, тому її відвезли на Кауку Попаяна в лікарню Святого Йосипа.
У цей час Васкес сказала: «Будь-ласка, не дай мені померти» і «Не кажи моїм батькам, що сталося». Через кілька годин медсестра сказала Міллеру, що її не змогли врятувати. Він був спустошений — його кохана та колега померли від кульових поранень. Наступного дня Інститут юридичної медицини підтвердив [5] [ісп] її смерть від пострілу.
Васкес Астудільо, репортерка Радіо корінних народів Renacer Kokonuko [6] [ісп], колишній охоронець з числа корінних народів і мати трьох дітей, померла, повідомляючи про боротьбу її громади за повернення своєї землі. Хоча це було чотири роки тому, її смерть надихає співтовариство продовжувати боротьбу за свої заповідники та колективну власність.
Боротьба за землю предків
Відновлення земель має основне значення для Коконуко, тому що їхня ідентичність сягає корінням у Мати-Землю.
Сульма Яс, спадковий авторитет Коконуко, наголошувала на їхньому зв'язку з Матір'ю-Землею. Вона також сказала, що вони більш віддані захисту Agua Tibia N. 2, оскільки там була убита Васкес, яка розповідала про їхню громадську боротьбу. У 2021 році громади корінних народів, як і раніше, протестують проти наявності термального курорту Дієго Ангуло в їхньому заповіднику.
Зі свого боку, Джо Саука, законний представник Коконуко в Регіональній раді корінних народів Каукі (Cric [7] [ісп], абревіатура іспанською мовою), розповів Global Voices, чому важливо відновити Agua Tibia N.2: «для розширення їх резервації; практикувати традиційні ритуали та вимагати права на територію від імені Ефігенії».
Корінна радіостанція громади Коконоку. Фото Вільяма Мавісой Мучавісой, використане з дозволу.
Оскільки Васкес було вбито під час виконання професійних обов'язків [2] [анг], Фундація свободи преси (FLIP, абревіатура іспанською) повідомила Global Voices, що генеральний прокурор Колумбії має дотримуватися процедури та враховувати агресію ЕСМАД проти журналістів [8] [анг].
Офіс Генеральної прокуратури електронною поштою відповів на запит Global Voices, повідомивши нас, що проти поліцейського агента відкрито дисциплінарне провадження за таку поведінку: «додаткове обмеження прав та невиконані обов'язки».
Хоча для Васкес справедливість здається далекою, її спадщина живе. Троє дітей пам’ятають її як віддану матір, захоплену своєю роботою на радіостанції та віддану своїй громаді корінного населення.
Її мати, Ільда Астудільо, була щаслива, тому що її донька стала тим, ким мріяла: телеведучою. Її батько, Луїс Васкес, продовжує надихатися її мріями вивчати журналістику та юриспруденцію, які їй не вдалося здійснити.
Джон Міллер, її партнер у роботі та житті, сказав, що, незважаючи на цю фатальну подію та ризики, з якими стикаються комунікатори корінного населення на Кауці, він продовжить репортаж із Agua Tibia N.2. «Як сказала Марія Ефігенія Астудільо: «Як я можу втекти, я повинна бути сильною, мати особистість, і я не можу дозволити себе перемогти», — сказав він, згадуючи.
«Ми повинні діяти відповідно до наших думок», — додав Джон.