Шпигунські програми та механізми контролю над ЗМІ обмежують доступ до інформації в Узбекистані та Казахстані. Фото надано: Blogtrepreneur [1] (CC BY 2.0 [2]).
Бути журналістом в Узбекистані та Казахстані стає дедалі важче. Лише цього місяця іноземній журналістці Агнешці Пікулицькій відмовили у в’їзді в Узбекистан, журналісти та активісти стали мішенню державних служб безпеки Казахстану, а уряди використовували нові правила локалізації даних як інструменти свавільної цензури.
Пікулицька повернулася до Польщі. Журналістку, яка була офіційно акредитована в країні і отримала дозвіл на проживання в Узбекистані протягом останніх трьох років, служби безпеки швидко доставили в аеропорт після того, як їй відмовили у в'їзді на казахстансько-узбекському кордоні. Її назвали персоною нон грата і заборонили в'їзд в країну.
Заборона була запроваджена після місяців тиску на Пікулицьку, яка працює журналісткою-фрілансеркою і пише книгу про Узбекистан. У лютому їй не продовжили акредитацію, і вона публічно звинуватила чиновника МЗС у сексуальних домаганнях і тиску. Пізніше міністерство відступило, вибачилося та акредитувало [3] [анг] журналістку. Однак у червні Пікулицька знову зазнала аналогічного тиску [4] [анг].
Пікулицька сказала, що цей інцидент відображає певну тенденцію в Узбекистані, яку президент Шавкат Мірзійоєв приховував під своїми планами щодо реформ. «На жаль, таким буде другий термін уряду Мірзійоєва», – сказала вона в коментарі Eurasianet [5] [анг].
Проте, здається, рішення остаточне. «Узбецька влада поки не розкрила причину моєї заборони на в'їзд, але я знаю, що посольство Польщі надіслало офіційний запит, і ми досі чекаємо відповіді», – сказала Пікулицька в інтерв'ю Podrobno.uz [6] [рос].
У своєму інтерв’ю Пікулицька наголосила на перешкодах, з якими вона зіткнулася під час тривалого та напруженого процесу акредитації преси в Узбекистані. В інших контекстах, від Лівану до Афганістану, влада була менш вимогливою.
Після введення заборони, Пікулицька підкреслила непередбачуваність своєї долі, оскільки її ніколи не попереджали про те, що вона буде під пильною увагою. «Мене ніколи не зупиняла поліція — мені ніхто не казав, що я порушую будь-які закони», – сказала Пікулицька для Podrobno.uz.
Apple і Facebook в Казахстані
23 листопада Apple подала позов [7] [анг] проти ізраїльської NSO Group, компанії-розробника шпигунського програмного забезпечення, яке використовувалося для стеження за журналістами, активістами і політиками у всьому світі. Розслідування проекту Pegasus [8] [анг] у липні 2021 року виявило масовий характер спонсорованого державою стеження в усьому світі.
У той же час Apple надсилала електронні листи своїм користувачам, які могли бути мішенню шпигунського програмного забезпечення Pegasus. Айсана Ашим, засновниця онлайн-журналу The Village Kazakhstan, опублікувала електронний лист, в якому йдеться про те, що «[спонсоровані державою зловмисники], ймовірно, націлені на вас через те, ким ви є або чим займаєтесь». Десятки інших журналістів та активістів повідомили, що отримали такий самий електронний лист від Apple.
Лише тижнями раніше уряд Казахстану заявив [9] [рос], що досяг угоди з Meta, раніше відомою як Facebook, яка дозволить йому отримати доступ до системи звітності про контент соціальних мереж [10] [анг].
Однак, Мета спростувала цю заяву [11] [анг], підкресливши, що їхня політика є послідовною для всіх країн.
«Локалізація даних» — більший контроль на відстані простягнутої руки
На початку цього року Казахстан ухвалив нове законодавство про «локалізацію даних», згідно з яким компанії соціальних мереж вимагають протягом 24 годин видаляти контент, позначений місцевою владою як потенційно шкідливий для дітей. Компанії, які не виконують вимоги, можуть бути закриті.
Чиновники обґрунтували законопроект тим, що він захищатиме права дітей [12] [анг].
У минулому інтернет-гіганти демонстрували опір [13] [анг] таким заходам моніторингу та контролю контенту, але хитрі місцеві закони можуть стати нездоланними перешкодами в майбутньому.
Локалізація даних стала гарячою темою в Центральній Азії.
24 жовтня Мірзійоєв виграв свої другі президентські вибори, набравши 80% голосів. Спостерігачі зазначили [14] [анг], що на виборах не було справжньої конкуренції та зафіксували декілька процедурних порушень.
Через кілька днів, 3 листопада, головне регулююче агентство з питань зв'язку Узкомназорат заблокувало [15] [анг] доступ до кількох онлайн-сервісів [16] [анг] через відсутність зареєстрованого офісу в країні. Популярні месенджери та соцмережі – Telegram, Facebook, Instagram та LinkedIn, були недоступні [17] [анг] приблизно одну годину.
Мірзійоєв швидко звільнив [18] [анг] голову Узкомназорату за його «одностороннє і помилкове» рішення. Однак лише кілька місяців тому президент підписав нову політику локалізації даних [19] [рос], яка вимагала від постачальників онлайн-послуг фізично зберігати персональні дані громадян Узбекистану в країні.
Хоча відновлення доступу до соціальних мереж було розцінено деякими спостерігачами як «перемога» [20] [анг], інцидент більше схожий на силовий хід Мірзоєва, спосіб повідомити громадськість, що саме він контролює комунікаційні мережі країни, також доступ до популярних додатків і соціальних мереж.