Обов'язкова вакцинація: Фото The Focal Project на Flickr, CC BY-NC 2.0.

[Усі посилання в публікації ведуть на сторінки англійською мовою].

В той час, коли варіант Omicron вірусу COVID-19, схоже, готовий спровокувати нову хвилю пандемії, кілька країн Карибського басейну зараз борються з різким зростанням кількості випадків зараження на варіант Дельта з високим ступенем інфікування. У поєднанні з високим рівнем нерішучості щодо вакцинації, відповідно низьким рівнем вакцинації, нестримною дезінформацією в соціальних мережах та економічними труднощами, що посилюються повторними карантинними обмеженнями, протягом деякого часу регіональна сцена була підготовлена для заворушень, які розігруються через вимоги до вакцинації.

Ще в серпні, після того як уряд Сент-Вінсента та Гренадін запропонував внести поправки до Закону про охорону здоров'я, щоб зробити вакцинацію обов'язковою – принаймні для передових державних службовців – прем'єр-міністр Ральф Гонсалвес отримав травму голови, коли представник громадськості закидав його камінням по дорозі до парламенту. Через місяць, коли кількість вакцинованих громадян становила лише 12 відсотків, членів опозиції та недоброзичливців уряду було заарештовано у зв'язку з цим інцидентом, що додало цій проблемі політичного забарвлення і виявило порушення свободи слова.

Наприкінці листопада протести проти обов'язкової вакцинації у французькому Карибському басейні стали запеклими і потрапили в заголовки міжнародних газет після того, як Франція запропонувала обов'язкову вакцинацію – крок, який не був успішним, враховуючи, що ці французькі заморські території демонструють вищий рівень економічної нерівності, ніж материкова Франція.

На Мартиніці громадяни, які виступали проти обов'язкової вакцинації медичних працівників, забарикадували вулиці, спалюючи автомобільні шини; Надходили також повідомлення про те, що демонстранти стріляли у поліцейських та журналістів. Тим часом у Гваделупі тисячі людей протестували проти цих заходів, що спонукало Францію скерувати сили безпеки, щоб спробувати придушити заворушення, хоча зараз тривають розмови щодо взаємодії з місцевим населенням для надання їм більшої автономії.

На південному краю архіпелагу, щоденна кількість хворих у Тринідаді і Тобаго перевищує (хоча і не зовсім досягає) позначки в 1000 осіб, але під час передвиборчої кампанії та прийдешніх різдвяних свят, більш високий рівень заражень є лише питанням часу. 30 листопада, одразу після демонстрацій на Мартініці та Гваделупі, натовпи людей, які виступають проти «насильницьких ударів», зібралися в Королівському парку Саванна в Порт-оф-Спейн на знак протесту, який отримав назву «Виштовхни вівторок».

За п'ять днів до цього, 25 листопада, прем'єр-міністр Кейт Роулі звернувся до країни щодо COVID-19. Люди очікували, що він оголосить про жорсткіші обмеження – чого не сталося, – але дехто сприйняв його розповідь про генезу пандемії, поточну місцеву ситуацію, зростання глобального рівня інфікування та згадки про те, що роблять інші країни, як завуальовану загрозу обмежень. Деякі країни, такі як Австрія, вже пішли шляхом обов'язкової вакцинації, тоді як інші, наприклад Німеччина, швидше за все вчинять аналогічно. У Нью-Йорку також запроваджено обов'язкову вакцинацію для приватних роботодавців.

Країни Карибського басейну вже роблять кроки у цьому напрямку. У Трінідаді та Тобаго законодавчо закріплені «безпечні зони», зокрема ресторани, бари та зали для виступів, із входом лише для вакцинованих людей. Гайана зробила те саме, вимагаючи COVID-сертифікати для входу в громадські будівлі, банки, супермаркети і школи, і більшість членів Карибської спільноти (КАРІКОМ) запровадили суворі правила в'їзду на кордоні, як для своїх громадян, так і для іноземців. Нещодавно на Ямайці і в Антигуа і Барбуда були запроваджені системи, за допомогою яких лише вакциновані відвідувачі могли відвідувати спортивні заходи.

Тим часом, колишній прем'єр-міністр Тринідада та Тобаго Басдео Пандай нещодавно рекомендував розділити вакцинованих та невакцинованих громадян. Це стратегія, яка реалізується урядом Сент-Вінсенту та Гренадін з метою захисту свого населення та збільшення кількості вакцинацій, та усунення від роботи деяких категорій державних службовців, які залишаться невакцинованими після 3 грудня, «Дня розлучення». Це політика, проти якої продовжують протестувати місцеві вчителі.

У деяких регіонах питання обов'язкової вакцинації – політична гаряча картоплина. Навіть з урахуванням низького рівня вакцинації на Ямайці та стрімкого зростання показників інфікування (за оцінками, лише 17 відсотків населення країни повністю вакциновані), лідер опозиції Марк Голдінг категорично проти обов'язкового щеплення. Навпаки, Ямайська асоціація адвокатів стверджує, що немає закону, який забороняє роботодавцям у державному чи приватному секторі наполягати на виконанні своїх наказів. Тим часом, прем'єр-міністр Барбадосу Міа Моттлі заявила, що не планує виконувати вимоги щодо вакцинації, оскільки впевнена, що барбадосці діятимуть правильно. За її оцінками, рівень вакцинації в країні становить близько 60 відсотків.

У звіті Зейді Нойфвіл в Stabroek News, яку вважають найвідомішою газетою Гайани, містяться посилання на документ під назвою «Правові виміри обов’язкових/примусових вимог щодо вакцинації проти COVID-19», датований серпнем 2021 року, в якому Організація Східних Держав Карибського басейну (OECS) викладає свою позицію щодо можливого здійснення обов'язкової вакцинації:

Продемонструвавши […], що обов'язкова вакцинація є конституційно прийнятною з урахуванням свободи дій, наданої на користь імперативів охорони здоров'я, стверджується, що роботодавці могли виправдати таку вимогу в контексті пандемії […]

Але багато людей, які протестують проти таких заходів, наприклад, Інгрід Бессаріон, медсестра з Гваделупи, не обов'язково так вважають; для них це і свобода вибору, і питання прав людини. У відеоінтерв'ю під час однієї з акцій протесту, яке розповсюджувалося у соціальних мережах, вона пояснила:

Я борюся зі своєю країною за свою країну. Справа не тільки в тому, що нас змушують робити щеплення, яких ми не хочемо […], ми виборюємо свої права.

З правами, однак, приходять і обов'язки, і уряди країн Карибського басейну, безсумнівно, розроблятимуть стратегію, як найкраще збалансувати ці два фактори у розпал глобальної пандемії, якій не видно кінця.