Натисніть, щоб зупинити це: в автобусах Узбекистану з'явились кнопки проти сексуальних домагань
Кнопка «стоп» в автобусі. Фото надане: Patrick Wuske на Flickr. (CC BY-NC 2.0).
[Усі посилання в публікації ведуть на сторінки англійською мовою].
Ініціатива неурядової організації з прав жінок в Узбекистані спрямована на боротьбу з переслідуванням жінок у громадському транспорті, щоб поширити обізнаність під час кампанії ООН проти насильства.
В автобусах у Ташкенті тепер є спеціальна кнопка тривоги, яка сповіщає водія про потенційну неправомірну поведінку у салоні. Помітивши, що спрацював сигнал тривоги, водій викликає служби безпеки для розслідування інциденту.
Кампанія стартувала 25 листопада, у Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок, в рамках ініціатив ООН 16 днів активізму, які спрямовані на підвищення обізнаності щодо гендерного насильства.
Активісти НУО «Сарпа» та інших організацій досягли домовленості з місцевою автобусною компанією «Тошшахартранс Хизмат» про встановлення кнопок та надання агітаційних матеріалів для поширення інформації.
Примітно, що винним у переслідуванні загрожує лише потенційний штраф за «образу», оскільки правова система Узбекистану не визнає переслідування карним діянням.
Активісти Sarpa зазначили в Instagram, що законодавчий вакуум продовжує залишатися проблемою.
Кнопки взагалі працюватимуть? Адже в автобусах вже є кнопки аварійної зупинки, якими ніколи не користуються. Поки переслідування не вважається злочином, ми будемо відчувати себе незахищеними законом. І все одно може не вистачити сил, щоб навіть дістатися до кнопки.
Активісти об’єдналися навколо так званої кампанії Frotterizm (від французької frotter — «терти», що стало жаргоном для переслідування в громадському транспорті). Кампанія була організована за підтримки Машав, агентства допомоги уряду Ізраїлю, через посольство Ізраїлю в Ташкенті.
Під час опитування щодо обізнаності про домагання та гендерне насильство близько 20 відсотків респондентів сказали, що не вірять у те, що винних буде покарано і це розчаровує та позбавляє їх бажання шукати допомоги. Активісти сподіваються, що кампанія допоможе підвищити рівень обізнаності та спонукати владу діяти.
Реакція в мережі на цю новину була неоднозначною. У коментарях до публікації в Instagram один користувач побажав, щоб ці кнопки були встановлені у всіх видах транспорту: «Якби [ці кнопки] також були в метро».
Інші користувачі запропонували сегрегацію статей у громадському транспорті як рішення: «Домагання в цій країні закінчаться лише тоді, коли будуть окремі автобуси та вагони метро для жінок». «Нам потрібні окремі місця для жінок, як у Дубаї».
Однак коментатори соціальних мереж побоюються, що кнопка буде використана неправильно, а отже, вона втратить свою важливу роль.
У столиці Узбекистану проблема переслідувань у громадському транспорті актуальна. Близько 60 відсотків респондентів під час опитування зазначили, що стали жертвами переслідувань у автобусах чи метро. Важливо, що проблема стосується і чоловіків, і жінок.
Під час опитування активісти також запитали, чи знають респонденти про заходи щодо запобігання або протидії переслідуванню, але близько 93% з них відповіли «ні».
Законів щодо запобігання домаганням та гендерному насильству в Узбекистані небагато і вони в основному неефективні. Культурні та соціальні традиції зазвичай вказують пальцем на жертву у випадках домашнього насильства та нападу.
Кампанія Frotterizm могла б допомогти підвищити рівень обізнаності з цього питання, але уряд і суспільство загалом зобов’язані стигматизувати та ефективно протидіяти переслідуванням і насильству.
