Зоран Заєв залишає офіційну будівлю уряду Республіки Північна Македонія. Фото Уряду Республіки Північна Македонія, суспільне надбання.

Оголосивши [анг] про своє рішення 31 жовтня, Зоран Заєв 22 грудня 2021 року подав [мак] прохання про відставку з посади прем'єр-міністра Північної Македонії, ініціювавши конституційні процедури відставки прем'єр-міністра та уряду та надання мандату на формування нового уряду. Наступного дня парламент на пленарному засіданні підтвердив його відставку.

У тексті заяви про відставку [мак], опублікованій на сайті уряду, Заєв зазначив, що зробив цей «логічний крок» як спосіб «взяти на себе відповідальність» за погані результати своєї партії на місцевих виборах [анг] у жовтні. Він також пішов з посади лідера правлячої партії, оголосивши про те, що покидає велику політику. Після відставки Заєва президент Стево Пендаровскі [укр] доручив новому представнику парламентської більшості сформувати уряд.

Поки ми дивимося на конституційні процедури та оцінюємо керівництво Зорана Заєва, варто згадати, що він є першим прем'єр-міністром в історії Північної Македонії, який пішов у відставку, коли його партія ще була при владі (насправді, Бранко Црвенковський, ще один соціал-демократ, пішов з посади лідера партії та прем'єр-міністра у 2004 році, але з метою балотування на посаду президента країни.)

Заєв був дуже цікавим політиком і привернув увагу громадськості. Вперше його було обрано лідером партії вісім років тому у складі команди. Він був кандидатом у лідери, а нинішній міністр оборони Радміла Шекерінська [укр] була кандидатом у його заступники. Дует очолював партію під час політичної кризи, пов'язаної з прослуховуванням [анг], переговорами щодо Пржинських угод та достроковими парламентськими виборами у 2016 році. Передвиборні обіцянки Заєва полягали в тому, щоб відновити демократію та свободу, привести країну в НАТО та ЄС та покращити якість життя свого народу.

Нікола Груєвський та його ВМРО-ДПМНЕ мали сильну владу в уряді та державних установах; це був авторитарний режим, який Європейська комісія назвала окупованою державою. Для кожного громадянина, який прожив день у такому страху, або майже для 20 000 осіб, чиї телефони прослуховувалися [анг], повернення демократії та свободи мало першочергове значення. Свою основну обіцянку – зробити Північну Македонію більш демократичною та вільною, Заєв виконав найбільше.

Після того, як у січні 2017 року стало зрозуміло, що Груєвський не може сформувати уряд, його партія організувала переслідування громадянського суспільства та активістів, склавши довгий список для «екзекуції» [анг], який налічував до 170 видатних політичних та громадських лідерів та осіб, які формують громадську думку. Він заборонив будь-яку передачу влади та підтримав штурм парламенту 27 квітня 2017 року [анг]. Розлючений натовп напав на людей і побив їх, фактично змусивши Заєва заплатити власною кров'ю за обрання прем'єр-міністром.

Побачивши, як Груєвський використовував етнічну напруженість для нагнітання страху перед етнічними македонцями, Заєв зрозумів, що цей страх може бути зменшений лише за подальшого об'єднання суспільства та забезпечення безпеки країни. Найкращою гарантією цього було об'єднання під спільними цілями, зокрема це вступ до НАТО [анг] та ЄС [анг], і справжня міжетнічна інтеграція, що призвело до нової державної політики «Єдине суспільство для всіх». Він також підтримав це, звернувшись до всіх громадян та етнічних груп, представляючи кандидатів на посаду мера у традиційно албанських муніципалітетах, одночасно просуваючи політиків, соціал-демократів – представників етнічних меншин на високі посади в партії та уряді. Це був новаторський підхід для Північної Македонії, який продемонстрував здатність Заєва дивитись на речі глобально.

Його політичний інстинкт лідера опозиції щодо встановлення дружніх відносин та створення альянсів успішно трансформувався у бачення, якому він присвятив свої перші три роки на посаді прем'єр-міністра, вирішуючи відкриті проблеми країни. Йому пощастило, що це бачення поділяв колишній прем'єр-міністр Греції Алексіс Ципрас [укр]. Преспанська угода [укр] була ефективним вирішенням проблеми назви країни з Грецією, але вона також стала основою для вступу Північної Македонії до НАТО та виконання одного з її національних пріоритетів майже через три десятиліття після здобуття незалежності.

Перша спроба Заєва побудувати хороші відносини була з Болгарією та призвела до договору про дружбу, добросусідство та співпрацю, який він підписав зі своїм болгарським колегою Бойко Борисовим 1 серпня 2017 року. Угода про дружбу прискорила зміцнення двосторонніх відносин та полегшила торгівлю [анг], але ще не принесла результатів, оскільки Болгарія наразі блокує [анг] вступ Північної Македонії до ЄС.

Остання спроба побудувати дружбу була пов'язана з його вірою та релігійним минулим. Будучи «істинним чадом» невизнаної Македонської Православної Церкви [укр], Заєв звертався до Вселенського Патріархату [укр] і відвідував його, налагоджуючи взаєморозуміння та закладаючи основу для визнання Македонської Православної Церкви. Хоча це був ще один новаторський підхід, досягнути результатів буде нелегко.

Вступ Північної Македонії до НАТО став рекордним у багатьох аспектах. Після остаточного вступу до НАТО, країні вистачило лише 18 місяців, щоб повністю інтегруватися до альянсу [анг]. Це був успіх уряду, за який Заєв мав завдячувати Радмілі Шекеринській [укр], оскільки це входило до її обов'язків віце-прем'єра та міністра оборони. Заєв визнав Шекеринську міністром, який найбільше послужив країні за п'ять років його перебування на посаді прем'єр-міністра.

Соціал-демократичний уряд Заєва працював над тим, щоб скасувати багато обмежувальних заходів режиму Груєвського, зокрема політику щодо абортів [анг] та прав жінок [анг]. З моменту включення до виборчих списків у 2020 році жінки-заступника голови партії разом із Шекерінською та керівниками (чоловіками та жінками), у цій сфері було досягнуто значного прогресу. Ще багато можна зробити щодо прав жінок. Однак у традиційному суспільстві, дуже закритому для багатьох сучасних цінностей ліберальної демократії, невеликі кроки, мабуть, є добрим підходом.

За час перебування на посаді Заєва також відбулося покращення прав працівників: мінімальна заробітна плата була подвоєна, а з січня 2022 року неділя стала вихідним днем.

Зоран Заєв головує на засіданні уряду 22 грудня 2021 року. Фото Уряду Республіки Північна Македонія, Public Domain.

Справедливо буде сказати, що Заєв не був застрахований від скандалів. Багато було таких, які заплямували партію і, зокрема, уряд. Серед них була так звана [анг] справа Рекета [анг], Національне агентство з європейських освітніх та мобільних програм [мак], справа Рашковського [анг], але йому самому, партії та уряду вдалося фактично відмежуватися від тих, хто став фігурантом розслідувань та обвинувачень, таким чином поклавши край безкарності партійних чиновників, яка процвітала за часів Груєвського.

Зрештою, свідченням того, наскільки вільним є суспільство, є те, як ставляться до критиків влади, на відміну від того, що було за часів Груєвського. Протягом усього терміну перебування Заєва на посаді прем'єр-міністра було багато випадків, коли певні призначення викликали серйозну критику у суспільстві. Наприклад, призначення Дарко Лєшоскі [мак] директором знаменитого Фестивалю поетичних вечорів у Струзі чи пропозиція музиканту Бені Шакірі [мак] стати директором Молодіжного культурного центру у Скоп'є. Публічна критика в деяких моментах розглядалася як виправний механізм і змушувала його, уряд та інших обраних посадових осіб від партії відмовлятися від цих рішень. Це був новий і зовсім невідомий підхід, порівняно з періодом Груєвського.

Хоча Заєв вважав, що реакція його уряду на вимоги громадськості є гарною справою та ознакою зростання демократії, проте це завдало шкоди іміджу партії та уряду. Ті, кого замінили, були розлючені та мстиві, а коли інші призначення не скасовувалися, громадяни залишалися розчарованими. Наприклад, на жовтневих місцевих виборах колишній союзник Шакірі балотувався на посаду мера Скоп'є [мак] проти кандидата від соціал-демократів, розсіявши підтримку ліберально налаштованих виборців та виборців із етнічних меншин та сприявши перемозі кандидата, якого підтримали ультраправі опозиційні партії [анг].

На завершення можна сказати, що внесок у розвиток сучасної держави, її демократичний перехід, зміцнення Північної Македонії та її відносин із західними ліберальними демократіями ставить Зорана Заєва в ранг сучасних македонських лідерів-візіонерів, таких як колишні президенти Кіро Глигоров [укр] та Борис Трайковський [укр].