Черкаська ТЕЦ, Черкаси, Україна. Фотографія Антона Галети, CC BY-SA 4.0, за допомогою Wikimedia Commons.

Ця стаття [анг] Назарія Вівчарика з’явилася на OpenDemocracy 15 грудня 2021 року. Вона републікується в рамках партнерства щодо обміну контентом і була відредагована відповідно до стилю GV.

Для директора ТЕЦ Олексія Біди поствугільне майбутнє в Україні є «політичним рішенням», каже він мені, проводячи по вугільній електростанції, яка забезпечує електроенергією 70 відсотків будівель державного сектору та житлових будинків у центральному українському місті Черкаси.

Черкаси, де мешкає трохи менше 300 000 осіб на березі величезної річки Дніпро, що протікає вздовж усієї країни, є одним із багатьох міст, які в основному залежать від вугілля в Україні. Але це може бути поставлено під сумнів через обіцянку президента України Володимира Зеленського COP26 [укр] про припинення використання вугілля до 2035 року. Як ця обіцянка буде реалізована на практиці, ще невідомо, зокрема у Черкасах.

Біда каже, що його ТЕЦ готова замість цього використовувати природний газ, поки це «технічно можливо», хоча це буде «невигідно для нашої компанії та споживачів, буде значне зростання цін».

За словами Біди, для переходу на альтернативну енергетику Черкаській ТЕЦ потрібні інвестиції, а знайти вугілля в Україні їй вже складно. Раніше його забезпечували шахти на Донбасі, але з початком російсько-української війни у 2014 році багато з них зараз перебувають на окупованій території або затоплені. «У нас зараз така ситуація, що гроші на вугілля є, але ми не можемо його купити», – зазначає він.

Підвищення цін для споживачів, проблеми інфраструктури та постачання, технології, інвестиції та політична воля – це лише деякі з проблем на непростому шляху до поствугільного майбутнього України. Дійсно, важко уявити енергетичний перехід у країні, яка часто переживає енергетичні кризи. Але оскільки Україна має припинити використовувати вугілля лише через 14 років, обговорення потрібно розпочати сьогодні.

Краєвид з Черкас

Україна славиться своїм вугіллям, принаймні, так було колись. Видобувний регіон країни, Донбас, забезпечував найякіснішим вугіллям в Радянському Союзі, а згодом у незалежній Україні. За даними Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) [укр], сьогодні, після війни на сході України, близько 39 шахт на Донбасі затоплені. Це виливається у проблеми з постачанням та якістю, і вони вже відчуваються в Черкасах, які мають проблеми із забрудненням та низькими температурами.

«Ситуація в Україні загалом, і тут, у Черкасах, критична», – заявив [укр] нещодавно голова Черкаської міської ради Анатолій Бондаренко. «У нас не вистачає вугілля, а вугілля, яке привезли з Польщі, не має належної теплотворності, тому в наших будівлях часто холодно».

Павло Карась, керівник міської комунальної енергетичної інфраструктури, нещодавно повідомив, що після того, як український уряд відмовився від вугілля, Черкаська вугільна ТЕЦ пропрацює ще 10-20 років, перш ніж її закриють. Компанія Карася працює на газі й опалює значно меншу кількість будинків у місті, але має ТЕЦ, яку можна реконструювати й відновити.

Але нинішні проблеми з опаленням у Черкасах, схоже, затьмарюють довгострокову картину, за словами Віктора Беззубенка, заступника міського голови: «Наша ТЕЦ може працювати і на газі, і на вугіллі, але вони отримують половину необхідного вугілля зараз. – їм потрібно 60 тис. тонн на місяць, а отримують 30 тис. І тому, щоб у місті було тепло, ми повинні використовувати газ, а це відносно дорого».

Справді, Біда каже, що його завод дійсно має кошти на закупівлю вугілля, але не може отримати необхідний якісний матеріал: «Ми звертались до державних шахт, хотіли, як і раніше, закуповувати українське вугілля з Павлограда, але, на жаль, не змогли».

Крім того, запровадження нових ринкових процесів в енергетиці України досі перебуває на початкому етапі та має негативні наслідки, вважає експерт Віктор Куртєв. «Система не збалансована не лише технічно, але й фінансово», – розповідає він, вказуючи на значні борги між українськими енергетичними компаніями. «Система управління енергетикою зруйнована, і тут не лише про олігархів. Це також обов'язок уряду».

Президент Зеленський, зі свого боку, нещодавно закликав український бізнес і ЗМІ припинити поширення новин про проблеми з поставками вугілля та газу. «У якийсь момент наше ангельське терпіння закінчиться, — сказав він, — і для деяких почнеться пекельний період».

openDemocracy звернувся до Міністерства енергетики України з проханням висловити свою позицію щодо зобов’язань країни припинити використання вугілля. У міністерстві заявили, що прихильність України до поступової відмови від вугілля «не містить жорстких зобов’язань і не означає радикальної відмови від вугілля», але призведе до «діалогу між урядом, бізнесом та місцевою владою щодо відмови від вугілля стійким та економічно інклюзивним чином».

Це, за словами міністерства, означатиме припинення «некомпенсованого використання вугілля для виробництва енергії».

Більше вугілля для поствугільного майбутнього

По суті, Україна зіштовхнулася з парадоксом: з одного боку, країні катастрофічно не вистачає вугілля для роботи своїх ТЕЦ, а з іншого, потрібно готуватися до ситуації, коли їй знадобиться радикально менше вугілля, ніж зараз. Тобто, якщо вона планує досягти мети поетапної відмови від вугілля до 2035 року та мети президента щодо кліматичного нейтралітету до 2060 року.

За межами Черкас є слабкі ознаки можливих рішень енергетичної кризи, хоча вони не відповідають зобов’язанням центрального уряду. Місто Ватутіне, де проживає приблизно 15 000 людей і яке знаходиться приблизно в 100 км від Черкас, ось-ось відзначить 25 років з дня закриття вугільних шахт, хоча, як розповідають мені місцеві жителі, досі є підстави подумати про їх відновлення.

Хоча в місті був власний шахтний комплекс, йому не вистачало якості донбаського вугілля, тому Ватутіне також керував фабрикою вугільних брикетів, розповідає шахтар із 20-річним досвідом роботи Василь Черкашин. Ці брикети використовували не лише для опалення міста, але й сіл за його межами. Після закриття шахт наприкінці 1990-х років «вони обвалилися або були затоплені, а брикетний завод розібрали на брухт».

Хоча Черкаська область мала власні запаси вугілля, згодом вона перейшла на російський газ як основне джерело енергії, яке тоді активно рекламували, розповідає колишній депутат облради, який народився у Ватутіному Юрій Громовський. «Спочатку це було нормально, бо [російський] газ був дешевшим. Але потім ми почали обговорювати, чи не повернутися до видобутку вугілля десь поблизу? Зрештою, ми досі імпортуємо вугілля з Південної Америки і так далі».

У менших масштабах село Степанці, що на північ від Черкас, експериментує з альтернативами вугіллю. Для вирішення власних проблем з опаленням тепер село виробляє власні опалювальні пелети з навколишніх лісів.

«Ціна на пелети зараз становить близько 6000 гривень [близько 220 доларів] за тонну. Це дешевше за газ чи електроенергію», – каже голова Об’єднання територіальних громад Черкаської області Володимир Міцук, який нещодавно закликав сільські адміністрації області перейти на альтернативні види енергії.

Степанцівський сільський голова Олександр Яременко розповідає, що хоча пелети не покривають потреби в опаленні всього села – все одно доводиться користуватись газом і вугіллям, – цього року вони перейшли на саморобне паливо, враховуючи проблеми з вугіллям і газом. За його словами, напередодні наступного опалювального сезону 2022 року в селі працюють над переведенням об’єктів бюджетної сфери на альтернативне паливо.

В інших містах області є 33 сонячні електростанції та 13 малих гідроелектростанцій, хоча деякі сонячні електростанції, які підключені до національної електромережі України, не відповідають потребам регіону. «Для деяких людей це бізнес чи просто додаткова фінансова підтримка. Ті, хто має зайву енергію, продають її в центр і отримують за це гроші», – розповідає директор департаменту інфраструктури Черкаської ОДА Сергій Чубан.

Водночас Міністерство енергетики України заявило, що працює над нарощуванням атомної енергетичної потужності країни та інтеграцією альтернативної енергетики. Справді, зараз планують будувати нові атомні генератори [рос] за своїми власними планами разом з американською компанією Westinghouse. У ці плани входить місто Орбіта Черкаської області, де знаходиться недобудований реактор.

Таким чином, поки ціни на енергоносії продовжують зростати, а українці продовжують стикатися з паливною бідністю [анг], Україна залишається в очікуванні нових поставок вугілля та імпорту енергії з Білорусі. Плани українського уряду щодо нової генерації енергії важливі, але поки вони не будуть реалізовані, вони є лише планами.