Дуже мало масових коміксів було створено в Радянському Союзі. Винятки: «Корто Мальтезе в Сибіру», «Золотий будинок Самарканда» та «Супермен: Червоний син». На фото Філіпа Стояновського (CC-BY 2.0) зображено останні видання трьох коміксів, опублікованих у Сербії.

Радянський Союз проіснував 70 років, з 1922 по 1991 рік, і на своєму розквіті охоплював 15 [укр] держав, що простягалися від Балтійського до Чорного моря та до Берингової протоки. Незважаючи на його важливість у світових справах протягом ХХ століття, існує єдина сфера міжнародної культури, в якій СРСР майже не існував: світ коміксів.

У СРСР не було власної індустрії коміксів [анг], тому він не міг створювати історії про себе. І хоча деякі з його союзників публікували деякі комікси, коли вони були частиною Східного блоку [укр], очолюваного Радянським Союзом, за винятком, можливо, випадкових оповідань про Другу світову війну, навіть у них не було жодної великої серії, події якої відбувались в СРСР.

У період з 1947 по 1991 рік, під час холодної війни [укр], популярні американські комікси не давали своїй аудиторії можливості познайомитися з радянськими людьми та їхніми землями, крім кліше «ми проти них».

У той час як американські комікси про супергероїв мали багато історій за участю радянських персонажів, таких як «Чорна вдова» Marvel (Наташа Романова) [рос], лише деякі з них відбувалися в СРСР. Вони нагадували фільми про Джеймса Бонда [укр], але, насправді не стосувались життя за межами обмежених умов, таких як військові об’єкти, Червона площа в Москві, Кремль чи офіси КДБ.

Бази даних фандомів, де перелічені комікси DC [анг] і Marvel [анг], вказують на те, що лише незначна частина масових історій про супергероїв використовує СРСР як місце розташування: близько 286 (183 [анг] + 93 [анг] + 10 [анг]) порівняно з понад 20 291, які діють у США (4 344 [анг] + 15 404 [анг] + 543 [анг]). Співвідношення становить приблизно 70 до 1.

Тентен в країні Совєтів

Перший екземпляр великої серії коміксів з історією розгортається в Радянському Союзі через кілька років після його утворення. Пригоди відомого франко-бельгійського репортера Тентена почалися з оповідання 1929 року «Тентен у країні Совєтів» [укр].

На першій сторінці видання Le Petit Vingtième від 1 травня 1930 року написано «Tintin Revient!» («Тентен повертається!») зі своєї пригоди в Радянському Союзі. Фото: Вікіпедія (добросовісне використання).

Замість того, щоб звітувати, Тентен діє переважно як таємний агент, борючись зі «злими комуністами», які представлені як банда кровожерливих грабіжників, що експлуатують безпорадне, підкорене населення, крадучи їхню їжу та вбиваючи за бажанням. Їх також вважають некомпетентними, нездатними схопити героя, який тріумфально повертається додому до Брюсселя, де його радісно зустрічає натовп.

Як основу для свого першого оповідання про Тентена, автор Ерже [укр] вивчив більшу частину контенту антибільшовицької [укр] брошури 1928 року «Moscou sans voiles» [анг] (Москва розкрита) колишнього бельгійського дипломата Жозефа Дуйє [рос].

Ця історія також, здається, встановила стандарт для зображення «Радянської Росії» – похмурої зимової пустелі з морозним холодом як повторюваним мотивом.

Хоча перший випуск був комерційно успішним, автор вважав цю роботу неякісною та грубою та протягом десятиліть відхиляв запити на перевидання. Ерже погодився на перевидання лише у 1973 році у відповідь на дорогі неліцензійні видання «посередньої якості», які використовували базу шанувальників. У наступні десятиліття епізод, якого раніше уникали, був «нормалізований» як частина збірок та перевиданий у Бельгії і за кордоном у перекладах.

Прихильники коміксів здебільшого вважають цей епізод посиланням у дискусіях, які протиставляють пізніші роботи Ерже. Коментар про хорватське видання 2011 року [хор] на Stripovi.com, форумі/енциклопедії для видання коміксів у регіоні колишньої Югославії, підсумовує загальне враження фан-спільноти:

Šovinistički, imperijalistički, rasistički, avantiristički. Zanimljiv jer pokazuje od kud je Tintin krenuo i ne puno više od toga.

Шовіністичний, імперіалістичний, расистський, авантюрний. Цей комікс цікавий лише тим, що він показує вихідну точку Тентена, і не більше того.

Хорватський альбом у твердій обкладинці, що містить «Тентен в країні Совєтів і Тентен в Конго» (2011) та сербське видання його пародії «Спіру в країні Совєтів» (2021). Фото: Філіп Стояновський, CC-BY.

Спіро та Фантазіо: до і після

Spirou à Moscou, обкладинка бельгійського видання Дюпюї 1990 року. Фото з Вікіпедії, добросовісне використання.

У франко-бельгійського дуету коміксів Спіро та Фантазіо [рос] було дві пригоди у СРСР. Перший вийшов у 1990 році як альбом Spirou à Moscou [анг] (Спіро у Москві). У нього легкий тон, що карикатурно зображує багато західних стереотипів про Совєти [анг], такі як самовбивча гра в російську рулетку [укр] і чоловіки, які вітають один одного поцілунками в губи.

На відміну від свого попереднього співвітчизника Тентена, ця пара героїв-репортерів допомагає владі боротися з проникненням мафії, якою керує злий двоюрідний брат Фантазіо Зантафіо, що використовує слов’янізовану абревіатуру Таназіоф [анг], як прізвисько.

Їхнє друге прибуття в Радянський Союз було опубліковано у 2020 році, приблизно через три десятиліття після його розпаду.

«Spirou chez les Councils» [фра] (Spirou chez les Councils) можна розглядати як розумну пародію на пригоду Тентена і першу поїздку дуету до Москви, доповнену «відвідинами» Сибірського ГУЛАГу [укр], космодрому Байконур [укр] та дикою поїздкою на потязі. Хоча ця історія розгортається наприкінці 1950-х років, вона також стосується проблеми нежиттєздатності сталінського державного соціалізму, а також гнітючих наслідків комбінованого комерціалізму та бідності, які характеризували соціальний занепад протягом 1990-х років.

Корто Мальтезе

Одним із помітних винятків із «норми» індустрії є культова класика Корто Мальтезе [рос], створена легендарним італійським творцем коміксів Уго Праттом [рос] (1927-1995). Головний герой — романтичний і аморальний мандрівник, якого часто супроводжують персонажі, створені на історичних постатях.

Наприклад, в епізоді «Корто Мальтезе в Сибіру» [анг], опублікованому у 1974 році, фігурує аморальний російський авантюрист Распутін, повторюваний персонаж, заснований на самопроголошеному святому та імперському раднику Григорію Распутіну [укр] (1869-1916). У вигаданому всесвіті Пратта, Распутін вперше з'являється як пірат-моряк в історії, дія якої відбувається у 1913 році [рос], а дія епізоду відбувається в Сибіру в 1918 році під час Громадянської війни в Росії [укр].

«Золотий будинок Самарканда» [рос], опублікований у 1967 році, є ще одним графічним романом, який переносить Корто Мальтезе на радянську територію. Він відвідує Туреччину, Іран та декілька країн Центральної Азії, зокрема тодішній радянський Узбекистан й Таджикистан під час пошуку скарбів у 1922 році.

Італійська обкладинка «Золотого будинку Самарканда». Фото Паоло Сорбелло, використане з дозволу.

В одному з моментів цієї історії місцева радянська влада затримує Корто і повинна його стратити, але він «витягує шнурки» і телефонує другові, який втручається від його імені. Друг — Йосип Джугашвілі, пізніше відомий як Йосип Сталін [укр], з яким мальтійці познайомилися, коли майбутній диктатор працював «сором’язливим нічним вантажником» в Анконі [укр], Італія, у 1907 році.

Паоло Сорбелло [анг], редактор Global Voices в регіоні Центральної Азії, проаналізував італійське видання і зазначив:

У цьому епізоді Корто лагідно називає Сталіна «Бепі» і скаржиться на поганий телефонний зв’язок, в той час як радянський офіцер слухає зауваження, що прикордонні бойові зони, які він планує відвідати, мають ще гіршу інфраструктуру. Потрапити через Середню Азію під час боротьби за владу між імперською Росією, пантюркськими рухами та радянською армією — небезпечна авантюра для Корто. Розповідь Пратта обертається навколо слабкої прихильності, яку армії на периферії імперій мали з великими державами. Дезертирство солдатів, відступи та корупція на прикордонних переходах — звична справа в цій пригоді моряка.

За словами Володимира Бітоляну, видавця коміксів і співзасновника книжкового магазину коміксів Bunker [мак] у Скоп’є, Північна Македонія, те, як Радянський Союз зображено в графічних романах Х’юго Пратта, не відрізняється від романтичних зображень десятків інших місць по всьому світу. У коментарі для Global Voices він пояснив:

«На відміну від деяких інших авторів коміксів свого часу, Пратт не вдається до стереотипів, які зображують Радянський Союз як особливо негативний. Звичайно, його історії сповнені місцевих героїв і лиходіїв на тлі воєн та інших конфліктів, але його стиль реалістичний у поданні як позитивних, так і негативних сторін людського характеру в простій манері та без політичної упередженості».

Шанувальники коміксів усього світу, єднайтеся!

Один із супергеройських графічних романів, дія яких розгортається в Радянському Союзі, заслуговує на почесну згадку, хоча він був створений через 13 років після його розпаду. У міні-серіалі DC «Супермен, червоний син» [рос] (2003) зображено альтернативну історію походження: у 1953 році немовля Супермен приземляється не на чудернацькому кукурудзяному полі Середнього Заходу США, а на родючих, вкритих пшеницею рівнинах Радянської України. Отже, Супермен стає радянським патріотом, використовуючи свої сили для розвитку антиутопічної держави, заснованої на сталінізмі [укр].

Історії коміксів, які розгортаються за межами знайомих місць, можуть або ґрунтуватися на існуючих упередженнях і ворожнечах, або збагатити розуміння споживачів ЗМІ про далекі країни та культури. Індустрія коміксів перебуває під екзистенційним тиском через занепад друкованої продукції в усьому світі, і один із способів адаптації до нової епохи — пропонувати цікаві історії, що відображають глобалізацію та взаємне збагачення між спільнотами.