Як у світі витрачають гроші на боротьбу з COVID-19

COVID-19 emergency response activities, Madartek, Basabo, Dhaka. Image via Flickr by UN Women Asia and The Pacific

Реакція на надзвичайні ситуації COVID-19, Мадартек, Басабо, Дакка. Зображення із сайту Flickr організації «ООН-жінки» в Азії й Тихоокеанському регіоні. CC BY NC 2.0.

[Усі посилання в публікації ведуть на сторінки англійською мовою].

Співавторами публікації стали Джоселін Медалло, Надін Мадкур і Сіддхарт Акалі.

Минуло два роки з того часу, як Всесвітня організація охорони здоров'я оголосила коронавірус надзвичайною ситуацією міжнародного масштабу у сфері охорони здоров'я. І у нас, як і раніше, виникають нагальні питання про те, як вийти з пандемії та вилікуватись: хто надасть кошти? На що вони будуть витрачені? Як ми зможемо переконатися, що вони дійдуть до тих, хто найбільше їх потребує?

Міжнародні фінансові інституції (МФІ), такі як Світовий банк, Міжнародний валютний фонд та різні регіональні банки розвитку, позиціонують себе ключовими гравцями у глобальному відновленні після економічних та соціальних наслідків пандемії. У 2020 році, коли перша хвиля коронавірусу охопила світ, експерти-економісти закликали країни витрачати і позичати кошти, і вони це зробили. МФІ скоротили терміни виплат, аби задовольнити цей спонтанний попит, та офіційно чи неофіційно відмовилися від багатьох своїх екологічних та соціальних вимог.

Ці установи вже виділили мільярди доларів державних грошей на боротьбу з пандемією, намагаючись продемонструвати, що їхнє фінансування спрямовується до державного сектору та груп населення, яким загрожує маргіналізація. Проте, на місцях складається зовсім інше враження.

Із самого початку пандемії громадянське суспільство в цілому світі закликало міжнародні фінансові організації до правозахисного підходу. Медичні працівники, журналісти та інші особи, причетні до міжнародних фінансових інституцій, висловлюють занепокоєння щодо ризиків посилення порушень прав людини, скорочення простору для демократії, шкоди навколишньому середовищу, розмивання екологічних та соціальних стандартів, а також зростання боргу. Зараз з'являється дедалі більше свідчень того, що багато цих ризиків уже спостерігаються на практиці.

Не вистачає прозорості у витрачанні коштів МФІ та яким чином це впливає на місцеві спільноти. Тим не менш, низка тематичних досліджень на національному рівні, проведених членами та партнерами Коаліції за права людини у розвитку, намагалася копнути глибше, знайти кошти та оцінити вплив й результати. «Зниклі платіжки» — новий спільний огляд цих національних і глобальних звітів — документує низку недоліків у заходах, які фінансували МФІ для протидії коронавірусу, і викликає серйозне занепокоєння з приводу того, чи ці кошти допомогають вирішити поточну кризу і майбутні надзвичайні ситуації глобального масштабу.

Screenshot from the report "Missing Receipts". Used with permission.

Скріншот звіту «Зниклі платіжки», використаний з дозволу.

Дослідження виявило практичні проблеми, зокрема корупцію, клановий капіталізм та ігнорування тих, хто найбільше потребував підтримки. Внаслідок цього, жінки, корінні народи, малозабезпечені верстви населення, люди з обмеженими фізичними можливостями та медичні працівники часто ігнорувались програмами підтримки МФІ з метою наживи.

Багато прогресуючих країн, країн з низьким і середнім рівнем доходу і постколоніальних країн вступили в пандемію вже у стані вразливості, породженому неоліберальними настановами. Протягом десятиліть МФІ просували фінансування на основі запозичень, економіку, засновану на екстрактивності, приватизації основних послуг та гнучкості ринків праці. Це призвело до спустошення державного сектора, скасування програм соціального захисту та уможливило експансію корпорацій. МФІ не брали на себе відповідальність за ці дії, а також за бідність і нерівність, які стали їх наслідком. Не змінили вони свого курсу у відповідь на пандемію. Натомість МФІ активно просували парадигму «приватний сектор насамперед», зосередивши увагу на залученні приватних інвестицій, а не на підтримці країн у відновленні державного потенціалу для забезпечення стійкості у довгостроковій перспективі.

МФІ закачували значні суми грошей у рамках своїх заходів у відповідь на пандемію: громадська Система завчасного попередження (EWS) COVID-19 зафіксувала не менше 1500 відомих проектів на загальну суму понад 160 мільярдів доларів США з розкритого фінансування 15 банків розвитку. Але EWS засвідчив, що гроші, витрачені на безпосередні вигоди для людей, значно менші аніж ті, що пішли у приватний сектор. І хоча переважна частина фінансової підтримки МФІ надавалася країнам, а не компаніям, це ще не все, оскільки гроші, які йшли в державний сектор, здебільшого передавалися великим корпораціям.

Політичні дискусії на високому рівні про реагування на кризу, розвиток та фінансову архітектуру повинні містити інформацію від широких мас та їх союзників про фактичний вплив фінансування МФІ під час пандемії.

Ще у 2020 році письменниця та активістка Арундаті Рой нагадала нам, що «історично пандемії змушували людей порвати з минулим та уявити свій світ по-новому». Вона припустила, що пандемія коронавірусу – це ворота, і ми можемо вибирати, як нам пройти через них, а також у який світ ми хочемо увійти.

Сьогодні, коли країни починають боротися з довгостроковими наслідками пандемії, коли мільйони людей живуть у злиднях, нерівність ще більше зміцнила свої позиції, зростають економічна і боргова кризи і нові хвилі COVID-19 продовжують потрапляти в новини, багато хто запитує: куди пішли гроші від МФІ? Як наші уряди платитимуть за цими борговими зобов'язаннями? Які соціальні програми будуть урізані? Чи є найкращий спосіб пережити кризу? Це сталий розвиток?

Щоб відповісти на ці запитання, МФІ мають показати платіжки. Ми, люди, повинні бачити, куди пішли гроші і який вплив вони мали. Нам також потрібні МФІ для коректування проектів, які ігнорували маргіналізовані групи населення, де було вкрадено кошти або де було завдано шкоди живим істотам та планеті. Має бути конкретна відповідальність. Уряди, вчені та політичні форуми високого рівня повинні вимагати від МФІ показати платіжки, перш ніж надавати їм важливішу роль у боротьбі з пандемією за відновлення.

І оскільки новини про варіант Omicron заповнюють наші стрічки, ми, як громадянське суспільство, повинні пам'ятати, що ворота пандемії досі відкриті. Ми могли б пройти через них, тягнучи за собою трупи мертвих ідей міжнародних фінансових інститутів, які копіюють економічний імперіалізм, жінконенависництво та екологічну кризу. Або ми можемо йти сміливо, з любов'ю та щедрістю, готовими боротися за інший світ, у якому інститути є демократичними та справедливими, забезпечують розвиток та кризове фінансування, діють під керівництвом спільноти та використовують підхід, що ґрунтується на правах людини.

Почати обговорення

Шановні автори, будь ласка увійти »

Правила

  • Усі коментарі перевіряються модератором. Не надсилайте свій коментар більше одного разу, інакше він може бути ідентифікований як спам.
  • Будь ласка, ставтесь з повагою до інших. Коментарі, які містять мову ненависті, непристойність та особисті образи, не будуть опубліковані.