- Global Voices по-українськи - https://uk.globalvoices.org -

Undertones: Що кажуть російські ЗМІ про російсько-українську кризу

Категорії: Центральна та Східна Європа, Росія, Україна, війна і конфлікти, громадські медіа, ЗМІ та журналістика, міжнародні відносини, свобода слова, цензура, цифровий активізм, Civic Media Observatory

Ілюстрація Джовани Флек.

Ласкаво просимо до Undertones, інформаційного бюлетеня Civic Media Observatory! [1] [анг] У кожному випуску ми аналізуємо подію, тенденцію або складну історію, визначаючи ключові наративи, які становлять невідкладний суспільний інтерес та поглиблюючись у контекст і підтекст місцевих, національних та багатомовних ЗМІ. Undertones також пропонує оцінити стартові позиції у загальнодоступних джерелах інформації [2] [анг], які лежать в основі роботи нашої Обсерваторії.

Новина про кілька тисяч російських військовослужбовців, які дислоковані вздовж кордонів України, протягом кількох тижнів захопила світові ЗМІ, оскільки Росія вимагає виведення військ НАТО з держав, які оточують Україну. Згідно з повідомленнями США [4] [анг], напруженість наростає, оскільки європейські держави не відкидають перспективу можливої ​​війни, яка може призвести до загибелі 50 000 мирних жителів України та перетворення багатьох інших на біженців. За даними незалежного соціологічного агентства Левада [5] [рос], у грудні 2021 року майже 40% росіян вважали, що війна з Україною «цілком ймовірна».

У той час як західні ЗМІ піднімають тривогу через можливе вторгнення Росії в Україну з середини січня, російські державні ЗМІ зображують події зовсім інакше.

Що трапилося?
У контексті розміщення російських військ поблизу українських кордонів у грудні 2021 — січні 2022 року зростає стурбованість тим, що Росія вторгнеться в Україну. Напруженість у відносинах між двома країнами зберігається з 2014 року, коли Росія анексувала Крим та підтримала збройне сепаратистське захоплення частин східної України. За словами російських офіційних осіб, нещодавні дії Росії є відповіддю на ймовірну загрозу можливого вступу України до Організації Північноатлантичного договору (НАТО). У грудні Росія надала НАТО список вимог [6] [анг], зокрема заборону вступу України до альянсу. Вимоги були відкинуті США, Євросоюзом та НАТО, які розглядають можливість запровадження нових санкцій проти Росії.

Розвиток наративів у російських ЗМІ

1. «Поведінка сильного президента Путіна є реакцією на ставлення Заходу до Росії» [7]

Проурядові ЗМІ припускають, що президент Володимир Путін повинен використовувати тактику сильного чоловіка, щоб запобігти знущанням Заходу над Росією. За їхніми заявами, оскільки НАТО розширюється на схід всупереч міжнародним угодам [8] [анг], Росія повинна проявити силу, щоб її серйозно сприймали на світовій арені.

Згідно з опитуванням «Левади» [5] [рос] у грудні 2021 року, люди похилого віку в Росії (61%) частіше, ніж молоде покоління (24%) вважають, що в ескалації кризи на сході України винні США та члени НАТО.

Заголовок ЗМІ: «Хто насправді готується до війни в Україні: п’ять чітких ознак»

20 січня провідний провладний таблоїд «Комсомольська правда» (КП) запропонував п’ять причин вважати, що Україна, а не Росія, готується до війни. У статті йдеться про те, що саме Захід та Україна почали переговори про війну. Автор не згадує нещодавнє розміщення російської армії, анексію Криму у 2014 році та триваючий конфлікт на сході України. Більше аналізу читайте тут [9] [анг].

2. “Росія завжди виграє” [10]

Російські офіційні особи та проурядові журналісти використовують посилання на історію Росії, щоб загрожувати Заходу. У Telegram [11] [анг] російський чиновник В'ячеслав Ніконов — онук друга Сталіна В'ячеслава Молотова — послався на «славетне минуле» Росії та погрожував президенту Байдену «холодним душем», тобто ядерною зброєю. Словосполучення «славетне минуле» може також нагадати про вирішальну роль Радянського Союзу у перемозі у Другій світовій війні. Витончені згадки про Другу світову війну також були виявлені в інших матеріалах засобів масової інформації [12] [анг], а військова риторика усюди зустрічається у спонсорованих державою наративах.

Проте у процесі погіршення соціальної та економічної [13] [анг] структури Росії, яке призвело до зростання невдоволення та зниження [14] [анг] популярності Путіна, дедалі менше людей підтримують військову риторику, яка зіграла таку велику роль, наприклад, під час анексії Криму у 2014 році.

Заголовок ЗМІ: «Не воюйте з росіянами», — каже Володимир Соловйов

У цьому відео у Facebook, опублікованому 15 січня, Володимир Соловйов, ведучий новин державного медіа-конгломерату ВГТРК, застерігає Захід «не воювати з росіянами», бо Росія переможе. Більше аналізу читайте тут [15] [анг].

3. «Путін не знає, як припинити напругу між Росією та Україною, не втративши репутації» [16]

Деякі коментатори стверджують, що Путін та його соратники в російській армії опинилися в ситуації «Пастки-22». Російські лідери не хочуть розпочинати справжню війну — ціна буде високою, а санкції — шкідливими, — але вони не знають, як деескалувати ситуацію. Путін також може боятися втратити свою репутацію сильної людини. Для критика російського уряду Макса Трудолюбова [17] [анг] Путін «виглядає як мавпа, яка вилізла на пальму, але не знає, як з неї злізти».

Заголовок ЗМІ: «Путіна охопив туман: зникла видимість у відносинах із Заходом»

Щоденна газета «Московский комсомолец» (МК), наближена до політичної еліти Кремля, опублікувала думку Михайла Ростовського, який стверджує, що російський народ не розуміє військових дій Путіна і зовнішня політика Росії опинилась «в глухому куті». Відверто не критикуючи Путіна, Ростовський пише, що війна між Росією та Україною завдасть шкоди не Заходу, а Росії – і що у Путіна немає варіантів. Більше аналізу читайте тут [18] [анг].

4. «Російсько-українська криза — це вигадка Заходу [19]

Зовсім нещодавно пропутінські коментатори стверджували, що Росія ніколи не мала наміру нападати на Україну і що кризу вигадав і підігрів Захід, зокрема Сполучені Штати.

Деякі російські державні чиновники наполягають на тому, що вторгнення в Україну не буде, якщо його не спровокує Захід, а саме, якщо НАТО не прислухається до вимог Росії припинити своє розширення. Для них переміщення російських військ — це внутрішня справа, а криза — наслідок істерії, яку розпалюють західні ЗМІ.

Заголовок ЗМІ: «Дмитро Пєсков: США сіють паніку»

31 січня прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков заявив «Комсомольській правді», що українську кризу вигадали США. Пєсков заявив, що «в останні місяці американські ЗМІ публікують дуже велику кількість неперевіреної, спотвореної та завідомо неправдивої та провокаційної інформації про те, що відбувається в Україні та навколо неї». Більше аналізу читайте тут [20] [анг].

5. «Росія не повинна нападати на Україну» [21]

Деякі російські правозахисники, представники інтелігенції, політики, офіцери у відставці [22] [анг] та цивільні особи вважають, що Росія за жодних обставин не повинна здійснювати військові дії проти України. Але їм важко знайти місця, де вони могли б висловити свою критику.

Медіаландшафт в Росії дуже обмежений; більшість великих телеканалів та редакційних ЗМІ або належать державі, або контролюються державними структурами. Більшість незалежних ЗМІ називають «іноземними агентами» і вони перебувають на межі закриття державою.

Багато людей не наважуються відкрито висловлювати свою думку в соціальних мережах, побоюючись репресій. Таким чином, публічні заяви [23] [анг] та петиції залишаються важливим інструментом колективних дій російської опозиції, деякі представники якої поширюють меми [24] [анг].

Заголовок у ЗМІ: «Татко Владі, будь ласка, не треба війни»

Молоді користувачі Tiktok та Instagram анонімно звертаються до Володимира Путіна з проханням не розпочинати війну з Україною флешмобом саркастичних відео та коментарів «Татко Владі, будь-ласка, не треба війни». Хештеги включають «#vladdydaddy» та «#plsnowar». Національність користувачів невідома. Більше аналізу читайте тут [25] [анг].


Релевантні наративи з Росії

Undertones — це інформаційний бюлетень Civic Media Observatory, створений дослідниками, редакторами-координаторами та автором проекту. Дізнайтеся більше про нашу місію [1] [анг], методологію [31] [анг] та загальнодоступну інформацію [32] [анг].