- Global Voices по-українськи - https://uk.globalvoices.org -

Туреччина обережно ставиться до українсько-російської війни

Категорії: Росія, Туреччина, Україна, війна і конфлікти, громадські медіа, гуманітарне реагування, законодавство, міжнародні відносини, подорожі, політика, RuNet Echo, Russia invades Ukraine

Президент України Володимир Зеленський та президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган у Києві в лютому 2020 року, CC BY 4.0 [1], Wikimedia Commons [2]

[Усі посилання в публікації ведуть на сторінки англійською мовою, якщо не вказано інше].

Протягом останнього тижня країни та корпорації у цілому світі оголосили про масові економічні та політичні санкції [3] проти Росії, спрямовані на фінансовий, енергетичний, транспортний, технологічний та візовий сектори. Низку російських банків вилучено із системи обміну повідомленнями SWIFT. За словами [4] економічного редактора BBC Фейсала Іслама, активи Центрального банку Росії були заморожені, що стало безпрецедентним кроком. Також об’єктами [5] санкційної атаки були президент Росії, міністр закордонних справ, найближче оточення Путіна та представники російської еліти.

Німеччина вирішила надіслати зброю Україні і дехто називає це історичним політичним рішенням. Тим часом, більшість країн Європи та Канада закрили свій повітряний простір [6] для російських перевізників. У той час як США, Велика Британія, Європа та Канада об’єдналися у закликах до санкцій проти Росії, уряд Туреччини, який тривалий час намагався виступити посередником у російсько-українській кризі, і є державою-членом НАТО, діє досить обережно. Проте країна змінила [7] свою політичну позицію у неділю, 27 лютого, коли міністр закордонних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу заявив [8], що Анкара «готова виконати міжнародний пакт, який здатен заборонити як українським, так і російським військовим кораблям прохід через протоки, що з’єднують Чорне море з півднем».

Донедавна Туреччина прагнула зберегти нейтралітет між своїми колегами-союзниками по НАТО та Росією. Міністерство закордонних справ Туреччини оприлюднило заяву [9] 22 лютого, в якій назвало визнання Москвою так званих Донецької та Луганської народних республік «відвертим порушенням політичної єдності, суверенітету й територіальної цілісності України».

«На четвертий день війни в Україні ми повторюємо заклик президента [Реджепа Таїпа] Ердогана до негайного припинення російських атак і початку переговорів про припинення вогню», — написав [10] у Twitter речник президента Ібрагім Калін. Він додав, що Туреччина підтримує українців і надалі докладатиме зусилля, щоб покласти край цій «несправедливій і незаконній війні».

Заява з’явилася наступного дня після того, як президент України Володимир Зеленський у твіттері [11] подякував своєму турецькому колезі та народу Туреччини за заборону на прохід російським військовим кораблям через Чорне море.

Я дякую моєму другові, пану президенту 🇹🇷@RTERdogan [12] та жителям 🇹🇷 за потужну підтримку. Заборона на проходження 🇷🇺 військових кораблів у Чорному морі та значна військова та гуманітарна підтримка 🇺🇦 є сьогодні надзвичайно важливими. Народ 🇺🇦 цього ніколи не забуде!

— Володимир Зеленський (@ZelenskyyUa) February 26, 2022 [13]

За інформацією Middle East Eye, інформаційної онлайн-платформи, турецькі чиновники спростували заяву про те [14], що давали таку обіцянку.

Україна закликала [15] Туреччину закрити свої протоки для російських військових кораблів, оскільки Росія вторглася в Україну 24 лютого. «Ми закликаємо закрити повітряний простір, протоки Босфор і Дарданелли. Ми передали турецькій стороні нашу відповідну вимогу. Водночас ми хочемо запровадження санкцій щодо Росії», – сказав [16] на прес-конференції посол України Василь Боднар.

25 лютого міністр закордонних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу заявив [17], що Туреччина не може перешкодити російським військовим кораблям виходити у Чорне море через його протоки, оскільки це юридично не відповідає Конвенції Монтре 1936 року, яка регулює статус Дарданелл і Босфору.

Виступаючи [17] у Казахстані 25 лютого, Чавушоглу сказав, що Туреччина вивчає запит Києва, але на підставі Конвенції Росія має право повернути кораблі на свою базу — у даному випадку, у Чорне море. Таким чином, навіть якщо Туреччина вирішить виконати прохання України і закрити протоки для російських військових кораблів, це лише завадить їм покидати свої бази в Середземному морі.

Окрім надання Туреччині повного суверенітету над обома протоками та забезпечення проходу цивільних суден у мирний час, згідно з Конвенцією Монтре 1936 року, Анкара має контроль над протоками та може обмежити військову присутність у Чорному морі [18] у разі війни або загрози.

25 лютого в інтерв’ю [19] місцевій телекомпанії NTV Чавушоглу зазначив, що для застосування Конвенції Монтре, російське вторгнення спочатку має бути визначено де-юре як війна. «Дехто каже, що [ескалація в Україні] — це «тотальне вторгнення, напад». [Генеральний секретар НАТО Єнс] Столтенберг сказав в одній частині своєї промови «тотальне вторгнення, напад», а потім використав термін «війна», але юридично «Звісно, ​​це потрібно визначити», – сказав Чавушоглу в інтерв’ю.

Однак риторика в Анкарі змінилася [20] після того, як Москва напала на Україну на її південному узбережжі, використовуючи протоки Туреччини. «Зараз це уже не кілька авіаударів, ситуація в Україні офіційно може бути визначена, як війна. Ми будемо виконувати Конвенцію Монтре», – сказав [20] Чавушоглу в інтерв’ю телеканалу CNN Turk у неділю, 27 лютого.

Але Чавушоглу додав, що Туреччина не може заблокувати доступ усіх російських військових кораблів до Чорного моря, посилаючись на пункт пакту, який не стосується кораблів, що повертаються на свою базу. «Не повинно бути жодних зловживань цим винятком. Кораблі, які заявляють про повернення на свої бази та проходження через протоки, не повинні брати участь у війні», – сказав Чавушоглу.

Поки невідомо, наскільки Анкара буде застосовувати Конвенцію Монтре. У контексті внутрішніх економічних потрясінь [21], погіршення відносин з Москвою може мати додаткові наслідки. З початку війни в Україні, турецька національна валюта ліра впала [22] більш ніж на п’ять відсотків відносно долара, що стало найбільшою девальвацією з часів валютної кризи, яка вразила Туреччину у грудні [21] 2020 року.

За словами Тімоті Еша, економіста, який спеціалізується на Україні та Росії, Ердоган скликав 24 лютого в Анкарі саміт чиновників з питань безпеки, щоб обговорити кризу, і прагне збалансувати відносини із Заходом та Росією. Туреччина розвивала тісні зв'язки [23] [рос] з Росією протягом останніх п'яти років і навіть закупила у Москви ракети протиповітряної оборони С-400. За його словами [24], криза може змусити Ердогана приєднатися до Заходу.

«Якщо Путін розпочне повномасштабний наступ, Ердогану доведеться вступити в союз із Заходом/Україною, а це означає проблеми з Путіним в енергетиці, туризмі, торгівлі та Сирії», – додав він.

За даними [25] Турецького статистичного інституту (TurkStat), річний обсяг зовнішньої торгівлі Туреччини з Росією становить 34,7 млрд доларів. Росія також є одним з провідних імпортних та експортних [25] партнерів Туреччини. Минулого року 19% іноземних туристів у Туреччині приїхали [22] з Росії, а в цьому році країна планує отримати 34,5 мільярда доларів США від туризму, оскільки галузь повертається до часів допандемічного періоду.

За словами посла України в Анкарі Василя Боднара, поки що Туреччина надсилала гуманітарну допомогу [26] [тур] Україні, а її безпілотники Bayraktar відігравали важливу роль у захисті від російських військ.

Проте ризики високі, і надходять попередження, що Анкара має бути обережною у своїх подальших кроках. За словами [27] колишнього посла Улуча Озюлкера, «Атмосфера конфлікту або напруженості в регіоні є катастрофою для Туреччини». Оскільки Туреччина застрягла між Росією та Україною, Анкара не зможе дотримуватись західних економічних санкцій, додав Озюлкер.

Туреччина утрималася [28] під час голосування в Раді Європи за відсторонення Росії 26 лютого.

Туреччина вже давно намагається розвивати [29] [тур] позитивні контакти як з Росією, так і з Україною. Раніше президент Ердоган заявляв [30] [рос], що Туреччина «готова зробити все необхідне», щоб уникнути війни. Цей обережний підхід, можливо, не ідеалістичний, «але він раціональний», — написав [31] у своїй статті Говард Ейзенштадт, доцент кафедри історії в Університеті Святого Лаврентія та досвідчений оглядач з Туреччини. «У нинішній кризі політика Туреччини сформована її довгостроковими амбіціями, безперервними спробами справити враження на своїх західних союзників, її міцними економічними зв’язками як з Росією, так і з Україною, її власними економічними труднощами та усвідомленням того, що відкрите протистояння як з Росією, так із союзниками по НАТО може мати руйнівні наслідки. Політика Анкари щодо України спрямована на те, щоб шукати баланс серед цих паралельних інтересів. Це, мабуть, не дуже ідеалістично. Але це раціонально».

Виступаючи [32] після засідання Кабінету міністрів 28 лютого, президент Туреччини Ердоган підтвердив прихильність Туреччини своїм союзникам, але заявив [33], що регіональні інтереси країни не менш важливі, зокрема її відносини з Росією та Україною. «Туреччина не піде на компроміс щодо зобов’язань перед альянсами, але й не відвернеться від України чи Росії», – сказав Ердоган. Повітряний простір країни залишається відкритим для російських перевізників, і поки країна утримується від приєднання до будь-якого великого списку санкцій, запровадженого США, Великобританією, Канадою та ЄС.


 

Щоб дізнатися більше, перегляньте наші тематичні статті про російське вторгнення в Україну [34].