Абель Полезе, по дорозі з Києва. Фото Абеля Полезе, використане з дозволу.

Це перша із серії публікацій Абеля Полеза про його втечу з Києва до Румунії з дітьми, двома котами, колишньою дружиною та її чоловіком після вторгнення Росії в Україну [анг]. Полезе є дослідником, тренером і розробником, а зараз керує кількома дослідницькими проектами з тіньової економіки в Україні. У ніч на 23 лютого він прилетів до Києва, а наступного дня на світанку йому довелося покинути місто.

Зараз 5:48 ранку, і ти дивишся на годинник, дивуючись, чому прокинувся так рано. Потрібен час, щоб зрозуміти, про що говорить ваш (колишній) тесть (FIL). «Демілітаризація і денацізація» (демітаризація і денацифікація) [анг] — це слова, які з’являються у ваших вухах, перш ніж мозок зрештою запрацює і ви зрозумієте все речення. Зрештою, працювати до третьої ночі вчора виявилося не дуже гарною ідеєю.

Але гра почалась. Ви дізнаєтеся, що ваші діти вже їдуть з Києва на іншому авто, а ваш тесть їде забрати одну бабусю. Інший в цей час чітко сказав: «Я нікуди не піду».

Виходите в сад і чуєте вибухи, які лунають  неподалік. Вам ще нічого не загрожує, але, зрозуміло, щось відбувається. Ви пам’ятаєте фальшиві бомбардування під час Югославських воєн [укр], але не знаєте, наскільки вони на них схожі.

Ви не розумієте, чому потрібно так багато часу, щоб ухвалити рішення. Вони обстрілюють країну, а ви у столиці. Вони прийдуть за всіма вами, тому нема чого обговорювати. Але бабуся досі повторює: «Я не можу уявити, що Путін стріляє в братський народ, все буде добре». Ви думаєте, що він, безперечно, може це зробити, але на мить сподіваєтесь, що він із задоволенням захопить лише весь Донецьк і Луганськ [анг] і просто продемонструє свою військову могутність.

Але ваша позиція відрізняється від їхньої, тому вам легше ухвалити швидке рішення. Втекти для вас означає повернутися додому, для них це означає покинути, можливо, назавжди все, що у них є: будинок, друзів, речі і скласти в маленьку валізу будь-які спогади зі свого життя.

Коли ви вирушаєте в дорогу, то шкодуєте, що стільки часу було витрачено на переговори. Машина з вашими дітьми, їхньою мамою, її чоловіком і двома котами вже виїжджає з Києва. На вулицях утворились величезні корки. Цікаво, це звичайний рух Києва о 7 ранку чи люди втікають зі столиці, і куди вони усі їдуть?

Ви домовляєтеся про місце зустрічі для автомобілів, а потім змінюєте його, коли виявляєте, що поблизу є військовий об’єкт і це не так безпечно. То одна дорога небезпечна, то інша. Зрештою, ви погоджуєтесь поїхати в незнайоме село, яке можна легко знайти, навіть якщо мобільна та інтернет-мережі повністю відключені.

Війна чи не війна

Здається, що життя в столиці триває у звичному ритмі. На мить ви думаєте залишитися. Зрештою, у вас призначено зустріч на 11:00 і улюблений масаж після обіду. Але якщо дітей немає в місті, у вас обмаль причин залишатися там. Згодом ви помічаєте черги у супермаркетах і на АЗС і пишаєтесь тим, що ваш тесть вчасно заправив автомобіль ще до початку війни. Ви скасовуєте всі зустрічі на сьогодні й наступний тиждень. Ви не можете знайти жодного банкомату, але згодом дізнаєтеся, що люди також стояли в черзі.

Місто величезне. Ви про це знали, але тепер відчуваєте на власному досвіді. Проїжджаючи крізь затори та черги з бензином, ви бачите місто Ірпінь, куди вас запрошували до поліцейської академії, щоб поспілкуватися зі студентами. Це було дуже давно, але зараз здається, що це свого роду епоха невинності.

Принаймні, ви гадаєте, що літаки літають. У всякому разі, ми могли б вилетіти з країни літаком, оскільки багато людей залишаються, сподіваючись, що гірше не стане. Але ваша надія недовговічна. Через кілька хвилин ви дізнаєтеся, що український авіапростір закритий. Тепер ви офіційно застрягли в країні, і єдиний вихід — дорога.

Ваша пам’ять сягає студентських років, коли ви, аби заощадити гроші, перетнули майже всі українські кордони пішки або приміськими потягами чи товарняками, які намагалися заробити на дрібній контрабанді. Ви можете скільки завгодно романтизувати ці часи, напиваючись з дрібними контрабандистами, дізнаючись про інші світи та життя, але чітко пам’ятайте, що піший перетин кордону – це пекло у звичайні часи, і ви не хочете уявляти, як це буде виглядати зараз.

Знову змінили дорогу, скинули ще більше бомб. Навіть захід країни, який ви вважали безпечнішим, був обстріляний. Поки що тільки військові об’єкти, але чи є місце, де можна сховатися на деякий час?

Незвичайне возз'єднання сім’ї

Фото Абеля Полезе, використане з дозволу.

Час для возз'єднання сім’ї. Інша машина припаркована між засохлим деревом та покинутою заправкою. Чотири покоління возз’єднуються в місці на кінці світу: ваші діти, їхня мати, її чоловік і двоє її батьків, її бабуся, дві кішки та одна собака. Це незвичайна ситуація, але зараз не час змішувати старі та нинішні протиріччя. Тепер ви сім’я, яка втікає від війни. Забудьте про усе на світі і зробіть сімейне селфі у найбільш незвичному місці.

Зараз уже вирішено. Ви поїдете в машині з дітьми. Дідусь і бабуся з мамою та собакою повернуться до Києва. Вона вже багато разів говорила, що не хоче їхати, тесть надто втомився це слухати, тому принаймні вони везуть її туди. Зрештою, якщо інтернет працює і є електрика, можливо, ситуація не така погана, як здається.

Ваш автомобіль їде на південний захід невеликими дорогами. Ваша колишня дружина забронювала кімнату у безпечному районі. Господар пообіцяв поселити необхідну кількістю людей. Зараз найголовніше доїхати цілим та неушкодженим, трохи поспати, а згодом вирішити, що робити далі.

Ви з'їжджаєте з головної дороги і починаєте їхати маленькими. Навігатор показує, що ви будете там через шість годин або більше. Після двох годин у дорозі, ви дізнаєтесь, що автомобіль, яким керував тесть, розвернувся і поїхав за вами. Київщину уже почали обстрілювати. Повертатися надто небезпечно.

Фото Абеля Полезе, використане з дозволу.

Ваш телефон почервонів від безперервних дзвінків. Сім’я та друзі із зовнішнього світу наполегливо запитують, де ти, що ти робиш, куди їдеш, що відбувається. Оскільки ситуація в будь-який момент може погіршитися, і вони хвилюються, вони знову і знову задають одне і те ж питання. Вам лестить вся ця увага, але ви, насамперед, переймаєтесь виживанням і потрібен телефон, щоб дивитися на карти і дізнаватись куди поширюються військові дії.

А Інтернет працює погано, тож ви втрачаєте надії провести дві ділові зустрічі і продовжуєте все скасовувати. Крім того, ви не маєте уявлення про те, скільки часу працюватиме Інтернет, тому зачекайте день і перейдіть у режим виживання.

Щоб дізнатися більше, перегляньте наші тематичні статті про російське вторгнення в Україну.