- Global Voices по-українськи - https://uk.globalvoices.org -

Чому уйгури заздрять українцям?

Категорії: Китай, Росія, Україна, війна і конфлікти, громадські медіа, етнічна та расова приналежність, міжнародні відносини, права людини, свобода слова, The Bridge, Russia invades Ukraine

Демонстрація за права уйгурського народу, 19 січня 2020 року в Берліні, Німеччина.
Фото [1] Леонарда Ленца [2], CC0, Wikimedia Commons

Сьогодні весь світ перебуває у жалобі, співчуваючи українському народу, який зіткнувся з війною проти могутнього ворога, — і молиться Богу, щоб подібна доля не спіткала інші країни.

Але є у світі й інші люди, які з цікавістю спостерігають за ситуацією в Україні і, власне, трохи заздрять, як би дивно це не лунало, до того, що переживають українці. Ці люди тихо моляться: «Боже, чи міг би ти дати нам таку можливість, як українцям?».

Хто ці люди? Це уйгури [3] [укр] Східного Туркестану («Сіньцзян», до Китаю), які вже багато років зазнають геноциду з боку Китаю [4] [укр].

Є кілька причин, чому уйгури захоплюються українцями. Минулого тижня президент України Володимир Зеленський звернувся [5] [анг] до ЗМІ та заявив про свою мужність і вірність своєму народу. Він також сказав своїм колегам-лідерам під час конференції: «Це може бути востаннє, коли ви бачите мене живим». Минулого року лідери уйгурів Ширзат Бавдун [6] [анг] і Саттар Саут [7] [анг], звинувачені у «сепаратистській» діяльності, відкрито виступили у ЗМІ [8] [анг] і вигукували [9] [кит]: «Я покаявся, я зробив помилку». Різниця між цими людьми не в рівні патріотизму чи особистості, а в політичному статусі (долі) двох народів, до яких вони належать. Один регіон уже загарбаний, а інший зараз переживає вторгнення. Один говорить під загрозою танків, інші зазнали тортур.

Сьогодні українці віком від 7 до 70 років голосно заявляють про свої позиції, кажучи [10] [анг]: «Я проти окупації», стріляють по ворогам, демонструють ненависть, виявляють гнів і лікують свої поранені душі. Проте, у  Східному Туркестані, уйгури змушені дякувати [11] [анг] Китаю, який окупував їхню батьківщину і уряд якого порушив їхні права та пограбував їхнє багатство. Тих, хто не виявляє вдячності Китаю, садять до в’язниці за підозрою в сепаратизмі, тероризмі та екстремізмі.

Станом на 6 березня понад мільйон людей втекли [12] [анг] з України, щоб врятувати своє життя та звернутися за допомогою до сусідніх країн, а уйгурам заборонено [13] [анг] переїжджати з одного району в інший без дозволу. Протягом останніх 10 років уйгури, які намагалися порушити заборону — тікаючи без паспорта чи з підробленим паспортом — і перетинаючи кордон з Камбоджею [14] [анг], В’єтнамом [15] [анг], Єгиптом [16] [анг], Таджикистаном [17] [анг], Казахстаном [18] [анг], Дубаєм [19] [анг], Саудівською Аравією [20] [анг] та іншими країнами, були депортовані [21] [анг] до Китаю цими країнами. Кілька щасливих уйгурів і казахських біженців [22] [анг], які втікають з України, знайшли безпеку [23] [анг] в Польщі.

4 березня Офіс ООН з прав людини повідомив [24] [анг], що з початку вторгнення Росії 24 лютого в Україні було вбито 331 мирний житель і 675 отримали поранення. Це вражає, але їх смерть була швидкою. Натомість, понад три мільйони уйгурів помирають повільною смертю [25] [анг] у в’язницях і таборах протягом п’яти років. Еркін Сідік [26] [анг], науковець і президент Uyghur Projects Foundation [27] [анг], зробивши висновки з офіційних даних, запитав [28] [анг]: «Куди поділися 8,3 мільйона уйгурів за 2–3 роки?»

За словами уйгурських активістів, щодня з таборів доставляють додому понад 500 трупів, але реальну кількість загиблих поки знають лише Бог і китайські чиновники. Коли завершиться «процес» геноциду, ніхто не знає. Тому зрозуміло, що уйгури вважають криваву смерть українців солодкою і легкою.

Уйгури вважають найцікавішим в українській ситуації – міжнародну увагу до неї. Якщо за підсумками цієї війни загине українець, про це повідомляють ЗМІ. Проте жахливе становище уйгурів привертає мало світової уваги. Наприклад, коли 150 людей загинули [29] [анг] в одному із 380 таборів в уйгурському регіоні, ніхто, крім уйгурської служби RFA в США, не захотів або не міг повідомити [30] [анг] про це.

28 лютого 27 європейських країн, з якими українці відчувають себе культурно спорідненими, виступили із заявою на підтримку [31] [анг] українців і запровадили санкції проти Росії. Але мусульманський світ, до якого належать уйгури, проголосував [32] разом з Китаєм щодо питання уйгурів в ООН. Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш засудив [33] [анг] Росію на другий день війни і закликав припинити вторгнення, але минуло п'ять років з моменту розкриття геноциду уйгурів і він досі не закликав [34] [анг] Китай дозволити розслідування цієї ситуації. ООН також ще не назвала цю ситуацію геноцидом, незважаючи на те, що вісім західних країн і незалежний трибунал характеризують [35] [анг] її як таку.

Незважаючи на те, що підтримки не вистачає [36] [анг], а санкцій недостатньо для стримування Росії, принаймні, світ виступає [37] [анг] за українців і звинувачує Росію. У випадку з уйгурами світ надав право [38] [анг] Китаю провести Зимові Олімпійські ігри, коли відбувався геноцид уйгурів.

До публікації цієї статті, вся Україна, можливо, потрапить в руки Росії, але уйгури досі заздрять українцям, тому що вони мають можливість визначати, з ким і коли вони одружуються, тоді як уйгурські жінки [39] [анг] змушені виходити заміж [40] [анг] за окупантів, а їхніх дітей (близько 500 тисяч) забирають до дитячих будинків [41] [анг] на материковому Китаї і далеко від їхньої батьківщини.

Можливо, уйгури сьогодні стануть українцями завтра, як українці сьогодні були уйгурами вчора.

Сьогодні Росія запросила українську делегацію до Білорусі для проведення перемовин, закликаючи Зеленського виконати їх ультиматум. Аналогічним чином, 73 роки тому Мао Цзедун [42] [укр] запросив лідерів Східно-Туркестанської Республіки, таких як Ехметджан Касим [43] [анг], обговорити майбутні відносини двох народів. Уйгурські лідери прийняли [44] [анг] запрошення за «підтримки» Сталіна [45] [укр], але загинули [46] [кит] в авіакатастрофі [47] [кит] у російському повітряному просторі.

Це не єдині чинники, які викликають інтерес та заздрість уйгурів до українців; Ще одним прикладом є ентузіазм [48] [анг] Китаю стосовно російсько-української війни. І оскільки ця війна відволікає весь світ і дає Китаю прекрасну можливість приховувати геноцид уйгурів ще на 5-10 років, він наближається до своєї кінцевої мети – викорінення уйгурів з їх рідної землі.

Якби уйгури у Східному Туркестані коли-небудь мали можливість звернутись до українців, це, безперечно, було б щось на кшталт: «Щасливі українці! Навіть якщо половина з вас буде вбита, не відмовляйтеся від боротьби. Інакше всіх вас, як і нас, чекає смерть».


Щоб дізнатися більше, перегляньте наші тематичні статті про російське вторгнення в Україну [49].