Скріншот із YouTube-каналу [1] Euronews, на якому видно, як кияни шукають притулок у метро, залишаючись в курсі новин за допомогою мобільного інтернету.
[Усі посилання ведуть на сторінки англійською мовою, якщо не вказано інше].
Інтернет в Україні став основним фронтом спротиву російському вторгненню [2]. В Інтернеті можна знайти інформацію [3] [укр] про наступні атаки з боку Росії, як організовується гуманітарна допомога [4], як об’єднуються [5] кібернаціоналісти та саме через Інтернет світ дізнається про війну. Інтернет став найголовнішою зброєю України, домінуючи у воєнному наративі та опираючись російській дезінформації. Інтернет – це також канал, за допомогою якого такі західні компанії, як Microsoft, змогли проаналізувати та усунути вразливості [6] в українських мережах, створивши ефективний захист від кібератак Москви. Багатьох експертів запитують [7], чому Росія не спробувала знищити українську інтернет-інфраструктуру.
У 2014 році контроль Росії над кримськими інтернет-мережами був однією з головних причин [8] успішного референдуму про приєднання півострова до Російської Федерації. Москва очікувала [9], що подібний маневр спрацює під час вторгнення в Україну. З 24 лютого Володимир Путін покладався на український Інтернет, щоб організувати внутрішню опозицію Володимиру Зеленському та закликати українців підняти зброю проти власного уряду. Хоча більшість українців не прислухалися до наративу Росії, були й такі, хто погодився допомагати російським військовим, помічаючи [10] цілі для бомбардувань.
Якщо війна затягнеться, а Росія не зможе контролювати ситуацію всередині України, то може скерувати свою агресію на центральну телекомунікаційну інфраструктуру. Поки що велика частина російських військових маневрів була зосереджена на українських міських інтернет-центрах. Нещодавно, компанії та уряди світу допомогли зміцнити комунікаційні мережі України. Бізнес-магнат із США Ілон Маск [11] [укр] пожертвував певну кількість систем супутникового зв'язку Starlink на випадок серйозних збоїв в Інтернеті. Європейські оператори зв'язку запропонували українцям безкоштовні послуги [12]. Хоча ці жести добрі та корисні, вони можуть виявитись неефективними, якщо Росія вирішить використовувати оптоволоконні та підводні кабелі.
Стан інтернет-інфраструктури України
Кіберпростір можна найкраще оцінити на трьох рівнях [13]. Найбільш фундаментальний рівень — це фізична інфраструктура: підводні оптоволоконні кабелі та супутники, які передають дані. Другий рівень складається з протоколів, які дозволяють комп’ютерам і підмережам взаємодіяти один з одним: TCP/IP, протокол прикордонного шлюзу (BGP) і система доменних імен (DNS). Обидва ці рівні надзвичайно вразливі для маніпуляцій. Оптоволоконні та підводні кабелі можуть бути атаковані; DNS-сервери можуть бути зламані; IP-трафік може бути перенаправлений.
Останній рівень складається з кінцевих пунктів призначення, які найбільше знайомі користувачам: державні веб-сайти, Telegram, Facebook тощо. Це найстійкіший рівень, оскільки сайти можуть мати «дзеркала», дезінформацію видалити, а зламані сторінки швидко відновити. VPN (віртуальні приватні мережі [14]) [укр], які працюють на другому рівні, можна використовувати, щоб відкривати [15] сайти, доступ до яких обмежено на третьому рівні.
Основний рівень, фізична інфраструктура, має найбільший потенціал для впливу [15] на динаміку військового конфлікту на місцях. Основна роль інтернет-вузлів полягає у зберіганні [16] «автономних систем, набору з'єднаних інтернет-протоколом вузлів маршрутизації, які контролюються операторами мережі та визначають політику маршрутизації в інтернеті». Контролюючи автономні системи оператор може обмежити передачу даних або перенаправити їх. Якби Росія захопила Маріуполь, Запоріжжя, Дніпро та Одесу, вона могла б майже повністю контролювати потік українського інтернет-трафіку.
Чому Росія не атакувала телекомунікаційні мережі України?
24 лютого, в день російського вторгнення, Україна зіткнулася з масовими збоями в Інтернеті. Інтернет-провайдер Triolan, який обслуговує більшу частину України, зокрема Харків, зіткнувся з частковими збоями [17] через кібератаки на його об’єкти. DNS-сервери Triolan, які направляють трафік пристроїв на веб-сайти, були частково заблоковані.
З початку війни, інтернет в Україні залишився в основному неушкодженим, а перебої були локальними. Коли 7 березня російські війська окупували Запоріжжя, вони відключили мобільні та інтернет-мережі [18]. У Запоріжжі знаходиться найбільша у Європі атомна електростанція та один з основних телекомунікаційних вузлів України. Після окупації Міжнародне агентство з атомної енергії повідомило [18], що «телефонні лінії, а також електронна пошта та факс більше не функціонують» і це не дозволяє підтримувати зв'язок з атомною електростанцією.
Щоб повністю відключити інтернет-мережі України, необхідно заблокувати роботу кількох провайдерів по всій країні. Це можна зробити за допомогою тривалих кібератак або безпосередньо бомбардування. Український провайдер широкосмугового доступу «Ланет» працював з перебоями [19] у місті Сєвєродонецьк через пошкодження кабелів під час бою. Незважаючи на деякі атаки на телевежі, основні телекомунікаційні послуги України ще не були об’єктами нападу. Існують дві можливі причини.
По-перше, телекомунікаційна інфраструктура України стійка до російських атак. Інтернет в Україні дуже поширений. Через відсутність регулювання у 1990-х роках багато незалежних постачальників Інтернет-послуг (ISP) створювали мережі по всій країні [13] без серйозної конкуренції. Понад половина користувачів Інтернету в Україні охоплені мережею [20], яка займає менше 1 відсотка національного ринку. На відміну від більшості країн світу, український Інтернет надзвичайно локальний і має мало проблем.
Крім того, з 2014 року зміцнено телекомунікаційні мережі України. Після вторгнення в Крим і Донбас, Україна створила [21] департамент кіберполіції для покращення своїх цифрових можливостей. У 2016 році Україна ухвалила [22] Національну стратегію кібербезпеки. Європейський Союз також виділив [23] 27 мільйонів доларів США на підтримку [24] кібербезпеки України та посилення її цифрової інфраструктури.
По-друге, Росія, швидше за все, сподівалася використати український Інтернет та стільникові мережі для власного зв’язку. Військовий досвід Сполучених Штатів продемонстрував [25], наскільки важко з нуля налагодити комунікаційну мережу в зоні активних бойових дій. Російські військові в Україні надто покладалися [26] на існуючу телекомунікаційну інфраструктуру. Джон Феррарі, двозірковий генерал у відставці, зауважив [7]: «Ви не можете знести вежі мобільного зв'язку, оскільки станете глухими». Після того, як телефонні компанії заборонили доступ до вихідних дзвінків з російських номерів, з'явилися чутки [27], що російські солдати викрадають мобільні телефони українців, щоб спілкуватися зі своїми командирами.
Працездатні мережі можна використати для контролю та шпигунства. Росія сподівалася на переможний бліцкриг [28] проти України і тому комунікаційні мережі були б життєво важливими для управління країною. Активні телекомунікаційні мережі також дають можливість збирати розвідувальні дані [29] щодо цивільного та військового зв’язку України. Тепер, коли швидка перемога практично неможлива, лише час покаже, чи зосередиться Росія на порушенні роботи комунікаційних мереж України.
Як запобігти інтернет-диверсіям?
Ілон Маск подарував українському уряду кілька десятків супутникових систем Starlink. Хоча залишається незрозумілим, як ці системи використовуються, з ними пов'язане ще й велика кількість проблем. Як зазначив [30] Маск, супутниковий зв'язок є легкою мішенню для атаки. За умови контролю повітряного простору, сигнал, що передається на супутник, можна перехопити і повернути у вихідне місце. Також треба мати на увазі, що супутниковий зв'язок простіше заглушити [31] і підірвати, тому останнім часом [32] Starlink займається проблемами кіберзахисту та запобігання блокуванню сигналів.
Більше того, враховуючи, що 99 відсотків інтернет-трафіку проходять наземними кабелями, супутниковий зв'язок у телекомунікаційній інфраструктурі країни відіграє незначну роль. У разі повного російського контролю, Starlink для українських комунікацій панацеєю не стане [33]. Навіть якщо у кожного українця з'явиться супутникова тарілка Starlink, зона дії такої тарілки обмежена, а органи нагляду тримають необхідний частотний діапазон під своїм контролем.
Щоб дізнатися більше, перегляньте наші тематичні статті про російське вторгнення в Україну [2].