Президент Венесуели Ніколас Мадуро (Wikimedia commons [1], CC BY 4.0 [2]), президент США Джо Байден (Wikimedia commons [3], CC BY 3.0 US [4]). Колаж від Global Voices.
Російське вторгнення в Україну мало дивовижний вплив на відносини між двома країнами на іншому кінці світу, США та Венесуелою. 8 березня президент США Джо Байден оголосив про заборону імпорту російської нафти, газу та інших продуктів, а західні країни заявили про наміри поступово зменшити залежність від російських енергоресурсів. Через дефіцит російських енергоносіїв і неспроможність або небажання великих нафтовидобувних країн-членів ОПЕК його задовольнити, ціни на нафту і газ почали зростати.
Негайно відреагувавши на заборону, адміністрація Байдена закликала нафтову промисловість США збільшити виробництво, але поєднання проблем з ланцюгами постачань, дефіцитом робочої сили та нестачею інвестицій означає, що промисловість США не зможе повністю задовольнити попит за короткий термін. Щоб задовольнити цей попит, уряд Байдена, судячи з усього, знайшов найнесподіванішого партнера — Венесуелу.
Коротко про відносини США та Венесуели
Сполучені Штати та Венесуела підтримують дипломатичні відносини [5] [анг] з 1835 року, але помітна напруженість почалася за правління колишнього президента Уго Чавеса. Відносини погіршилися за його наступника Ніколаса Мадуро внаслідок того, що США розкритикували Венесуелу через посилення [6] [анг] репресій проти опозиції, ЗМІ та громадянського суспільства, а також її опір імперіалістичному порядку денному [7] [анг]. Незважаючи на це, обидві країни підтримували міцні економічні відносини протягом багатьох років [5] [анг], і США були визнані одним із найважливіших торгових партнерів Венесуели, імпортувавши [8] [анг] до 2007 року нафти на суму понад 40 мільярдів доларів, а обсяг торгівлі між обома країнами перевищив 50 мільярдів доларів.
У 2008 році США запровадили перші санкції [9] [анг] проти Венесуели за порушення прав людини та всеосяжну корупцію місцевого уряду та деяких венесуельських діячів. Відносини поступово погіршувалися, допоки Мадуро офіційно не розірвав [10] [анг] їх у січні 2019 року, коли експрезидент Дональд Трамп визнав лідера опозиції Хуана Гуайдо тимчасовим президентом країни.
Останні події
За інформацією New York Times [11] [анг], на початку березня 2022 року до Венесуели прилетіли два американські чиновники для проведення переговорів з урядом Мадуро. Експерти інтерпретували це як те, що адміністрація Байдена прагне відновити стосунки з Венесуелою і остання вже висловила свою зацікавленість [12] [анг] у цьому. Щоб продемонструвати доброзичливість, одразу через тиждень після переговорів з урядовою делегацією США, уряд Венесуели звільнив [13] [анг] двох ув'язнених американців. Уряд Мадуро також оголосив про плани поновити переговори з опозицією [14] [анг].
Реакція
Реакція на прогнозовану зміну позиції президента Байдена щодо Венесуели була критичною з обох [15] [анг] боків політичного спектру. Оглядачі у США назвали дії адміністрації лицемірними [16] [анг], корисливими [17] [анг] та цинічними, враховуючи, що вона спочатку дотримувалась жорсткої позиції президента Трампа щодо уряду Мадуро.
У соціальних мережах венесуельці також розкритикували цей крок: один користувач написав [18] [ісп], що венесуельці хотіли, аби США «допомогли позбутися Мадуро, а не купували нафту». Інші латиноамериканці висміювали США за фальшиве позерство, зважаючи на їх попередню позицію щодо соціалізму [19] [ісп]. Такої думки дотримуються і більшість коментаторів у соцмережах.
Los venezolanos no queremos que Estados Unidos le compre petróleo a Venezuela ni que le levanten las sanciones, no.
Queremos es que nos ayuden a salir de Maduro y compañía de una vez por todas.
— Miguel Aguilera (@MiguelAguileraR) March 15, 2022 [20]
Венесуельці не хочуть, щоб Сполучені Штати купували нафту у Венесуели, і ми не хочемо, щоб санкції були зняті, ні.
Ми хочемо, щоб вони допомогли нам позбутися Мадуро та його кліки раз і назавжди.
Ці настрої були підтримані лідером опозиції Хуаном Гуайдо, який виступив проти ослаблення санкцій, зазначивши у прес-релізі [21] [ісп], що для такого кроку потрібні були «фактичні кроки на шляху до демократії та свободи Венесуели». З іншого боку, представники уряду Мадуро підтримали [22] [ісп] переговори, але наполягали на скасуванні санкцій та офіційному визнанні Ніколаса Мадуро президентом у рамках цього процесу.
Після цих подій, уряд Байдена заперечував [23] [анг], що він прагне змінити свою політику стосовно Венесуели, а високопосадовець адміністрації заявив, що переговори з урядом Мадуро були проведені заради звільнення затриманих і поновлення переговорів місцевої влади з опозицією.
Що буде далі?
Деякі експерти [24] [анг] закликають США збільшити власний видобуток нафти, але це не так легко реалізувати на практиці. США вже є найбільшим у світі виробником сирої нафти, але вони водночас є її найбільшим споживачем. Американська нафта також «легша і відрізняється» [25] [анг] від нафти, яку використовує країна. Таким чином, повна енергетична незалежність є складною перспективою. Канада заявила, що готова збільшити [26] [анг] поставки нафти трубопроводом у США, але з певними обмеженнями. Країни ОПЕК висловили небажання коригувати цілі та плани видатків, щоб значно збільшити нафтовидобуток. Тому очевидна спроба президента Байдена привернути увагу венесуельського уряду має сенс, незважаючи на критику.
Уряд США загнали в глухий кут, і кожен з варіантів несе певні ризики. Стимулювання більших обсягів нафтовидобутку для покриття дефіциту пропозиції може виконати короткострокову місію – зниження цін на газ, але вплине [25] [анг] на довгострокові завдання в галузі екологічно чистої енергії. З іншого боку, нормалізація відносин із Венесуелою багатьма буде сприйнята як мовчазне схвалення уряду, який США не визнають легітимним.
.jpg){kind=link}