Скріншот з YouTube-каналу «Океан Ельзи» [1] з назвою пісні «Місто весни». У нижньому правому куті, повідомлення англійською та російською мовами нагадує про війну Росії в Україні.
Війна Росії з Україною [2] [анг] має ще й культурний характер: заперечення ідентичності, яка не належить до «русского мира» [3] [укр], бомбардування культурних та культових споруд та інше. Таким чином, опір в Україні має не лише військовий, але й культурний характер, і в цій війні музика посідає центральне місце.
Відомий український гурт Океан Ельзи був заснований 1994 року у Львові, історичному місті на заході України. Після того, як гурт переїхав до Києва, вони почали привертати міжнародну увагу і стали першим сучасним українським колективом, який у 1998 році виступив на MTV Росія [4] [укр]. Згодом гурт завоював популярність і знайшов шанувальників у багатьох пострадянських країнах. Більшість російськомовних можуть без особливих зусиль зрозуміти чи вгадати сенс української лірики. Гурт також почав давати концерти в Росії та Європі та згодом набув культового статусу в Україні.
Соліст Святослав Вакарчук [5] [укр] став знаменитістю: у 2005 році його призначили послом доброї волі ООН [6] [анг], у 2007–2008 роках, а потім знову у 2019–2020 роках він був депутатом Верховної Ради України, деякий час вважався лідером на президентських виборах 2019 року [7] [укр]. 7 березня він приєднався до територіальної оборони Львівщини [5][укр].
З того часу він публічно говорить про війну, закликаючи російських знаменитостей не мовчати та виступити проти війни. До війни, низка російських співаків мала безліч шанувальників в Україні, і вони гастролювали країною, заробляючи непогані гроші.
Після початку війни, Вакарчук безкоштовно виступав перед українською публікою, грав на фортепіано чи гітарі на станціях метро, перед залізничними станціями та тимчасовими таборами для переселенців, як це видно на цьому відео у Харківському метро.
Одна пісня, яку він регулярно співає, має особливе значення. Вона називається «Місто весни» і присвячена його рідному Львову.
Оригінальна версія, яка вийшла у 2021 році, — це дует із співачкою Іриною Швайдак з гурту «Один в каное». Вакарчук, який написав текст, пояснює, що це перша пісня, яку він написав про рідне місто.
Сьогодні Львів став воротами для понад 3 мільйонів українських біженців, які покинули східну та північну частину своєї країни, рятуючись від російських бомб і шукають притулку у Польщі, Словаччині та Угорщині. Всі вони їдуть транзитом через Львів, потягами, автомобілями, автобусами. З кінця XVIII до початку XX століття Львів також був частиною Австро-Угорської імперії [8] [укр] і сьогодні символізує прагнення України знову стати частиною Європи та дистанціюватись від Росії.
Таким чином, текст пісні набув символічного значення і, здається, нагадує сьогоднішню трагедію. Пісня починається такими словами:
Чому мені сниться, як знову і знову
Гуляєм з тобою по рідному Львову
Там пахне весною, і сонце сідає
На березі річки, якої немає
…
У Львові так просто своє не вмирає
Why do I dream that, again and again / I am walking with you in my hometown Lviv / It smells of spring, and the sun sets / On the banks of a river that is no more /…/ What is dear to you does not die easily in Lviv.
