Зображення є суспільним надбанням (CC0 1.0)

Ця стаття написана анонімним автором із Куби під псевдонімом Луїс Родрігес.

Російське вторгнення в Україну не стало несподіванкою для міжнародної спільноти. Відносини між двома країнами останніми роками лише загострювались, а попереду було найгірше — жорстока агресія наддержави проти України. Однак по інший бік Атлантики, на Кубі, настільки далекої від Європи, триває медійна битва: кубинський уряд намагається виправдати підтримку агресора.

Жодна людина, яка знає про історичні зв'язки [рос] між країнами колишнього СРСР і Куби, не дивується тому, що після загострення російсько-українського конфлікту, Куба підтримала політику режиму Володимира Путіна. Ця підтримка ґрунтується не лише на геополітичних, а й на прагматичних міркуваннях: за останні десятиліття фінансовий борг [ісп] Куби перед Росією суттєво зріс.

За кілька днів до вторгнення Росії в Україну, члени Державної думи Росії [укр], зокрема заступник прем'єр-міністра Росії Юрій Борисов та спікер В'ячеслав Володін, відвідали острів та продовжили до 2027 року термін виплати боргу карибської країни [ісп], накопиченого в період з 2006 по 2019 рік. Наразі борг оцінюється у 2,3 мільярда доларів США.

Як і деякі інші країни регіону, наприклад Нікарагуа і Венесуела, Куба не підтримала переважну більшість своїх латиноамериканських сусідів, які затаврували війну, і відмовилася голосувати [ісп] за резолюцію із засудженням вторгнення.

З початку військових дій, розгорнулася відкрита конфронтація між проурядовим дискурсом кубинських медіа та матеріалами незалежних ЗМІ, які поширюються на острові (попри те, що дехто страждає від блокування [ісп] доступу до інтернету).

Кубинський режим вважає ЗМІ стратегічною зоною впливу, особливо після демонстрацій 27 листопада 2020 року [анг] та протестів 11 липня 2021 року [анг]. Соціальні мережі, зокрема Facebook, є сферою, непідконтрольною уряду, але останніми роками режим спирається [ісп] на журналістів та чиновників, які звертаються за допомогою до «інфлюенсерів», чия місія — вести ідеологічну боротьбу.

Таким чином, допити і навіть відкриті атаки є частиною cyberclarias [ісп]. Термін cyberclarias (кіберкларії) походить від назви риби, що мешкає в лагунах острова і вважається хижаком. На кубинському сленгу він означає людей, які створюють фейкові акаунти в інтернеті, щоб підтримувати чинний режим. Аналогія ґрунтується на тому факті, що місія цих людей в інтернеті — протистояти будь-кому, хто займає позицію, яка протилежить ідеології кубинського режиму.

Після початку вторгнення, деякі політичні діячі взяли на себе відповідальність виправдати те, що сталося. Вони знову і знову повторюють [ісп] завчені слова офіційних ЗМІ кубинського та російського урядів. Основний наратив полягає у тому, що уся провина лежить на США і НАТО, а російська агресія не засуджується. Відповідно до наративу, що походить від російського уряду, «кіберкларії» легітимізують «спеціальну військову операцію» під приводом «денацифікації» [ісп] України та захисту регіонів, де проживають громадяни Росії. Але реальність така, що це вторгнення до суверенної нації.

Хоча в Україні справді існують вкрай праві націоналістичні групи, подібне втручання не може бути виправдане. У більшості повідомлень, що походять опосередковано від уряду, ігноруються численні жертви серед цивільного населення та значні збитки, які завдають інфраструктурі України після вторгнення росіян.

Серед багатьох людей, які схильні виправдовувати російське тлумачення подій, — письменниця Сандра Гуера Маседа, яка є дуже активною на Facebook [ісп]. Вона пише для кубинського проурядового цифрового ЗМІ Cuba debate [ісп], яке вважається стратегічним елементом локальної медіа-битви. Таку ж думку поділяє і багатонаціональний Telesur [рос], комунікаційний союзник кубинського уряду.

Ось приклад того, як Куба поширює кремлівські наративи, не піддаючи їх критичному аналізу:

Підпис: Росія засудила плани США «провести роботи з вивчення збудників хвороб птахів, кажанів та рептилій в Україні у 2022 році», а також «можливість розповсюдження африканської чуми свиней та сибірки».

Серед інших активних журналістів, пов'язаних з урядом: оглядач Іда Гарбері [ісп], Орест Гонсалес [ісп], що працює в Cuban News Agency [ісп], та Мануель Давід Орріо, колишній агент кубинської розвідки [ісп], який кілька років працював під прикриттям, щоб стати агентом [ісп] у незалежній журналістиці.

Проросійський наратив також підтримується телебаченням. Нічне молодіжне шоу Con Filo [ісп] ведуть дуже молоді журналісти, які використовують мову та правила спілкування цієї важливої частини кубинського суспільства.

Ця нова програма симоволізує зміну стратегії роботи з молоддю – сегментом, який вважається пріоритетним для кубинської держави в ідеологічній битві, оскільки саме молоді люди найбільше заперечують офіційну ідеологію і стають основними учасниками протестів, що відбуваються на Кубі останніми роками.

В епоху інтернету жодна тоталітарна імперія не відмовиться від впливу на соціальні мережі або спроб встановити над ними контроль. Проте, офіційна пропутінська позиція Куби зустріла опір у соціальних мережах. Наприклад, журналіст Маурісіо де Міранда Паррондо [ісп], який критикує Росію як «ще одну імперію» [ісп], або Елейн Діас [ісп], засновниця Periodismo de Barrio [ісп], яка ділиться фактами [ісп] про війну у своєму акаунті в Twitter.

У світі, де сперечаються кілька імперських держав, замість того, щоб стати на бік однієї імперії проти іншої, я волію засуджувати імперіалізм загалом і, насамперед, імперіалістичну війну.
Сьогодні мою статтю «Росія: інший імперіалізм» опубліковано La Joven Cuba.

Є кубинські інтернет-користувачі, які, як і я, шукають точну інформацію у міжнародних ЗМІ, таких як CNN, El Nuevo Herald та The Washington Post (кубинський оглядач Авраам Хіменес Іноа [ісп] працює на останнє видання, що провокує суперечки). На острові є OnCuba [анг], а також заблоковані медіа-канали, такі як Cadal [ісп], CiberCuba [ісп], ADN [ісп] та 14ymedio [ісп], які координують блогер Йоані Санчес [ісп] та її чоловік, незалежний журналіст Рейнальдо Ескобар. У наступному твіті Санчес критикує позицію проурядової газети Granma:

El diario ‘Granma’ se supera a sí mismo en niveles de abyección… el órgano oficial del Partido Comunista #cubano ha echado mano de todo tipo de fórmulas para no llamar a las cosas por su nombre, para no decir “invasión rusa a Ucrania”. pic.twitter.com/p3vyPY0TuD

— Yoani Sánchez 🇨🇺 🇺🇦 (@yoanisanchez) March 2, 2022

Газета Granma перевершує саму себе за рівнем гидоти… офіційний орган Комуністичної партії Куби вдається до всіх можливих формулювань, щоб не називати речі своїми іменами, щоб не казати про «російське вторгнення в Україну».

— Yoani Sánchez 🇨🇺 🇺🇦 (@yoanisanchez)

У процесі розвитку подій в Україні, кубинські ЗМІ роздирають протиріччя: триває битва за поширення правди про цю несправедливу війну, яка загрожує миру в усьому світі.

Щоб дізнатися більше, перегляньте наші тематичні статті про російське вторгнення в Україну.