- Global Voices по-українськи - https://uk.globalvoices.org -

Інфляція, молодь і протести в Монголії

Категорії: Центральна Азія і Кавказ, Монголія, громадські медіа, їжа, навколишнє середовище, політика, протест, свобода слова, трудові відносини, управління, Green Voices

Молодіжні протести на площі Сухе-Батор, Улан-Батор, 8 квітня 2022 року. Скріншот із каналу Монгольського національного мовника на YouTube [1]

Після масових насильницьких січневих протестів у Казахстані [2] були спроби проаналізувати потенціал протестних рухів у Монголії, країні, чиє своєрідне географічне розташування робить її особливо вразливою до політичних примх двох її єдиних сусідів: Росії та Китаю. Таким чином, дехто припускав [3], що, на відміну від Казахстану, де галузева чи професійна солідарність часто провокує протести у промислових мономістах, Монголія буде свідком лише нерегулярних демонстрацій, спровокованих політичними скандалами або організованих конкуруючими політичними партіями. У зв’язку з цим масові мирні молодіжні протести «без політичної приналежності» [4], що відбулися 7-8 квітня 2022 року на площі Сухе-Батор, центральна площа столиці Монголії Улан-Батор, видалися трохи дивними навіть для зазвичай рішучого політичного життя в країні, особливо з огляду на відсутність залучення до них молоді. Крім того, протести викликали надзвичайно бурхливу реакцію через дії сил безпеки, оскільки відео насильства з боку поліції [5], побиття та арештів поширилися по монгольському сегменту соціальних мереж, викликавши здивування та обурення.

На відміну від традиційних політичних демонстрацій, ці протестувальники не вимагали відставки уряду [6], а закликали уряд виконувати свою роботу, і дуже скоро рух став відомий як «Робіть свою роботу!» (Ажлаа хий).  Учасники подали свої скарги на корупцію, неефективність влади, несправедливість, борговий тягар і, звісно, ​​інфляцію. Через своїх представників вони передали уряду перелік з п’ятнадцяти вимог [7], включаючи заходи щодо запобігання інфляції, перегляду податкового законодавства, справедливого розподілу кредитів, підтримки індустріалізації та обмеження державних прав і витрат. На додачу до наслідків пандемії, відбулася інфляція, дефіцит продовольства та підвищення цін на паливо через російське вторгнення в Україну [8], оскільки частка Росії в загальному імпорті Монголії [9] значно перевищує частку будь-якої держави Центральної Азії та Кавказу, крім Казахстану та Вірменії. Більше того, з точки зору постачання енергоносіїв Монголія майже повністю залежить від Росії [10].

Яскравою рисою цих протестів, які, зазвичай, називають «молодіжними демонстраціями» (залуусын жагсаал), було те, що молодь у Монголії історично залишалася найбільш політично бездіяльним демографічним прошарком. На останніх дострокових парламентських виборах у жовтні 2021 року молодь продемонструвала найнижчу явку виборців [13] – менше 40 відсотків, тоді як громадян у віці 60 років і більше – близько 70 відсотків. Повідомляється, що цього разу переважна більшість протестувальників становила від 16 до 24 років [6], що робить це наймолодшим натовпом, який коли-небудь збирався перед Палацом уряду, де розміщено не лише Великий державний хурал, парламент Монголії, але й офіси президента і прем'єр-міністра. Варто зазначити, що ще в січні 2021 року нинішній президент Ухнаагійн Хурелсух був змушений піти у відставку з посади прем’єр-міністра після протестів на тій же площі проти боротьби з пандемією COVID-19, звинувачуючи тим часом тодішнього президента Халтмаагійна Баттулгу [14], представнкиа Демократичної партії, в організації протестів. Нинішній прем’єр-міністр Лувсаннамсраїн Оюун-Ердене добре усвідомлює політичну ефективність народних протестів, оскільки його підйому на політичну сцену також сприяли численні протести та демонстрації, які він очолював [15].

Незважаючи на відносну обізнаність як президента, так і прем’єр-міністра у політичних протестах, ніч першого дня демонстрацій запам’яталась величезною кількістю поліції та надмірним застосуванням насильства, що призвело, за даними поліції [16], до затримання 20 протестувальників і ще 18 осіб були відвезені до витверезника. Цікаво, що їхнє виправдання застосування сили було дуже поширеним у Центральній Азії [17], оскільки вони повідомили [18] наступне:

Гэвч шударга ёс, зөв зүйтэй зүйлийн төлөө жагсаж, үзэл бодлоо илэрхийлж байгаа залуусын дунд эмх замбараагүй байдал бий болгохыг санаархсан, өдөөн турхирсан, хэн нэгэн мөнгөтэй этгээдийн гар хөл болсон хүмүүс цөөнгүй нь энэ үеэс эхлэн тод болсон юм.

Однак незабаром з’ясувалося, що серед молоді на демонстраціях, які висловлювали свої погляди на справедливість і правоту, були й такі, що прагнули створити хаос, розпалити чвари чи послужити поплічниками певних персонажів, у яких вдосталь грошей.

У поліції також, як не дивно, констатували [18], що ближче до вечора люди в стані алкогольного сп’яніння та наркотиків почали боротися з молоддю, яка висловлювала свої обґрунтовані вимоги, та переслідувати її.

Варто зазначити, що молодіжні протести відбулися точно в ті самі дати та перед тим самим місцем, що й довгоочікуваний Економічний форум Монголії 2022 [19] з його амбітною Новою Політикою Відродження (Шинэ сэргэлтийн бодлого), 10-річним планом, спрямованим на зміцнення економічної незалежності, пом’якшення негативних наслідків пандемії COVID-19 та геополітичної нестабільності, а також усунення бар’єрів розвитку. Ця Нова політика відновлення [20], яка сама по собі розглядається як крок до грандіозного довгострокового плану розвитку Vision 2050 (Алсин хараа-2050), визначила пріоритети відновлення в наступних шести сферах: прикордонні порти, енергетика, індустріалізація, міські та сільські райони, зелений розвиток і ефективність уряду. Однак, почало здаватися, що політика приділяє мало уваги бідності та соціальному добробуту, оскільки відновлення в міських та сільських районах, наприклад, зосереджено головним чином на розвитку інфраструктури та розбудові економічних зон.

Під час пандемії Монголія, на відміну від більшості країн, проводила надзвичайно обмежувальну політику, закриваючи свої кордони, закриваючи підприємства та забороняючи міжнародні поїздки. Повідомляється, що домогосподарства в міських районах, зокрема в столиці, найбільше постраждали від COVID-19 [21]. У 2020 році економіка зазнала найгіршого падіння з 1990-х років зі скороченням на 5,3 відсотка [22] через «закриті кордони та низький попит на викопне паливо», що вплинуло на її торгівлю з Китаєм, і ще до 260 000 людей зубожіли.

Вже до пандемії бідність у сільській місцевості в Монголії зменшувалася, тоді як бідність у містах в основному залишалася незмінною [23]. Це особливо впливає, оскільки, незважаючи на світову репутацію країни, міські жителі становлять майже 70 відсотків [24] населення Монголії, що набагато більше, ніж будь-яка країна Центральної Азії та в 2,5 рази більше, ніж Таджикистан. Більше того, буквально половина населення країни проживає лише в Улан-Баторі [25], що утворює надзвичайно непропорційний розподіл населення в країні з територією в 3,5 рази більшою, ніж в Узбекистану.

Вид на Улан-Батор. Фото Азіатського банку розвитку [26] через Flickr (CC BY-NC-ND 2.0 [27])

Згідно з офіційною статистикою [28], рівень бідності в містах та сільській місцевості у 2020 році становив 26,5 та 30,5 відсотка відповідно; проте 64 відсотки бідних проживали в містах, а 43 відсотки проживали в столиці. Незважаючи на такі нічим не примітні розміри, у 2016 році Улан-Батор став найбільш забрудненою столицею світу [29], випередивши Нью-Делі та Пекін, що призвело до 270-відсоткового сплеску респіраторних інфекцій і на 40-відсоткове зниження функції легенів дітей у міських районах. Поступове введення заборони на використання необробленого вугілля [30] в домашніх господарствах трохи полегшило ситуацію, тому Нью-Делі [31] повернув собі лідерство серед найбільш забруднених столиць, але катастрофічний рівень забруднення повітря в столиці Монголії залишається життєво важливою проблемою, що стоїть поряд з бідністю.

Тим не менш, уряд, здавалося, серйозно сприйняв вимоги молоді, оскільки прем’єр-міністр особисто з’явився на площі та поспілкувався з протестувальниками, посилаючись, однак, на те, що деякі з їхніх вимог, як-от податкове законодавство та вибори, виходять за рамки компетенції кабінету міністрів [4] і їх потрібно обговорювати в парламенті. Далі справою зайнявся сам президент, який тиснув на парламент і кабінет міністрів, щоб ті терміново виконали вимоги протестувальників [32], посилаючись на перелік реформ і політику. Однак це поспішне виконання вимог протестувальників також було розцінено як прийом правлячої Монгольської народної партії [33], яка прагне досягти власних цілей через молодіжні протести.