Бойовики Талібану. Обрізаний скріншот із YouTube-каналу Vice News

8 травня 2022 року уряд Афганістану, очолюваний талібами, повідомив, що розслідує ракетну атаку Ісламської держави (ІД) на Таджикистан з афганської провінції Тахар, оскільки ІД визнала, що 7 травня було випущено вісім ракет по «невказаних військових цілях» в Таджикистані. У відповідь, офіційні особи Таджикистану обережно згадали про кулі, випадково випущені під час бою між талібами та бойовиками ІД на афганському боці кордону, але зберегли бойову готовність своїх прикордонних військ. У процесі зростання напруженості в регіоні, можна зробити висновок, що медовий місяць талібів, безперечно, закінчився, якщо говорити про його центральноазіатських сусідів.

Згідно з деякими уявленнями, таліби можуть вважати, що Росія застрягла у війні з Україною і це є ідеальним моментом для тиску на центральноазіатські держави з метою їх примусу до політичних поступок. Таджикистан, країна, яка відкрито принижує новий уряд талібів, може стати головною мішенню. З початку захоплення влади талібами у серпні 2021 року, уряд Таджикистану за підтримки російської військової присутності відмовлявся спілкуватися з талібами. Душанбе не визнає правління талібів, поки новий уряд продовжує дискримінувати етнічних таджиків, що становлять чверть населення Афганістану.

Цей тиск не обмежувався застосуванням сили, оскільки словесні погрози на адресу сусідів стали звичайним явищем в афганській політиці. Так, 6 травня 2022 року, колишній прем'єр-міністр та лідер проталібанської партії «Хізб-і Ісламі» Гульбуддін Хекматіяр заявив, що Таджикистан фактично оголосив війну Афганістану, надавши притулок афганській опозиції. Тому у відповідь Афганістан має надати притулок таджицькій опозиції. Він виголосив свою загрозливу промову на дарі, мові, тісно пов'язаній з таджицькою, після зустрічі з Аміром Ханом Муттакі, виконуючим обов'язки міністра закордонних справ талібів, описавши Таджикистан як слабкий, маленький і тендітний (ضعیف، کوچک، شن).

Не дивно, що погрози та напади на адресу Таджикистану сталися на тлі повідомлень про зіткнення у північно-східній провінції Панджшер між силами талібів та Національним фронтом опору Афганістану, антиталібським альянсом, у якому переважають етнічні таджики, який у жовтні 2021 року відкрив представництво у Таджикистані. Крім того, Таджикистан був третім за величиною місцем прийому зареєстрованих афганських біженців (після Пакистану та Ірану) та четвертим за величиною місцем призначення афганців з 2021 року (після Пакистану, Ірану та Узбекистану).

Вид на Панджшерську долину, Афганістан. Фото ООН Фото/Хомайон Корам за ліцензією Flickr (CC BY-NC-ND 2.0)

Раніше, 18 квітня 2022 року, організація «Ісламська держава Хорасан» (ІСКП), філіал ІД, який переважно діє в Афганістані та Пакистані, заявила, що вона завдала ракетного удару по військовій базі в Узбекистані неподалік міста Термез, але узбецькі офіційні особи негайно спростували звинувачення щодо Таджикистану.

Вже у січні 2022 року міністр оборони талібів Мохаммад Якуб, син мулли Омара, засновника руху «Талібан», закликав і Таджикистан, і Узбекистан повернути в Афганістан військові літаки, захоплені там навченими США пілотами афганських ВПС, які втекли у Середню Азію одночасно із виведенням американських військ у серпні 2021 року, закликавши не випробовувати їх терпіння і не примушувати до «різних кроків у відповідь». У контексті цього, 10 січня 2022 року на конференції очолюваного Росією військового альянсу Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ), президент Таджикистану Емомалі Рахмон попередив своїх колег-глав держав про понад 40 таборів з підготовки терористів, розташованих на північному заході Афганістану, де знаходиться понад 6000 бойовиків, додавши, що деякі жителі Центральної Азії поділяють їхні погляди.

Малоймовірне зближення Росії з Талібаном

Справді, з моменту краху афганського уряду після виведення військ США та їхніх союзників і швидкого приходу до влади талібів, три центральноазіатські держави, які межують з Афганістаном, — Таджикистан, Туркменістан та Узбекистан — мали намір захищати свої кордони через посилення безпеки і дипломатії, опираючись, насамперед, на російські ініціативи. В рамках цього, під час консультацій у Москві 8 липня 2021 року, Росії начебто вдалося, навіть домогтися від талібів обіцянки не порушувати кордони центральноазіатських держав. Втім, варто зазначити, що на тому ж засіданні, таліби запевнили у своїй готовності поважати права людини, зокрема права жінок, але згодом продовжили посилення дискримінації щодо жінок, змушуючи їх закривати обличчя, а також обмежуючи їх права на роботу та освіту. Пізніше афганські дипломати, які представляють уряд талібів, отримали акредитацію в МЗС Росії, а посольство Афганістану в Москві було передано талібам.

Жінки на виборчих дільницях у Кабулі, Афганістан, 20 серпня 2009 року. Фото: UN Photo/Eric Kanalstein за ліцензією Flickr (CC BY-NC-ND 2.0)

Що стосується посилення безпеки в регіоні після приходу до влади талібів, то Росія, маючи велику військову базу в Таджикистані та десятиліттями займаючись оснащенням та навчанням таджицьких прикордонників, спочатку не бачила необхідності у залученні сил ОДКБ до охорони кордону з Афганістаном. Натомість у Москві наголошували на потребі у техніці й технічній допомозі. Тим не менш, у серпні 2021 року Росія провела спільні військові навчання з таджицькими та узбецькими військами на полігоні Харбмайдон у Таджикистані неподалік афганського кордону, модернізуючи військову техніку на власній базі. Згодом, у жовтні 2021 року, ОДКБ провела військові навчання у Таджикистані за участю військ з Вірменії, Білорусі, Казахстану, Киргизстану, Росії й Таджикистану.

Наслідки російського вторгнення в Україну

Проте, російське вторгнення в Україну та її жорстоке ведення війни, яке часто порівнюють із поразкою Радянського Союзу в Афганістані, змусило навіть Талібан «утримуватися від позиціонування, яке могло б посилити насильство», змістивши стратегічний баланс сил у регіоні далеко від Росії.

Це не тільки звільнить талібів від статусу найвизначнішого агресора у світі і відверне увагу Заходу від Афганістану, але також може врешті-решт відв'язати талібів від їхніх домовленостей про безпеку з Росією, у якої зараз «немає зайвих грошей або військової сили», внаслідок санкцій та військових невдач, і, таким чином, РФ не зможе грати життєво важливу роль у пошуках Талібаном міжнародного визнання.

З військової точки зору, плани Росії щодо переозброєння своїх військових баз у Киргизстані та Таджикистані до кінця 2022 року, а також амбітна програма стратегічного партнерства Росії з Казахстаном на 2022-2024 роки, зараз здаються розпливчастими. Росія начебто попросила у Китаю військову та економічну допомогу. Твердження про те, що Росія може вивести частину військ зі своєї бази у Вірменії, були зроблені Україною, у той час як виведення військ та найманців із Сирії та Лівії для їх скерування в Україну, відкрило стратегічні можливості для малих та великих держав у регіоні.

Знищений російський танк в Україні. Скріншот із YouTube-каналу BBC News

На тлі цих подій, державам Центральної Азії, економіка яких почала страждати ще до російсько-української війни, зараз загрожує зростання насильства та нестабільності всередині Афганістану. Зокрема, активізація ІСКП, які чинили напади на Таджикистан та Узбекистан. Деякі з цих груп масово вербують етнічних таджиків та узбеків та проводять медіа- та пропагандистські кампанії центральноазіатськими мовами, проголошуючи «великий джихад Центральної Азії». Більше того, дехто навіть вважає їх атаками талібів, які здійснюються через місцеву філію ІД, оскільки вони налагодили контакти з мережею Хаккані – відгалуженням талібів.

Зараз, коли військові невдачі Росії в Україні та її економічна та політична ізоляція залишили держави Центральної Азії наодинці з їхніми побоюваннями з приводу зростання ісламської войовничості в Афганістані, новини про багатогодинну стрілянину між силами талібів й таджицькими прикордонними військами з 15 травня 2022 року порушило тижневе перемир'я. З іншого боку, президент Росії Володимир Путін, схоже, використає саміт ОДКБ, який розпочався у Москві 16 травня 2022 року, щоб висловити невдоволення «лютим неонацизмом в Україні», який, начебто, заохочує Захід. А також погрожувати Фінляндії та Швеції за їхні наміри вступити в НАТО, а не заради реальної боротьби з афганською загрозою.

Щоб дізнатися більше, перегляньте наші тематичні статті про російське вторгнення в Україну.