Зображення Алеся Усцінава [1]. Безкоштовне використання за ліцензією Pexels [2].
З моменту вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року, війна призвела до переміщення 12,5 мільйонів людей [3]. Дехто не зможе повернутися до своїх старих будинків, які тепер знаходяться у руїнах. Київ, Маріуполь, Харків, Чернігів, Суми, Рубіжне та багато інших міст України вже понад два місяці залишаються під сильним обстрілом. У підсумку, переважна частина життєво важливої інфраструктури України, сільськогосподарського обладнання, промислових потужностей, енергетичних об'єктів та засобів для існування сімей перебуває у руїнах. За оцінками, у деяких регіонах України, особливо на сході, пошкоджено понад 90 відсотків будинків [4].
Враховуючи, що вартість відновлення країни оцінюється у понад 500 мільярдів доларів США [5] та зростає з кожним днем, дехто закликає до програми відновлення України у стилі плану Маршалла. Однак залишаються важливі питання, такі як: звідки візьмуться кошти, як Україна відновлюватиметься і хто це робитиме. Були оприлюднені плани від використання конфіскованих російських активів [6] до залучення міжнародних архітектурних фірм, таких як Foster + Partners. Найголовніше, що без конкретних гарантій безпеки, жодного плану реконструкції не може бути реалізовано.
Завдані збитки
Основне виправдання війни зі сторони російського уряду — обезголовити військову інфраструктуру України — було відкинуто, коли армія почала обстрілювати житлові квартали, школи та лікарні. Це тактика, яку російські військові застосовували як у Чечні, так і в Сирії [7]. У 2016 році колишній лідер Партії справедливості та розвитку (ПСР), а згодом прем'єр-міністр Туреччини Ахмет Давутоглу заявив [8], що Росія «поводиться як терористична організація і змушує мирних жителів бігти» від бомбардувань «незалежно від того, чи це військові, діти або люди похилого віку».
9 березня російські війська розбомбили пологовий будинок [9] у Маріуполі. Станом на 14 травня, Система спостереження Всесвітньої організації охорони здоров'я за атаками на охорону здоров'я (SSA) зафіксувала 197 атак на медичні установи по всій країні [10]. Заступник міністра охорони здоров'я України Павло Ковтонюк зазначив [11], що, хоча пошкоджено лише 1 відсоток лікарень країни, «об'єкти руйнуються саме в тих сферах, де потреба стає найгострішою».
У вихідні напередодні Дня Перемоги в Росії, після обстрілу було знесено школу [12] в селі Білогорівка під Луганськом, внаслідок чого загинуло 60 людей, які ховалися всередині. Станом на 13 травня, заступник виконавчого директора ЮНІСЕФ Омар Абді повідомив, що «126 навчальних закладів повністю зруйновано [13], ще 1509 отримали ушкодження». ЮНІСЕФ попередив [14] про довгострокові загрози стабільності України з огляду на те, що сотні дітей уже мертві [15], а навчання сотень тисяч припинено.
Міста Маріуполь, Харків, Чернігів, Суми та Рубіжне втратили 35,2 млн квадратних метрів [16] житла. Лише збиток інфраструктури оцінюється у понад 100 мільярдів доларів США [17]. Київська школа економіки зафіксувала знищення [5] «208 заводів та підприємств, 508 закладів охорони здоров'я, 562 дитячих садків, 156 складів, 992 закладів освіти, 295 мостів та мостових переходів, 102 культових споруд, 83 адміністративних будівель, 27 нафтобаз і 12 цивільних аеропортів були пошкоджені, зруйновані чи захоплені».
Міністерство економіки України та Київська школа економіки оцінили економічні втрати через війну у суму від 564 до 600 мільярдів доларів США (приблизно у шість разів більше за річний бюджет Нью-Йорка [18]). Оцінка включає прямі збитки, а також непрямі збитки: зниження ВВП, припинення інвестицій, відтік робочої сили, додаткові витрати на оборону та соціальну підтримку.
Міжнародний валютний фонд прогнозує [19] падіння ВВП України на 10 відсотків, підкреслюючи, що
інтенсивність конфлікту призводить до широкомасштабного руйнування виробничого потенціалу України та швидкого погіршення перспектив. Зростання втрат основного капіталу та масова міграція призведуть до більш вираженого скорочення виробництва, колапсу торгових потоків, подальшого зниження здатності збирати податки та ще більшого погіршення фіскального та зовнішнього становища.
Допомога, яка необхідна для реконструкції, затьмарить план Маршалла [20], за яким відновлювали Західну Європу від руйнувань Другої світової війни за американської підтримки у розмірі 13 мільярдів доларів (135 мільярдів доларів із поправкою на інфляцію [21]). Сполучені Штати витратили 208 мільярдів доларів США на реконструкцію Іраку та Афганістану, але практично нічого не досягли [22].
Успіх плану Маршалла спирався на три життєво важливі стовпи: ефективну бюрократію, гарантії безпеки та самовизначення. Транснаціональна команда європейців та американців запровадила [23] адміністративну інфраструктуру для виконання «заплутаних, іноді неясних деталей довгострокової реструктуризації економіки, промислової та сільськогосподарської інфраструктури, міжнародних фінансів й торгівлі». НАТО також запровадив військову Програму відновлення Європи, яка забезпечувала зовнішню стабільність [24]. Зрештою, європейські країни взяли на себе тягар планування [23].
Міжнародні плани відновлення
Оскільки війна триває і руйнування збільшуються, з'явились пропозиції щодо пошуку коштів, які необхідні для відновлення. Президент Володимир Зеленський стверджує, що Україні потрібно щонайменше 7 мільярдів доларів на місяць [25] для оплати основних національних послуг. Євросоюз та США вже виділили десятки мільярдів [26], щоб утримати український уряд на плаву. На квітневій зустрічі у Брюсселі європейські законодавці планували підготувати інструмент довгострокового фінансування [27] реконструкції та реформ в Україні. Але побоювання щодо інфляції та глобальної рецесії можуть поставити під загрозу такі довгострокові зобов'язання перед Україною.
У деяких міжнародних пропозиціях [28] пропонувалося використати конфісковані активи олігархів [29] (на суму 30 мільярдів доларів США [30]) та резерви центрального банку (на суму 300 мільярдів доларів США [31]) для відновлення української інфраструктури, знищеної Росією. Ця схема не буде надзвичайною. Сполучені Штати використали половину заморожених активів Центрального банку Афганістану на гуманітарну допомогу [32].
Із такими пропозиціями є очевидні проблеми. Продаж заморожених яхт, нерухомості та фінансових інструментів російських олігархів триватиме роки [33]. Цей план ще більше роздратує російську еліту і додасть олії у вогонь внутрішньої пропаганди. І американські [34], і російські [29] законодавці розкритикували законність і наслідки такої ініціативи. Незважаючи на безпрецедентність, компенсаційний підхід до статей про відповідальність країн за міжнародно-протиправні дії [35] у поєднанні з багатосторонніми зусиллями допоможе запропонувати шлях для легальної основи [36].
Філіп Зеліков, професор історії Університету Вірджинії та колишній член Консультативної ради президента з питань розвідки та Ради з оборонної політики, вказав на спотворення аргументу про «незаконність» [36].
Лише 2022 року Росія має заробити не менше 200–300 мільярдів доларів США [37] (або більше) від продажу енергії, причому її доходи значно збільшилися за рахунок незаконної війни. Якщо до того ж російські заморожені активи будуть просто заблоковані, а не використані для компенсації Україні та іншим постраждалим державам, і якщо Росія отримає ще й право вето на виконання зобов'язання щодо компенсації, то весь зміст міжнародно-правового зобов'язання стане перекрученим — така інтерпретація міжнародного права працюватиме на користь агресору-незаконнику, порушуючи права потерпілої держави, якій закон має служити.
Крім того, Україна звернулася за професійною глобальною підтримкою. Наприкінці квітня голова британської архітектурної фірми Foster+Partners Норман Фостер зустрівся з мером Харкова Ігорем Тереховим, щоб обговорити відновлення міста [38]. Фостер заявив, що має наміри [38] «зібрати найкращі кадри з найкращими планувальними, архітектурними, дизайнерськими та інженерними навичками у світі для відродження Харкова». Починаючи з генерального плану міста, фірма має намір «об'єднати найулюбленішу і найшанованішу спадщину минулого з найбажанішими та найзеленішими елементами інфраструктури та будівель». У минулому Foster+Partners розробляла генеральні плани міст у В'єтнамі [39], Швеції [40], Кувейті [41], Індії [42], Німеччині [43] та інших країнах [44].
Залишається незрозумілим, яким буде ступінь міжнародного консенсусу щодо відновлення України і чи буде гарантована відданість міжнародних організацій підтримці країни у виході з війни.
Зображення надано Джованною Флек.