- Global Voices по-українськи - https://uk.globalvoices.org -

Український уряд намагається провести необхідні, але непопулярні трудові реформи в умовах воєнного стану

Категорії: Україна, громадські медіа, законодавство, трудові відносини, Russia invades Ukraine

Фото українського металургійного заводу Катерини Бабаєвої [1]. Безкоштовне використання від Pexels.

Попри війну [2], уряд України намагається провести давно заплановані економічні реформи, які раніше були непопулярними серед виборців, зокрема реформи Цивільного кодексу [3] та судової системи [4], знову виносяться на розгляд і отримують прискорене схвалення. Деякі експерти запитують, чи була війна використана як виправдання для прискорення непопулярних змін або актуалізації необхідних державних реформ, які раніше не можна було реалізувати.

Одним із таких випадків є Закон 5371 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів з метою спрощення регулювання трудових відносин у суб'єктах малого та середнього підприємництва та зниження адміністративного навантаження на бізнес». Внесений на розгляд у 2021 році,  він був схвалений Верховною Радою (парламентом України) 12 травня 2022 року у першому читанні, а його остаточне затвердження повинно відбутись у червні. У законі передбачається лібералізувати застаріле трудове законодавство України. Він запроваджує приватні контракти [5] між роботодавцями та працівниками та скасовує суворі обмеження на звільнення.

Станом на кінець 2021 року, чисельність робочої сили України [6] становила 17 405 000 осіб. За оцінками Міжнародної організації праці (МОП), через вторгнення Росії було втрачено [7] близько 5 мільйонів робочих місць. Це друга велика реформа 50-річного Трудового кодексу країни за два місяці. 15 березня 2022 року Україна ухвалила «Регламент трудових відносин під час воєнного стану», скасувавши [8] обмеження на звільнення, переміщення, призупинення оплати, покладаючись на «взаємну згоду сторін» для трудових договорів. Ці норми були вщент розкритиковані в Україні [9].

Сувора охорона праці в Україні існує лише на папері

При переході до ринкової економіки після розпаду Радянського Союзу у 1991 році, Україна зіштовхнулася з труднощами під час модернізації свого ринку праці. Середня заробітна плата (420 доларів США) та пенсія (110 доларів США) в Україні були найнижчими в Європі [10], тоді як неоголошений сірий ринок праці становив близько 20 відсотків загальної зайнятості (можливо, набагато вище). Трудовий кодекс України, ухвалений у 1971 році за радянської влади, залишався в країні найвищим законодавчим актом, з періодичними поправками за останні 30 років. До 2021 року трудові суперечки були третіми [10] за періодичністю розглядів в українських судах. Запропоновані реформи трудового законодавства у 2003, 2006, 2016 та 2019 роках провалилися у парламенті [10] через політичну опозицію.

Трудовий кодекс забезпечує захист працівників [11], не поширений у Сполучених Штатах чи Європі, що регулює «заробітну плату, відпустку, право на колективні переговори та звільнення». Наприклад [11], працівники не можуть працювати більше 40 годин на тиждень без додаткової компенсації, понаднормова робота не може перевищувати 120 годин на рік, а працівникам гарантується 24 оплачувані дні відпустки на рік. Що найважливіше, на відміну від Сполучених Штатів чи багатьох країн Європи, трудове законодавство України не визнає концепцію «найму за власним бажанням» [11], а звільнення допускається лише за певних та попередньо визначених умов.

Ганна Вахітова [12], доцент Київської школи економіки та запрошений науковий співробітник Університету Південної Данії, дала інтерв'ю Global Voices та наголосила на домінуванні сірого ринку праці:

«Трудове законодавство надає великий захист працівникам. Але це переважно на папері, є багато способів, якими роботодавці можуть обійти обмеження, особливо щодо звільнення. Насправді, рівень захисту незахищених працівників, які перебувають у складній ситуації, набагато нижчий, ніж передбачено офіційним Трудовим кодексом».

Вахітова зазначає, що гендерна дискримінація є ще однією проблемою:

Молодим жінкам важко знайти роботу, тому що їх роботодавець не хоче розбиратися з юридичними наслідками відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами. Якщо вас взяли на роботу, ви можете отримати три роки перебувати у декретній відпустці з повною оплатою праці та повернутися у будь-який час, при цьому роботодавець зобов'язаний забезпечити вам попередню посаду. Таке захисне регулювання призводить до того, що молоді жінки не можуть отримати прийнятний юридичний статус. Або вони повинні будуть підписати заяву про звільнення при прийнятті на роботу, дату якого їх роботодавець може призначити пізніше.

Лібералізація та її наслідки для майбутнього

Щоб вивести сірий ринок на чисту воду, голова комітету Верховної Ради з питань соціальної політики Галина Третьякова спільно з іншими депутатами провладної партії «Слуги народу» запропонували законопроект № 5371 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів з метою спрощення регулювання трудових відносин до малого та середнього бізнесу та зниження адміністративного навантаження на бізнес» ще у квітні 2021 року. Законопроект був підготовлений неурядовою організацією «Офіс простих рішень та результатів» [13], започаткованої екс-президентом Грузії Михайлом Саакашвілі. На той час проти закону виступили [14] українські та міжнародні профспілкові організації. Незважаючи на негативну реакцію у 2021 році, законопроект було внесено на розгляд.

Закон, який стосується персоналу підприємств із кількістю співробітників менше 250 осіб, дозволить їм безпосередньо вести переговори з працівниками [15], навіть якщо узгоджені стандарти не відповідають чинним нормам Трудового кодексу. Основне обґрунтування [15] полягало в тому, що чинні стандарти шкодять розвитку бізнесу та «виведуть із тіні частину ринку праці».

Критики закону стверджують, що лібералізація трудових відносин завдасть шкоди працівникам [15]. Під час переговорів щодо двостороннього контракту «через фактичну нерівність відносин, роботодавець зможе встановити більш тривалий робочий день і нижчу заробітну плату, аніж гарантована законом». Крім того, закон дозволяє «встановлювати у трудовому договорі додаткові права, обов'язки та відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення та організації праці, умови розірвання або дострокового розірвання контракту». У той час як чинне трудове законодавство України визначає роль профспілок у відповідних переговорах із працівниками, Закон 5371 скасовує такі вимоги [16].

Дмитро Онученко, партнер юридичної фірми «Юніміндес» у Києві, резюмував наслідки законопроекту [16], заявивши, що він «зменшує низку прав та трудових гарантій, які були донедавна у Трудовому кодексі; позбавляє профспілки представницьких функцій; легалізує умови трудового договору, що можуть погіршити становище працівника порівняно з чинним законодавством; [і] юридична рівність працівника та роботодавця існуватиме лише на декларативній основі».

Профспілки по всій Україні у минулому виступали проти трудових реформ, зокрема проти цього закону. 19 травня Асоціація профспілок України заявила у відкритому листі [17] до парламенту:

Профспілки застерігають народних депутатів України від хибних рішень, які можуть призвести до дискримінації працівників малого і середнього підприємництва в трудових правах та небажаної дестабілізації ситуації, що є неприпустимим в умовах воєнного стану.

Trade unions warn deputies of Ukraine against misguided decisions that could lead to discrimination against small and medium-sized enterprises regarding labor rights and undesirable destabilization of the situation, which is unacceptable during martial law

23 травня Профспілка залізничників і транспортних будівельників України опублікувала на своїй публічній сторінці у Facebook опозиційну заяву [18], в якій йдеться:

Війна обов’язково закінчиться нашою Перемогою і ми усі повернемося до мирного життя, але чи зможемо ми як раніше сподіватись на гідний захист своїх трудових прав та соціально-економічних інтересів – «під великим питанням», бо деякі народні обранці вирішили використати воєнний стан, щоб досягти своєї мети і запровадити абсолютний диктат роботодавця щодо працівника, і при цьому ще й позбавити правозахисної ролі профспілок, які їм так в цьому заважають.

The war will surely end in our victory and we will all return to a peaceful life, but will we still be able to count on decent protection of our labor rights and socio-economic interests – “a great question,” because some MPs have decided to use the martial law to achieve its goal and to give employers absolute dominance in relations to the employee, and at the same time destroy the work of trade unions, which hinder them in this.

Соціал-демократичні партії України додатково ініціювали петицію [19] щодо звільнення голови комітету з питань соціальної політики Галини Третьякової, яка внесла законопроект у 2021 році:

Нині всі сили українського народу кинуто на справедливу відсіч російському агресору, тому неприпустимим є просування ініціатив, які підривають обороноздатність і віру населення в справедливість. Проте, саме такими ініціативами і відзначилася на посаді голови комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова. Її перебування на цій посаді є знущанням над соціальною політикою та правами ветеранів.

At present, all the energy of the Ukrainian people is thrown into the just fight against the Russian aggressor, so it is unacceptable to promote initiatives that undermine the defense capabilities and faith of the population in justice. However, Halyna Tretyakova, Chair of the Verkhovna Rada Committee on Social Policy and Protection of Veterans’ Rights, distinguished herself by such initiatives. Her tenure is a mockery of social policy and veterans’ rights.

Деякі навіть писали пісні [20] на противагу діяльності Третьякової як провідного члена партії «Слуга народу».

🎼 Гурт "Гламурний трудовик" – "Третьякова" (кавер на Scott McKenzie "San Francisco") 🎸 Терпіти не можу аматорів, які…

Posted by Vitaliy Dudin [21] on Saturday, May 21, 2022 [22]

У разі ухвалення, закон внесе істотні зміни до чинного 50 років українського трудового законодавства, орієнтованого на працівників. Залишається незрозумілим, як це вплине на профспілки і чи переважить величезний сірий ринок існуючих нерегульованих трудових відносин шкоду від контрактів про найм на добровільній основі.

Професор Вахітова робить висновок [12]:

«Я думаю, що це правильний напрямок для трудової сфери України. Україна – це не Данія і не Норвегія. Ви можете дозволити собі захисне регулювання, коли продуктивність праці дуже висока і вам не потрібно наздоганяти в економічному аспекті. Наразі нам потрібно підтримати бізнес у створенні нових робочих місць; скорочення витрат на найм та звільнення – лише невелика частина цієї головоломки. Очевидно, ми повинні вимагати, щоб наші закони захищали робітників, але якщо не буде робочих місць, то не буде кого захищати».


Зображення надано Джованною Флек.

Щоб дізнатися більше, перегляньте наші тематичні статті про російське вторгнення в Україну [2].