Скріншот із сайту Української громадської організації трансгендерів «Когорта»

Російське вторгнення в Україну у лютому 2022 року перевернуло життя мільйонів українців з ніг на голову. Жодне співтовариство не пошкодували; це означає, що на життя трансгендерних українців також істотно вплинули руйнування, потоки вимушених переселенців, життя у вигнанні та необхідність адаптуватися до нової та мінливої реальності.

Анастасія Єва Домані, фото використано з дозволу

Global Voices поспілкувались з трансгендерною активісткою Анастасією Євою Домані, яка очолює українську громадську організацію «Когорта», щоб дізнатися, як їх спільнота переосмислює своє повсякденне життя і як вона стикається з новими викликами. Значного прогресу було досягнуто наприкінці 2016 року, коли законодавство про статевий перехід було спрощено, а Міністерство охорони здоров'я скасувало деякі обов'язкові вимоги щодо психіатричної експертизи, примусової стерилізації та обов'язкової явки до Державної атестаційної комісії.

Проте, як пояснює Домані, ще до війни, яка розпочалася в лютому 2022 року, у повсякденному житті були серйозні проблеми для трансгендерів, які живуть в Україні:

В Украине трансгендерность до сих пор считается психиатрическим расстройством и транс*люди для прохождения медицинского и юридического перехода должны получить клинический диагноз, чтобы иметь возможность сменить документы. В связи с патологизацией государство через нормативные акты ограничивает в правах и возможностях трансгендерных людей при наличии такого диагноза – например практически невозможно усыновить ребенка, служить в армии, иметь зарегистрированное огнестрельное оружие, запрещены некоторые профессии и службы.

В Україні трансгендерність досі вважається психіатричним розладом й транслюди для проходження медичного та юридичного переходу мають отримати клінічний діагноз, щоб мати можливість змінити документи. У зв'язку з патологізацією, держава через нормативні акти обмежує у правах і можливостях трансгендерних людей за наявності такого діагнозу – наприклад, практично неможливо усиновити дитину, служити в армії, мати зареєстровану вогнепальну зброю, заборонені деякі професії та служби.

Домані також пояснює, що аналогічні обмеження застосовуються і до інших аспектів повсякденного життя, таких як реєстрація в готелях або аеропортах, особливо якщо є видима різниця між загальним зовнішнім виглядом трансгендера та статтю, зазначеною у його посвідченні особи. Такі ситуації часто переростають у випадки трансфобії, публічного засудження та конфліктів:

В медицинских учреждениях чтобы получить услугу транс люди сталкиваются с проявлением трансфобии на стадии регистратуры, в очереди к врачу и во время самого приёма, – зачастую медперсонал свысока общается с транс людьми, могут отказать в помощи под предлогом, что не знают как лечить или делать диагностику “таким” пациентам и отфутболивают в другую клинику, а там происходит схожая история.

У медичних установах, щоб отримати послугу транслюди стикаються з проявом трансфобії на стадії реєстратури, в черзі до лікаря і під час самого прийому, – часто медперсонал зверхньо спілкується з транслюдьми, можуть відмовити у підтримці під приводом, що не знають як лікувати або робити діагностику «таким» пацієнтам і відфутболюють в іншу клініку, а там відбувається схожа історія.

Громадські місця також є небезпечними місцями для трансгендерів, зазначає Домані, оскільки їх часто ідентифікують та переслідують на маршах й демонстраціях, а іноді вони зазнають фізичного нападу з боку трансфобних людей. Крім того, українська поліція часто не бажає розслідувати випадки насильства щодо такої спільноти:

Полиция категорически не замечает преступлений, совершенных на почве ненависти и имеющих признаки ксенофобии, гомофобии и трансфобии, часто такие нарушения закона проходят как хулиганство.  В связи с этим многие пострадавшие транс люди даже не пытаются судиться с насильниками, не имея веры в справедливое наказание.

Поліція категорично не помічає злочинів, скоєних на ґрунті ненависті, ксенофобії, гомофобії і трансфобії, часто такі порушення закону відбуваються як хуліганство. Внаслідок цього, багато постраждалих транслюдей, навіть не намагаються позиватися до ґвалтівників, не маючи віри у справедливе покарання.

Навіть у найвипадковіших ситуаціях, таких як прийом на роботу або спроба винайняти квартиру, трансгендери зустрічають відмову, а іноді їх звинувачують у крадіжці чужого посвідчення особи. Ось чому важливо отримати посвідчення особи, яке відображає стать трансгендерної людини, і відповідним чином змінити інші документи, такі як дипломи та права водія, щоб мати ті ж права, що й інші громадяни, пояснює Домані. Пандемія коронавірусу додала багато інших проблем, оскільки багато трансгендерів, які працювали на низькокваліфікованих роботах, швидше за все, були звільнені, і тому їм довелося повернутися додому, де часто доводиться стикатися з насильством.

Важливо змінити законодавство

Неурядова організація «Когорта» фокусується на адвокації через робочі групи, метою яких є зміна законодавства. Це призвело у листопаді 2021 року до проведення першого українського форуму трансгендерів. Профілактика ВІЛ також є пріоритетом для спільноти, оскільки трансгендери мають особливі потреби, що потребують спеціалізованих послуг: у 2022 році на національному рівні була створена нова програма, в рамках якої члени спільноти беруть участь у розробці відповідних послуг.

Домані додає, що рішення України подати заявку на членство у Європейському Союзі (ЄС) також впливає на громаду:

Мы приняли решение фокус внимания сосредоточить на выполнении критериев к стране-кандидату ЕС в сфере прав человека, делая акцент в нашей деятельности и общении с государственными органами на обеспечение наших прав.

Ми вирішили фокус уваги зосередити на виконанні критеріїв до країни-кандидата ЄС у сфері прав людини, наголошуючи на нашій діяльності та спілкуванні з державними органами для забезпечення наших прав.

Вплив війни

Очевидно, що війна суттєво вплинула на суспільство: всі плани були припинені, і понад 70 відсотків спільноти залишили Україну і лише одна неурядова організація залишається активною в Україні. За словами Домані:

Потеряна целевая аудитория, в том числе стала неактуальной база данных френдли врачей, которых мы, активисты, обучали по работе с транс людьми, теперь заново необходимо искать медицинских специалистов, особенно таких востребованных как психиатр, гинеколог, эндокринолог, семейный врач.

Втрачено цільову аудиторію, зокрема стала неактуальною база даних френдлі-лікарів, яких ми, активісти, навчали роботі з транслюдьми, тепер заново необхідно шукати медичних фахівців, особливо таких затребуваних як психіатр, гінеколог, ендокринолог, сімейний лікар.

Також зростає почуття невизначеності, оскільки гормональне лікування стало недоступним або занадто дорогим, що має серйозні наслідки для фізичного та психічного здоров’я, додає Домані.

Загалом, у Домані не оптимістичні настрої. Вона вважає, що більшість тих, хто виїхав, вже не повернуться; вони відновлюють своє життя за кордоном, де отримують потужну підтримку країн, що їх приймають, від гормонального лікування до мовних курсів. Вона також вважає, що головними пріоритетами є гуманітарна допомога тим, хто залишився в Україні, а також рівноправна та юридична підтримка.

Многие транс люди сейчас потеряли работу и доход, находятся в шелтерах и других временных убежищах, часть боится выходить на улицу, чтобы не получить повестку в военкомат на медкомиссию, это как страшный сон для многих из сообщества.

Багато транслюдей зараз втратили роботу і дохід, перебувають у шелтерах та інших тимчасових притулках, частина боїться виходити на вулицю, щоб не отримати повістку до військкомату на медкомісію, це як страшний сон для багатьох із спільноти.

Як уявити майбутнє?

Бачення Домані щодо майбутнього спільноти включає кілька ключових кроків: вступ до ЄС, ратифікація Стамбульської конвенції, які забезпечили б рівні права для ЛГБТК+ спільноти України, включаючи якщо не одностатеві шлюби, то, принаймні, цивільні союзи.

Вона згадує термінову необхідність мати єдиний медичний протокол для трансгендерів. Також дуже важливо визнати співтовариство ключовим гравцем у боротьбі з ВІЛ/СНІДом в Україні та надати можливість спільноті розробити послуги, яких вони найбільше потребують у цій галузі. Вона робить висновок:

В любом случае нас ждет появление новых лиц среди транс*активистов, новых, зачастую молодых лидеров и лидерок, которые будут видимы, уважаемы в самом сообществе и иметь амбиции достигать цели.

У будь-якому випадку, на нас чекає поява нових осіб серед трансактивістів, нових, найчастіше молодих лідерів та лідерок, які будуть видимі, шановані в самій спільноті та мати амбіції досягати мети.

Зображення надано Джованною Флек.

Щоб дізнатися більше, перегляньте наші тематичні статті про російське вторгнення в Україну.