Скріншот із репортажу CCTV про вторгнення Росії в Україну під назвою «Україна не приймає ультиматум, чи НАТО опосередковано брало участь у війні?»

Після вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року, офіційна позиція уряду Китаю продовжує змінюватися, і його дії часто несумісні з риторикою. Китай утримався від підтримки резолюцій ООН, які засуджують російську агресію, звинуватив НАТО у провокуванні конфлікту та продовжує поширювати російські теорії змови. Водночас, міністерство закордонних справ КНР підтримує заклики до мирних переговорів та відкидає будь-які форми втручання третіх сторін, включаючи економічні санкції або військову допомогу.

Якщо Китай останні 10 років є найбільшим торговим партнером Росії (чверть валютних резервів Росії зберігається в юанях), то минулого року Піднебесна також стала найбільшим імпортером українських товарів, насамперед залізної руди та кукурудзи. Оскільки країна залежить від іноземної енергії та продовольства, невеликі прорахунки можуть поставити під загрозу кошти для існування мільйонів людей. На регіональному рівні більшість країн, що беруть участь у проекті «Один пояс, один шлях», залежать, принаймні, частково, від України та Росії щодо пшениці, ячменю, кукурудзи, ріпакової та соняшниковї олії. Росія є також найбільшим у світі експортером азотних добрив. Регіональна непередбачуваність, що зберігається, може серйозно дестабілізувати сферу впливу Китаю в Центральній Азії.

При цьому Пекін мав проблеми з балансуванням сприйняття та інтересів Східної Європи. У минулому китайський уряд використав економічний тиск на Литву, щоб зміцнити свою позицію. Хоча Пекін з 2009 року інвестував понад 129 мільярдів доларів США у Східну Європу, його виправдання російських «спецоперацій», ще більш рішуче повертає українців у бік Європи та Сполучених Штатів. Дипломатичний персонал Китаю намагався йти тонкою межею, нікого не дратуючи, але часто підводячи всіх.

Прогулянка геополітичним канатом

Офіційна політика Пекіна залишалася неоднозначною у підтримці поведінки Росії, але проти її наслідків. Китайські ЗМІ не називають конфлікт війною, насамперед посилаючись на кремлівський термін «спецоперація». Китайські посольства масово підтримали заяви Кремля про бійню у Бучі, припускаючи втручання як іноземців, так і України. Міністерство закордонних справ Китаю також підтримало необґрунтовані заяви Росії про те, що Сполучені Штати розробляють біологічну зброю у Києві.

Весь цей час Китай пропонував посередництво у війні. Посол Китаю в Україні Фань Сяньжун заявив 14 березня:

Китай ніколи не нападе на Україну, ми допомагатимемо, зокрема, в економічному напрямку. За один рік наша країна імпортує товари з усього світу на суму понад 3 трильйони доларів. Ми готові допомогти вам у розвитку. У тій ситуації, що склалася зараз, ми будемо діяти відповідально. Ми побачили, наскільки велика єдність українського народу, а отже, і його сила.

На зустрічі з Еммануелем Макроном та Олафом Шольцем, Сі Цзіньпін підтвердив, що Захід має працювати над створенням «збалансованої, ефективної та сталої системи європейської безпеки». 1 квітня офіційний представник міністерства закордонних справ КНР Чжао Ліцзянь заявив, що західні лідери не повинні змушувати Китай «вибирати чиюсь сторону у протистоянні або спрощений підхід «свій-чужий». [Вони] повинні, зокрема, чинити опір мисленню часів Холодної війни стосовно блокового протистояння».

У відеоінтерв'ю Global Voices Рон Келлер, колишній посол Нідерландів в Україні, Китаї, Туреччині та Росії у період з 2005 по 2017 роки, сказав:

«На мій погляд, Китай стурбований розширенням НАТО та США, бо вони бояться аналогічного тиску щодо Тайваню, Тибету та Південно-Китайського моря».

Державні ЗМІ Китаю покладають значну провину за конфлікт на НАТО і США. Чжао Ліцзянь зазначив, що Росія не мала вибору, тому що «винуватець і провідний натхненник української кризи в особі США привели НАТО до п'яти раундів розширення на схід за останні 20 років після 1999 року». Взимку 2022 року, напередодні Олімпіади, Росія та Китай опублікували спільну заяву, в якій йдеться про те, що «сторони виступають проти подальшого розширення НАТО і закликають Північноатлантичний альянс відмовитися від своїх ідеологізованих підходів часів Холодної війни».

Санкції залишаються головним страхом Китаю. Міністерство закордонних справ Китаю наголосило, що вони «не схвалюють вирішення проблем за допомогою санкцій, і [вони] ще більше виступають проти односторонніх санкцій та юрисдикції довгих рук, які не мають підстав у міжнародному праві». У 2021 році Європейський союз наклав санкції на китайських законодавців за зловживання в регіоні Сіньцзян, призупинивши багатосторонню інвестиційну угоду та розпочавши економічну війну. Міністр закордонних справ Китаю Ван І підтвердив у розмові з міністром закордонних справ Іспанії, що «Китай не є стороною кризи і не хоче, щоб санкції вплинули на Китай».

Келлер резюмував:

«Існує справжнє історичне занепокоєння щодо іноземного авантюризму у Китаї. Подумайте про спадщину французьких і британських бомбардувань Шанхая, німецької та італійської окупації Пекіна, вторгнення росіян на великі території Західного Китаю, британської експансії в Гімалаї та багато іншого».

Зростання тиску в соціальних мережах

Соціальні мережі Китаю перебувають під жорстким контролем національних цензорів і обмежують обговорення війни в Україні. Більшість упереджених думок на Weibo були вилучені. Один такий пост «Ніхто не посміє стати на бік України безпосередньо зараз, це одностороння підтримка Росії» було видалено за кілька годин після публікації. Аналогічним чином було видалено проросійські пости, зокрема пост російського державного каналу RT, в якому Китаю висловлювалася подяка за його підтримку у війні проти України.

У квітні Digital Times поширила в медіа-мережі інструкції від Управління кіберпростору Китаю (CAC), які наказують «комерційним веб-сайтам, місцевим та самовиданим ЗМІ не проводити прямі трансляції або використовувати хештеги про конфлікт в Україні». Douyin, Weibo, Bilibili та WeChat видалили тисячі повідомлень про вторгнення Росії в Україну.

Хоча були спроби повністю виключити війну з Інтернету, цензура застосовується нерівномірно. Офіційні повідомлення та пости у соціальних мережах, що повторюють російську версію подій, здебільшого підтримуються та публікуються офіційними державними каналами. Китайські ЗМІ регулярно цитують повідомлення Sputnik і RT і повністю підтримують російське виправдання спецоперацій, звинувачують українців у військових злочинах і дорікають США.

Китайські голоси з України

З іншого боку, всередині України пролунали голоси китайців. Ван Цзісянь, про якого нещодавно розповідав Global Voices, – 37-річний програміст, працює в Одесі з липня 2021 року. 24 лютого Ван почав завантажувати короткі відеоблоги через WeChat та YouTube. Ван також відмовився переїхати до Білорусі через її співучасть у збройному конфлікті та продовжує повідомляти про збитки від російського вторгнення.

Ван не уник критики і на своїй історичній батьківщині. Інтернет-коментатори стверджували, що він працював на іноземні держави як оплачуваний актор, а деякі вимагали його екстрадиції та суду в Китаї. Ван заявив, що зазнав нападу з обох фронтів, від російських солдатів з одного боку та китайських пропагандистів з іншого. Він часто акцентує увагу на своїх відеощоденниках словами: «Ми пережили ще один день (また活过了一天)».

У процесі розвитку ситуації та зміни альянсів, стає дедалі важче провести межу між внутрішньою та міжнародною риторикою Китаю, його військовою та економічною стратегією чи його морально-етичними нормами. 12 березня Ван опублікував відео, адресоване критикам китайських ЗМІ:

Хто ви? Чого ви боїтеся? Чому ви так боїтеся, що я можу говорити? Я нікому не погрожую; Я не закликаю до вбивства. Все, що я роблю, це закликаю людей поважати життя і покласти край цій війні. Чому ви так боїтеся, що люди дізнаються правду? У нас немає ядерної зброї; Ми не маємо зброї. Чому ви хочете, щоб почули лише голоси, які виступають за вбивство?

Щоб дізнатися більше, перегляньте наші тематичні статті про російське вторгнення в Україну.