- Global Voices по-українськи - https://uk.globalvoices.org -

Чи здатні африканські країни Лузофонії вирішити проблему енергетичної кризи у Європі?

Категорії: Африка на південь від Сахари, Ангола, Мозамбік, громадські медіа, економіка і бізнес

Через війну в Україні, західні країни намагаються диверсифікувати свою залежність від російського газу і навіть звертаються до африканських країн-виробників газу як життєздатної альтернативи. Зображення: Джованна Флек/Global Voices

Коли Росія вперше напала на Україну, багато хто сумнівався, як ця кампанія вплине на світову економіку, особливо [1] на енергетичний сектор. Аналітики очікували [2] зростання цін на продукти харчування, наприклад, на пшеницю, а також можливу нестачу газу для кількох європейських країн. З цієї причини, [3] західні країни намагаються вкладати капітал, щоб позбутися залежності від російського газу і навіть звертаються до африканських країн-виробників газу, адже вважають це правильним вибором.

12 травня аналітик Маріса Лоренсу з Control Risks [4], яка стежить за португаломовною економікою, повідомила Лузі [5], що Ангола є африканською країною з найбільшим потенціалом задовольнити потреби Європи в енергії:

Angola tem o maior potencial para satisfazer as necessidades energéticas da União Europeia a curto prazo; é um dos poucos países da região que já exporta gás para mercados internacionais, incluindo Brasil, Japão, China e Coreia do Sul.

A capacidade de aumentar a produção de gás, juntamente com a bem estabelecida cadeia de abastecimento, faz deste país [Angola] o vencedor imediato da mudança geopolítica provocada pela guerra na Ucrânia, com a Guiné Equatorial, República Democrática do Congo, Mauritânia e Senegal bem posicionados para beneficiar nos próximos dois a três anos.

Angola não só tem uma infra-estrutura de exportação que lhe confere uma vantagem sobre os seus pares regionais, permitindo à União Europeia aceder às cadeias de abastecimento, como as grandes companhias petrolíferas não têm de investir tanto capital para aceder às reservas e são capazes de aumentar a produção.

Ангола має найбільший потенціал для задоволення енергетичних потреб Європейського Союзу у найближчій перспективі; це одна з небагатьох країн регіону, яка вже експортує газ на міжнародні ринки, в Бразилію, Японію, Китай та Південну Корею включно.

Спроможність збільшити видобуток газу разом із добре налагодженим ланцюгом поставок робить цю країну [Анголу] безпосереднім переможцем геополітичного зрушення, викликаного війною в Україні. Разом з Анголою наступні два-три роки такі вдало розташовані країни, як Екваторіальна Гвінея, Демократична Республіка Конго, Мавританія та Сенеґал також отримуватимуть від цього користь.

Ангола не тільки має експортну інфраструктуру, яка надає їй перевагу перед своїми регіональними аналогами, що дозволяє Європейському Союзу отримувати доступ до ланцюгів поставок, але і великим нафтовим компаніям не потрібно інвестувати таку кількість капіталу, щоб отримувати доступ до запасів, і вони можуть збільшити видобуток.

Однією із переваг є те, що в Анголі є власна компанія з управління ресурсами Sonangol [6]. На думку аналітика, саме ця інфраструктура може залучити висококваліфікованих іноземних працівників, і багато європейських країн уже розглядають [7] Анголу як партнера.

Варто також зазначити, що можливості для Анголи можуть з’явитися через історичні зв'язки з Португалією. Ангола також зміцнила [8] відносини з Німеччиною та Францією після того, як у 2017 році Жуан Лоренсу прийшов до влади. За останні місяці, президент Анголи відвідав [9] декілька європейських країн.

У квітні цього року повідомлялося [10], що Італія потребує більше ангольського газу для того, щоб зменшити свою залежність [11] від Росії. З цією метою, Італія та Ангола підписали [12] угоду про енергетичну співпрацю, спрямовану, між іншим, на збільшення [13] експорту газу з Анголи та зменшення залежності європейської країни від російських поставок.

18 травня 2022 року головні виробники та експортери нафти Африки зустрілися [14] в Луанді, столиці Анголи. Вони намагалися вирішити, яким чином можна збільшити інвестиції у нафтовий сектор та перехід до надійного енергопостачання в майбутньому.

Очікується [15], що Екваторіальна Ґвінея та Мозамбік, дві інші португаломовні африканські країни, стануть двома найбільшими у світі виробниками газу до кінця цього десятиліття. Однак,  деякі чиновники відзначають, що бурхлива політична ситуація в Мозамбіку може перешкодити прогресу, на який всі так очікують.

Moçambique, tal como a Nigéria, não poderá agarrar a oportunidade, a primeira devido à situação de segurança volátil e a segunda devido ao desenvolvimento limitado do sector do gás e a um quadro regulamentar confuso.

A insurreição militar na província de Cabo Delgado em Moçambique está a atrasar o progresso do país, de um pequeno produtor que vende a maior parte da sua produção para a África do Sul a um exportador global, com exportações que deverão começar em 2026, “mas esta data ainda está sujeita ao ambiente volátil de segurança.”

Мозамбік, як і Нігерія, не зможе скористатися можливістю, Мозамбік – через нестабільну ситуацію з безпекою, а Нігерія – через обмежений розвиток газового сектору та нечітку нормативну базу.

Військове повстання у провінції Кабу-Делгаду в Мозамбіку сповільнює перетворення країни з невеликого виробника, який продає більшу частину своєї продукції в Південну Африку, у глобального експортера. Сам експорт має розпочатися у 2026 році, але «ця дата досі під питанням через нестабільну безпеку».

У березні цього року міністр закордонних справ Італії Луїджі Ді Майо відвідав [16] Мозамбік і підтвердив, що інвестиції Eni (італійська нафтова і газова компанія) у пошуки природного газу в Кабу-Делгаду будуть продовжені, що, на його думку, стане цінним внеском в економіку Мозамбіка та Італії. Відомо, що Eni планує цього року розпочати пошуки газу в районі 4 басейну Ровуми в рамках проєкту, який складається з підводних свердловин і плавучої платформи з видобутком 3,4 млн тонн на рік.

У випадку Екваторіальної Гвінеї, в аналізі [7] зазначено, що країна повинна отримати користь від своїх зв’язків з Іспанією, яка є її найбільшим торгівельним партнером:

O que significa que terá a oportunidade de reanimar campos de gás adormecidos para servir outros mercados na União Europeia nos próximos dois a três anos.

A Guiné Equatorial, tal como Angola, tem a infra-estrutura de exportação pronta, com carregamentos não só para Espanha mas também para o Chile e os Estados Unidos, mas uma burocracia ineficiente dificulta a atractividade do mercado, embora o aumento da procura e a oportunidade para as grandes companhias petrolíferas se afastarem da Rússia possa motivar melhorias no ambiente empresarial.

Це означає, що [країна] матиме можливість відновити бездіяльні газові родовища для обслуговування інших ринків Європейського Союзу протягом наступних двох-трьох років.

Екваторіальна Гвінея, як і Ангола, має готову експортну інфраструктуру з поставками не лише в Іспанію, а й в Чилі та США, але неефективна бюрократія перешкоджає ринку набути привабливості, хоча збільшення попиту та можливість кампаній відмовитися від російської нафти може посприяти покращенню бізнес-середовища.

За межами лузофонійських африканських країн, є й інші потенційні лінії газопостачання. Наприклад, у квітні цього року третя країна за величиною економіки ЄС, Італія, уклала [17] угоду з Алжиром щодо збільшення імпорту природного газу. Північноафриканська країна вже постачає газ до Європи трьома нафтовими трубами, одна з яких йде до Італії. Інші дві нафтові труби підключені до Іспанії.