Прес-конференція Асоціації журналістів Македонії – AJM у жовтні 2021 року попередила про зростання кількості інцидентів. Фото AJM, використане з дозволу.

Оригінальна стаття Мері Йордановської була опублікована Truthmeter.mk. Відредагована версія републікована тут згідно з угодою про обмін контентом між Global Voices і Metamorphosis Foundation.

В Реєстрі Асоціації журналістів Македонії в період між 2017 та 2021 роками було зареєстровано аж 42 напади на журналістів та працівників медіа. Найпоширеніша форма погрози безпеці журналістів — словесні погрози.

Із 42 випадків нападів на журналістів, 25 — словесні погрози, 14 — фізичні напади, дві атаки на медіаорганізації і одна у формі ув'язнення журналіста.

Ця інформація показана останньою публікацією під назвою «Напади на журналістів і медіапрацівників 2017-2021: Тенденції і Рекомендації», в якій Асоціація журналістів Македонії охоплює деякі із найбільш серйозних порушень прав медійників в країні.

Типи інцидентів проти працівників ЗМІ в Північній Македонії (2017-2022) за звітом Асоціації журналістів Македонії. Графік від AJM, використовується з дозволу.

Перший висновок, який можна зробити з публікації це те, що за останні два роки кількість нападів на журналісток вища, аніж на журналістів чоловіків.

 «Часто використано сексистську риторику, так ці напади мають додаткову функцію, вони покликаються не тільки на роботу журналістів, але також виглядають ґендерно-обумовленими».

Другий висновок щодо безпеки журналістів — частота нападів та погроз в бік медійників зростає в бурхливі політичні ситуації, особливо в період виборів. За даними AJM, часті наклепницькі маркування політиками і державними чиновниками журналістів як ворогів можуть ще більше спонукати прихильників партії наслідувати їхній приклад і далі погрожувати свободі журналістів і медіапрацівників в схожій манері.

Третій висновок з аналізу це те, що фізичні напади на журналістів знизилися під час пандемії, коли онлайн погрози в бік журналістів значно підвищилися.

Четверта, та за даними AJM, найбільш важлива тенденція — безкарність за атаки на журналістів, проблема, яка потребує більш серйозних зобов'язань від правоохоронних і судових органів.

„И покрај бројните домашни и меѓународни извештаи кои укажуваат на овој проблем, и покрај бројните конференции кои се користат за укажување на овој проблем, па и покрај бројните анализи и публикации на оваа тема, проблемот со неказнивоста продолжува да тлее и да биде посочуван како негативен пример во светски рамки.“

 «Незважаючи на численні внутрішні та міжнародні звіти, що вказують на цю проблему, так як і численні конференції, аналізи і публікації, що стосуються цього, безкарність за напади на журналістів продовжуються і  це було зазначено як негативний приклад в глобальному контексті».

З якими видами нападів стикаються медійники?

У 2017 році в Реєстрі AJM зареєстровано 16 нападів на журналістів та медіапрацівників. З них, 6 були вербальними нападами, 9 — фізичними і один випадок знищення особистого майна.

У 2017 році мало місце і  штурм Парламента також відомий як «Кривавий Четвер», коли напали на 20 медіапрацівників і деякі з них шукали справедливості у суді. Основний суд у Скоп’є відхилив їхні позови. Згідно зі звітом AJM:

«Водночас, єдині хто добився справедливості за події 27 квітня — це політики. Їхні нападники вже засуджені. Це говорить багато про подвійні стандарти в боротьбі з випадками насилля проти журналістів та політиків, так як і надзвичайний рівень безкарності за напади на журналістів».

У 2018 році AJM зареєструвала три випадки атаки на журналістів. На журналіста Armand Braho напали під час конференції партії Альянс для албанців (АА) в Струзі. За його словами, члени партії переслідували його та заважали вести пряму трансляцію конференції, а після заходу напали на нього.

Наступний випадок атаки на журналістів був зареєстрований у березні 2018 року, коли брат високопосадовця правлячої партії Демократичного союзу для інтеграції (DUI) зробив смертельну погрозу тодішньому президенту AJM Назеру Сельмані. Засудження погроз з боку міжнародної спільноти і протести перед урядом спонукали Генеральну прокуратуру відкрити розслідування, але висунути звинувачення не вдалося.

У третьому випадку, поліція затримала журналіста Infomax Borislav Stoilkovikj через нібито відмову заявити, що він знімає та повідомляє про протест, хоча огляд кадрів довів, що на шиї він носив посвідчення журналіста.

У 2019 році, було зареєстровано чотири більш серйозних випадки нападів на журналістів, так як і двадцять інших менших погроз та інцидентів. Найбільш серйозний напад скоїли на команду TV 21 в Муніципалітеті Aračinovo.

«Цей напад мав елементи незаконного позбавлення волі, за що ЗМІ оприлюднили аудіо та відео записи. Про інцидент не було докладено Міністерству внутрішніх справ, тому вони заявили, що не можуть ініціювати процедуру. AJM публічно неодноразово заявляли, що через  характер злочину необхідно, щоб саме обвинувачення вчинило дію ex officio. Наприкінці, справу не вирішили, не дивлячись на той факт, що мер Арачіново Мілікіє Халімі, публічно вибачився за інцидент, це підтвердило, що така ситуація дійсно трапилась.

У 2020 році AJM зафіксували 12 погроз журналістам, один фізичний напад і один на медіа. Із 14 зареєстрованих нападів на журналістів у Північній Македонії, в дев'яти випадках жертвами стали жінки-журналісти.

Журналістки — найчастіша ціль нападів

Із початку 2021 року, AJM зареєстрували загально п'ять нападів, 4 словесні та один фізичний. Що турбує так це те, що у 2021 році більшість з цих нападів (три) були на журналісток.

Огляд нападів на журналістів і працівників ЗМІ в Північній Македонії з 2017 по 2021 рік за статтю. Джерело: Асоціація журналістів Македонії – AJM, Графік використано з дозволу.

Як повідомляє AJM, це продовження негативного феномену, який спостерігався у 2020 році — число атак на журналісток більше аніж кількість нападів на журналістів-чоловіків.

«Цікавим є те, що у всіх трьох випадках словесні напади на журналісток були з боку політичних діячів. Це свідчить про низьку культуру публічної комунікації у відносинах між тими, хто обіймає державну посаду і журналістом, але також це вказує на той факт, що державні посадовці легко спонукають до погроз жінкам-журналістам в Північній Македонії.  Незважаючи на те, що про деякі погрози було повідомлено в поліцію, ані прокуратура, ані Міністерство внутрішніх справ не оприлюднили жодної офіційної справи».

За даними AJM, тривожна тенденція може призвести до так званого «ефекту охолодження», де журналістки цензурують себе від подальшого обговорення або дослідження певної теми або, у найбільш екстремальних випадках, повністю ідуть з професії журналіста. AJM заявив:

«Подібне гальмування також обумовлено бездіяльністю інституцій або неефективністю у проведенні розслідувань та збиранні доказів. Міністерство внутрішніх справ як інструмент в руках звинувачення — це єдиний інститут з доступом до механізму збору доказів в онлайн-сфері, де важливо знайти місцезнаходження нападників через IP адресу і тому подібне. Проте необхідно зазначити, що остаточне рішення чи порушувати кримінальні справи проти нападників ухвалює прокуратура. Атаки на журналісток через різноманітні онлайн платформи повинні бити на сполох в установах, тому що життя в цифрову еру робить нападників сміливішими, більш впевненими та сильнішими у своїх нападах».

Дуже часто напади на журналістів відбуваються з анонімних профілів у соцмережах, або так званих «ботів», котрі використовують VPN (віртуальні приватні мережі), тому вони можуть легко приховати свої сліди в онлайн сфері і навіть компетентні органи ледве здатні визначити їхнє місцезнаходження. AJM зазначив, що на практиці процес виявлення місцезнаходження нападників, які користуються інтернет платформами є складним та повільним. Для виявлення таких злочинців кращою буде міжінституційна співпраця. Для збору інформації транскордонним внутрішнім правоохоронним органам необхідно використовувати інструменти міжнародної правової допомоги, які не завжди є ефективними, як і бажання до співпраці може варіюватися від країни до країни, особливо коли використано засоби для анонімного спілкування.

Що далі?

Для того, щоб вийти з таких ситуацій, AJM рекомендує низку заходів із захисту журналістів та працівників медіа. Спершу Парламент зобов’язаний якомога швидше ухвалити запропоновані зміни до Кримінального кодексу, в якому застосовуються кваліфіковані форми злочинних дій, які впливають на журналістів.  Із асоціаціями журналістів та профспілок були проведені консультації щодо формулювання цих поправок.

Окрім цього, AJM вимагає від Міністерства внутрішніх справ підвищити ефективність роботи Департаменту кіберзлочинності та цифрової криміналістики для легшого знаходження зловмисників онлайн нападів на журналістів і медіа робітників. Також закликають до створення спеціальних підрозділів у прокуратурі та в судах, які будуть підготовлені та спеціалізуватимуться на безпеці журналістів; покращення культури публічної комунікації між політичними діячами для того, щоб не заохочувати  офлайн та онлайн нападів; моніторинг та документування ненависницьких висловлювань і ґендерно-обумовлених нападів з боку громадського сектору на журналістів в інтернет просторі з-поміж інших.

Також в останньому звіті про прогрес Північної Македонії, Європейська комісія рекомендує нульову толерантність до погроз та нападів на журналістів.

«Треба приділити увагу трудовим правам журналістів. Рекомендацією є запровадження підходу нульової толерантності до залякування, погроз і насилля щодо журналістів у процесі їхньої професії та забезпечення покарання винуватців».