- Global Voices по-українськи - https://uk.globalvoices.org -

Діаспора Боснії та Герцеговини: Розмитий образ дому та Батьківщини

Категорії: Центральна та Східна Європа, Боснія і Ґерцеґовина, громадські медіа, економіка і бізнес, етнічна та расова приналежність, міграція та імміграція, міжнародні відносини
[1]

Фотографія [2] Себастьєна Голдберга, опублікована за ліцензією Unsplash [3].

Цю статтю Леї Периї спочатку опублікували на «Balkan Diskurs» [4] – проєкті Центру постконфліктних досліджень [5]. Відредаговану версію републікують на Global Voices в рамках угоди про обмін контентом.

Владі Боснії та Герцеговини (БіГ) не завадило б звернути увагу на молодь та сім’ї, що поспішають покинути країну. Величезна діаспора це також один з можливих ресурсів економічного розвитку рідної країни. Спогади та зв’язок з домом не зникають після переїзду за кордон, зазначають у діаспорі. Натомість, дім сприймається по-іншому.

Майже кожен боснієць, що виїхав з країни, знайомий з одним відчуттям – коли повертаєшся додому з’являються суперечливі емоції. Перші враження, зазвичай, позитивні: дехто відчуває себе як вдома, більшість в піднесеному настрої, раді знову воз’єднатись із близьким і не менш щасливі знову побачити знайомі околиці, де колись вони проживали. До того ж, члени діаспори, зазвичай, навідуються додому під час відпустки, у приємні «безжурні часи». Однак зовсім скоро реальність повертається і «знищує ідеалізовану картину та почуття».

«Balkan Diskurs» провели опитування і отримали відповіді 88 членів діаспори. Більше половини з них проживає у Франції, Британії, Німеччині, Нідерландах та Норвегії. Вони зазначають, що дуже розчаровані, адже вдома, у Боснії та Герцеговині нічого так і не змінилося і не поліпшилось.

Більшість опитуваних згодні, що минулорічні проблеми стали тепер цьогорічними та і не зміняться в майбутньому, коли настане час їхати до БіГ знову. Взагалі, більшість говорить, що країна завмерла у часі і нічого не змінилося після війни та Дейтонської угоди.

Політиків масово звинувачують у бездіяльності, а також у запобіганні стабільному, демократичному, економічному та соціальнуму розвитку.

49-річна боснійка, що живе у Нідерландах, так описує ситуацію у БіГ:

«Розчарування і відсутність надій на краще майбутнє не покидає нас уже багато років… Про який прогрес можна говорити з такою національно-орієнтовною владою! Таке враження, що і за 30 років нічого не змінилося, та що вже говорити, все тільки гіршає та гіршає… Через це я сповнена люті, відрази та смутку.»

Ще одна боснійка, у Швеції, має таку ж саму думку. Вона з жалем погодилася, що «немає нічого нового з 1990-их років, ті ж розмови, та ж політика».

Умови повернення додому

Під час Боснійської війни [6], яка тривала з 1992 по 1995 роки, понад 2 мільйони людей покинуло Боснію та Герцеговину. На сьогодні, через 30 років від початку війни, понад 55% боснійців не повернулися на Батьківщину. Вони розпочали нове життя у інших країнах, переважно у Європі та США. У більшості випадків саме кращі економічні умови виступають причиною залишатися в іншій країні після кінця війни. До того ж, багато боснійців створили сім’ї з громадянами тих країн, а система освіти там набагато ефективніша та надійніша для їхніх дітей. Повернення до БіГ залежить від соціально-економічного розвитку, але так само і від політичного прогресу у державі.

Більшість опитуваних підтверджують, що не мають жодного бажання повертатися саме через економічну ситуацію у БіГ, яка за їхніми словами «жахлива і дуже нестабільна». Вони засуджують корупцію, що сповільнює правильний розвиток країни і, як вони вважають, не має кінця.

Діаспора стверджує, що їм нелегко визначити, де їхній дім, тому що час впливає на сприйняття. Дім з минулого не обов’язково залишився тим самим домом зараз або в майбутньому. Таким чином, їх розриває між «втраченим домом» і «гостинною територією» на якій вони ніколи не зможуть повністю осісти.

З цим неоднозначним відчуттям «приналежності», боснійцям особливо важко миритися. Опитувані зізнаються, що у них «югоностальгія [7]», тобто не вистачає минулого політичного, культурного та економічного клімату. Вони розповіли, як хотілося б щоб їхня громада стала країною з моделями взаємовідносин, що ґрунтувалися б на мирному міжетнічному співіснуванні, спільній повазі та захопленні, а також солідарності на базових рівнях цивільного життя, що стосується всіх, незалежно від етнічної приналежності.

Перешкоди утворенню гармонічної держави

Більше того, дехто заявив, що тепер не має жодного права на рідну країну через те, що покинув її. Вони пояснили, що інколи боснійців обурює те, як вони сприймають свою державу та нинішню ситуацію в БіГ. Так, через втечу з країни в минулому (добровільно чи ні), ці люди вважають, що не мають права нічого судити, адже вони лише непрямі жертви чи свідки. Це для них як опозиція до своїх друзів та знайомих, що лишились у БіГ і стабільно мають справу з даною ситуацією.

Боснійська діаспора не менше стурбована політичною ситуацією нині. На їхню думку, це найбільша загроза державній стабільності. Багато критикують порушення прав людини, крихку демократію та незмінних політиків, що отруюють всю систему. Вони також побоюються і засуджують довготривалі націоналістичні дискурси, що розділяють країну і перешкоджають створенню єдиної та гармонійної держави.

Російська агресія в Україні [8] пробудила болісні спогади разом із страхом, що жахливі події в Україні перекинуться і на БіГ. В той час як дехто боїться, що сценарій 1992-го року виявиться цілком можливим, знаходяться і ті, кому це здається немислимим. До того ж, останні вважають, що поточна політична криза може спричинити демократичні та мирні політичні реформи.

Опитані члени діаспори впевнені, що громада БіГ не готова взятися до зброї через болючі спогади минулих злочинів. 63-річний боснієць, що живе у Франції каже: «Гадаю, з нас уже досить смертей, ненависті та горя».

Половина опитаних членів діаспори, як і один 36-річний чоловік, який живе у Швейцарії, впевнені, що громадяни БіГ не вірять в націоналістичні та войовничі дискурси егоїстичних політиків. Зрештою, «люди не настільки з’їхали з глузду, щоб воювати за політичні цілі корумпованого уряду».